Чесно кажучи, коли я дізналася, що маю написати про працівника канцелярії, хоч і в системі «надзвичайників», мій журналістський запал згас. Одна справа – герої, рятувальники… Ну що може розповісти людина, яка має справу з паперами? Так я думала, поки не зав’язалася розмова з героєм цього матеріалу.
Максим Носенко – майор служби цивільного захисту, начальник сектору планування, аналітичного і документального забезпечення управління ДСНС в області, а ще начальник канцелярії та діловодства. Родом з Новгородки, де народився сам, а потім і його мрія працювати у пожежній охороні. На вибір професії вплинув колишній начальник тамтешнього райвідділу МНС Роман Педан, який приходив у школу, проводив бесіди з учнями, розповідав, як добре і почесно працювати рятувальником. Слухаючи його, Максим вже бачив себе у погонах. Але шлях до них був іще далекий. Для втілення мрії хлопець обрав Харківський національний університет цивільного захисту.
Після закінчення вишу у 2010 році Максим почав працювати начальником караулу Олександрійської пожежної частини. Було всього – і сіно горіло, і трава, і, на жаль, людські оселі. Діставали котів з дерев і собак з колодязів. Але, на щастя, не було жодного смертельного випадку на пожежі, коли чергувала команда Максима. А от жахи були. Скоріше, цей випадок можна віднести до розряду курйозів, але хлопці страх піймали. А справа була от у чому. Незадовго до цього вони дивилися фільм жахів, де був такий момент, коли на пожежі з‘являється привид – циганка з довгим волоссям і, м‘яко кажучи, неприємною зовнішністю. Пройшов час, і команда їде на пожежу в одне із сіл району. Виявляється, у циган згоріла хата. Приїхали, гасять, і раптом серед диму з‘являється циганка з довгим розпущеним волоссям і йде на них. Перша година ночі… Шок! На щастя, то був не привид, не фантом, а жива людина, яка була в розпачі від того, що втратила оселю і все у ній нажите.
Прикро було дивитися, як вогонь знищує добро, що дістається людям важкою працею, та, на жаль, винні у цьому бувають найчастіше саме вони. Не дослухаються до порад, з якими приходять до них працівники пожежної охорони, попереджаючи про загрозу, яку несе вогонь.
Із Олександрії Максима переводять у Кіровоград, у відділ по роботі з персоналом. А він вже встигає набути ще одну спеціальність – юриста, закінчивши заочно Кіровоградський філіал Національної академії внутрішніх справ. Напевно, керівництво помітило його здібності, тож і взяло на підвищення. А далі – той відділ, де Носенко працює нині. Робота йому подобається. І зовсім вона не така нудна та суха, як багато хто собі уявляє. Робота досить жива. Через Максима проходить цілий потік інформації, яка міститься у кореспонденції, що потрапляє в його руки. І не тільки офіційної, а й, бува, скарги, а трапляється – подяки.
У канцелярії Максим має бути обізнаний з усім, що відбувається в системі. І йому це подобається. Все було б добре, тільки от не склалося з особистим життям. З дружиною розійшлися, але є маленька донечка, батькова улюблениця, зустрічі з якою він чекає щоразу з нетерпінням. Каже, що хотів сина, та коли народилася мала, то виявилося – це те, про що він мріяв.
– Обов‘язковим для офіцера є спорт, – говорить Максим. – Намагаюся віддавати йому якомога більше часу. Це і рукопашний бій, і панкратіон. Неодноразово брав участь у «Динаміаді» у складі команди ДСНС серед усіх формувань з усіх видів спорту.
А ще Максим завзятий рибалка і мисливець. Він ще не вміє вихвалятися своїми трофеями, як старші, неодмінно трохи прикрасивши ситуацію. Чесно зізнався, що вдалося вполювати поки тільки зайця.
Носенко як клубок позитиву. Від нього тягнеться ниточка, яка заряджає усіх довкола такою ж енергією. Він не приховує, що не збирається зупинятися на досягнутому, а сміливо підніматиметься кар‘єрною драбиною. Справжній солдат, що мріє стати генералом.
– Головне – жити на позитиві, – посміхається Максим Носенко. – Тоді все вийде. Обов‘язково.
Світлана КОСТЕНКО
