«УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ» ЧИЛІЙЦЯ АЛЕХАНДРА ХОДОРОВСЬКОГО В ЄЛИСАВЕТГРАДІ

0
124
views

Пора покончить с политическими революциями и перейти к поэтическим ре-эволюциям. Как образовалась сеть террористов, так должны создать свою сеть и поэты. Дух поэзии – единственное, что может спасти сейчас мир.

Алехандро Ходоровский

Якось в Інтернеті  у статті про 15 кращих фільмів трансцендентального кіно (його ще визначають як авангардне, авторське, сюрреалістичне, артхаусне, елітарне, містичне) натрапив на таку думку: «В этом направлении преуспели такие выдающиеся кинорежиссёры, как… Алехандро Ходоровский и Андрей Тарковский». У перелік  шедеврів «кіна не для всіх» автор статті  включив стрічки «Соляріс» (1972) Тарковського  та «Святу гору» (1973) Ходоровського. Глибоко символічним cприйнялося мною те, що  геніальні режисери  стоять поруч, оскільки обидва мають, хоча й опосередковане,  відношення до нашого краю.

Щодо Андрія Арсенійовича Тарковського  (1932-1986), то ми давно вважаємо його своїм, адже його рід єлисаветградського походження. Він – син уродженця Єлисаветграда, геніального поета Арсенія Тарковського, онук народовольця, літератора, поліглота (знав сім мов) Олександра Тарковського, внучатий племінник Надії Тарковської, дружини  Івана Карпенка-Карого, на честь якої названо славнозвісний заповідник-музей «Хутір Надія».

Більше того, деякі вітчизняні кінознавці називають Андрія Тарковського… російсько-українським режисером. Аргументи наводять такі. Величезний вплив на творчість Андрія справила поезія батька,  вони обидва захоплювалися філософією Григорія Сковороди; улюбленим фільмом Тарковського була стрічка Олександра Довженка «Земля», яку він у пошуках натхнення завжди переглядав перед початком зйомок нового фільму; практику під час навчання у ВДІКу проходив на Одеській кіностудії; свій перший шедевр «Іванове дитинство» Андрій знімав в Україні, під Каневом;  його улюбленим актором був українець Микола  Гринько. 

Та от парадокс і загадка – жодного разу Андрій Тарковський не відвідав рідне місто своїх предків Єлисаветград (Кіровоград) та родинне гніздо Тобілевичів-Тарковських «Хутір Надію». Є навіть свідчення того, що, коли йому одного разу в Москві хотіли показати світлини Єлисаветграда та «Хутора Надії», Андрій роздратовано відмахнувся від них.  Певно, на таке ставлення до батьківщини своїх предків наклав відбиток комплекс сирітства, який Андрій отримав після того, як батько покинув сім’ю, коли йому було три роки. Це відображено в геніальній автобіографічній стрічці «Дзеркало» (1974).

А от про те, що один із класиків світового кіно Алехандро Ходоровський – громадянин Чилі, де він народився, та Франції, в якій тривалий час жив і формувався як митець, – через своїх предків має якесь відношення до України і до нашого краю зокрема,  мені було відомо давно. Та лише нещодавно завдяки знайомству з автобіографічними книгами Ходоровського  «Танець реальності» (2001) і «Там, де краще співає птах» (2001) багато що з’ясувалося, хоча далеко не все.  Його предки (дід, баба, батько) мешкали в Єлисаветграді, звідки й емігрували, рятуючись від погромів, у Південну Америку.

У родині Ходоровських зберігся надзвичайно цікавий та важливий, передусім для нас, краєзнавців, документ, який Алехандро, названий на честь діда, наводить у своїй книзі «Там, де краще співає птах»: «Я надаю цей сертифікат юридичній особі Олександру Хаїмовичу Ходоровському, тридцяти  шести років віку, уродженцеві Златополя Чигиринського повіту Київської губернії. Цим сертифікатом підтверджується, що не існує жодних претензій з боку міського управління Златополя до вищезгаданого Олександра, який емігрує зі своєю дружиною, Терезою Ходоровською, дівоче прізвище Гройсман, тридцяти років віку, та їхніми дітьми Бенджаміном та Хаїмом, нар. 25 липня 1901р., а також Лолою та Фанею, нар. 4 липня 1902р. У відповідності з протоколами міського управління  було визначено, що вищезгаданий Олександр та його родина не чинили жодних кримінальних злочинів або громадських порушень. Я, Володимир Григорович Шевченко, нотаріус, чий офіс, розташовано на вулиці Успенській, будинок 27, у Єлисаветграді, вручив оригінал та копію вищезгаданого документа родині Ходоровських, які мешкають по сусідству з третьою поліційною частиною Єлисаветграда, у цей день, 14 березня 1909р.

Нотаріус Єлисаветградського окружного суду Володимир Григорович Шевченко».

