ЧОЛОВІК ЧИ ЖІНКА: ХТО ТВОРЕЦЬ МАЙБУТНЬОГО?

0
268
views

Нещодавно учасники ГО «Міжнародна наукова школа універсології в Кіровоградській області» спілкувалися на тему «Чоловік – творець майбутнього». Нагадаємо, універсологи відомі тим, що моделюють майбутнє для того, аби людство м’яко і безконфліктно перейшло з одного стану цивілізації в інший.

Начебто випадково за круглим столом зібралося дванадцять чоловіків з різних творчих і громадських організацій та – аналогічно – дванадцять жінок, які створювали навколо них обережне коло. Як зазначила на початку цієї зустрічі голова означеної організації Олена Голуб: «Головними носіями творчого мислення все ж таки є чоловіки. Чоловік – творець майбутнього. Це насправді ваша місія. І ми б хотіли послухати ваші ідеї, ваші думки, ваші рішення щодо цього. Ми б хотіли, щоб за цим столом народилося те нове, що слугуватиме об’єднанню, а можливо, навіть створенню спільного проекту».

Володимир Гришко попередив: «Я хочу, щоб ви спустилися з небес і зайнялися реальністю. У Люксембурзі дохід на особу 170000 доларів. В Україні – 2000. І з вашими думками, з вашими медитаціями ви будете отримувати все менше і вас буде все менше».

Його продовжив Василь Діхтяр: «Чоловік – творець майбутнього. Це насправді так. Але якого майбутнього? Питання стоїть дуже гостро. Тому що жінка творець майбутнього теж. І тут треба розмежувати, хто чим має займатися».

Петро Наточій нагадав про роман Віктора Пєлєвіна, де головний герой приходить найматися на роботу і питає, як буде називатися його посада. «Криейтор», – відповіли йому. І той каже: «Це по-нашому – Творець?». «Ні, не варто так високо брати, криейтор». Тому Петро Наточій висловив сумнів, чи не перетягуємо ми, чоловіки, ковдру на себе. І продовжив: «Якщо ми згадаємо кінець ХІХ століття, то у країнах Америки і Європи був такий жіночий рух, як суфражистки, які боролися за рівноправ’я. Головним чином за те, щоб мати виборче право. На сьогодні чоловіки благополучно здали без бою усі позиції. Нехай Чому ми творці, а ви ні? Ми повинні працювати на рівних. І дискутувати не як антагоністи, а як дві половинки одного цілого».

Роман Любарський приєднався до попередньої думки, а ще зазначив: «Я також за співтворчість, співучасть в усіх процесах, але проти жіночого екстремізму, агресивного фемінізму та нездорового сексизму».

Артем Нещадименко теж висловив схожу думку: «Вважаю, для того, аби скласти образ майбутнього, необхідне узгоджене планування. І тут вагомі обидва аспекти – чоловічий і жіночий. Чоловічий – це ідея, устремління. Жіночий матеріалізує все це, облаштовує для цієї ідеї простір, налагоджує зв’язки з навколишнім світом».

Вчений-археолог Микола Тупчієнко: «Те, що відбувається сьогодні, не мало у минулому прецедентів. Усе минуле людства було патріархальним. І не треба плутати матрилінійність і патрилінійність. Перше – це успадкування імені і приналежність до роду по материнській лінії, а друге – це влада. Влада була в руках чоловіків. Сьогодні в умовах галопуючого фемінізму, особливо в Європі, питання про чоловіків як творців майбутнього виглядає іронічно. Чому так сталося? Тому що уся попередня історія людства базувалася на якостях, які були маскулинними, чоловічими. Це логіка, терплячість, витривалість, фізична сила, довгострокове планування тощо. Нині, коли ми входимо у світ постіндустріального інформаційного суспільства, де майже не потрібно маскулинних рис, все більше отримують запит саме жіночі риси. В цьому сенсі перед чоловіками стоїть завдання: змінювати психологічні риси. Очевидно, не варто ставити питання таким чином: чоловіки – творці. Чоловіки не можуть існувати окремо. Наше людство не може існувати без самовідтворення, а воно можливе при симбіозі, взаємодії, взаєморозумінні, взаємоповазі, взаємній підтримці жінок і чоловіків. На жаль, нині, отримавши усі можливості прояву, жінки захопилися мапуванням чоловіків в усьому. Але природа жінки тисячоліттями вибудовувалася для реалізації іншої мети, інших можливостей. Я не бачу перспективи змагань. Ми будемо завжди нерівними. Ми – дві галактики, самоцінні, неповторні в своїй основі, але які можуть періодично одна поглинати іншу. Не потрібно імітувати один одного. Треба просто жити разом».

Зрештою, жінки погодилися з тим, що їм слід не порушувати свою природну роль і призначення. Що у спілкуванні з позитивно мислячими чоловіками вони починають по-іншому дивитися на звичні речі, загалом на світ. Що роль чоловіків як лідерів у суспільстві безсумнівна, хоча за їх спинами завжди стоять жінки – ті, що їх народили, ті, що створили з ними сім’ю. Що поруч із сильним чоловіком завжди буде сильна помічниця. Жінки розуміють, що функція у кожного своя, але мета спільна – стати кращими самим і щоб кращими стали наші діти, щоб вони отримали прекрасне гармонійне суспільство.

Любомир РОМАНОВ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here