Алехандро Ходоровський, якому 17 лютого 2019 року виповнилося 90 років,  ніколи не соромився своїх українських коренів. Більше того, єврейсько-українське походження знайшло відображення у його творчості, в  автобіографічних книгах та фільмах «Танець реальності» (2013) та «Нескінченна поезія» (2016). Не випадково Ходоровський наголошує: «Генеалогическое дерево – основа моего подсознания. Я вижу мир глазами всех своих предков».

Як бачимо, на бажання, швидше Алехандро Ходоровського можна назвати  українсько-чилійським режисером, ніж Андрія Тарковського українсько-російським. Принаймні підстав для цього значно більше.

У 2010 році в інтерв’ю російському виданню «Частный корреспондент» Алехандро Ходоровський зізнався, що мріє відвідати батьківщину своїх предків – Україну: «Дуже хочу побувати там. Мої сини теж хочуть там опинитися. Один син недавно  з’їздив до Києва, зіграв у виставі і повернувся в захваті». І хтозна, можливо,  попри 90-річний вік, він  таки здійснить свою мрію, адже не втомлюється стверджувати: «Я молод. Старость – это грех,  я буду жить до 120 лет».  А привід відвідати колишній Єлисаветград (нині Кропивницький) у Ходоровського надзвичайно поважний.  У нашому місті  якимось дивовижним чином  зберігся  «будинок Ходоровських».

Про його існування дізнаємося насамперед із довідника «Справочная и адресная книга по г. Елисаветграду и уезду», що в 1913 році  під назвою «Ежегодник Голоса Юга» побачив світ у друкарні Х.Ш.Немировського: «Третья полицейская часть – ул. Б.-Пермская. Сыскное отделение – ул. Пашутинская, д. Ходоровскаго».

Пошуками «будинку Ходоровського» займалися наші авторитетні краєзнавці Костянтин  Шляховий та Володимир Поліщук. Саме  їм маємо завдячувати тому, що місто збагатилося  ще одним туристичним об’єктом (вулиця Пашутінська, №31). Цікаво, що в радянські часи у «будинку купця Ходоровського» розміщувався  Єлисаветградський карний розшук.

А ще Алехандро Ходоровський, якщо відвідає рідне місто своїх предків Єлисаветград, зможе побувати на місці, де розташовувався будинок нотаріуса, який видав дозвіл родині Ходоровських на виїзд за кордон і якого він за цей вчинок називає «справжнім безумцем». Річ у тім, що дід, готуючись назавжди покинути Росію, «завдяки магічній силі кількох золотих монет, «купив» нове прізвище»: єврейське Леві змінив на польське Ходоровський. В Єлисаветграді народилися бабуся Алехандро Тереза Гройсман та його батько Хаїм.

З історичної довідки про сучасний готельний комплекс «Государь» та кафе-ресторан  «Розмарин» у Кропивницькому (адреса: вул. Верхня Пермська, №8)  дізнаємося, що у 1900 році розташований на цьому місці постоялий двір належав нотаріусу  Єлисаветградського окружного суду   Володимиру Григоровичу Шевченку, який добудував другий поверх головної будівлі. Пізніше постоялий  двір придбав лікар Сергій Самійлович Мейтус, батько композитора Юлія Мейтуса. Під час війни більша частина  будівель була зруйнована. Новим господарям, на превеликий жаль, не вдалося реставрувати архітектуру головної будівлі, хоча первісне призначення  їй повернули.

Ходоровський – режисер-постановник восьми фільмів, які називають культовими. Далеко не повне уявлення про Ходоровського-кінематографіста можна скласти з титрів стрічки  «Священна гора» (1973), де він  виступає як автор сценарію, режисер-постановник, сопродюсер, композитор, монтажер, художник-постановник, художник по костюмах, автор скульптурних композицій та  живописних робіт, виконавець головної ролі! А крім того, Алехандро Ходоровський  автор 15 книг, перекладених з іспанської  на багато мов  народів світу, трьох книг поезій. Російською мовою, до речі,  перекладено п’ять книг прози Ходоровського. Українською – жодної!

Перелік феноменальних здібностей Алехандро можна продовжувати й продовжувати. В юності він був цирковим артистом (клоун та мім, учень знаменитого Марселя Марсо), видатний психотерапевт (автор світового бестселера «Психомагия. Воображение как основа жизни»), драматург, автор популярних науково-фантастичних коміксів. В анотації до «Психомагії» (у Росії книга вийшла у 2017 році) мовиться: «Чтение книги Алехандро Ходоровски сродни увлекательной беседе с творческим, мудрым человеком, уже прошедшим огромный путь и продолжающим свои искания. Он ощущает жизнь как непрерывный творческий процесс, в котором для любого человека постоянное и важное место должно быть отведено поэзии как основе жизни».

Після перегляду стрічки «Кріт» Алехандро Ходоровський  став  улюбленим кінорежисером Джона Леннона. Лідер гурту «Бітлз» надав мільйон доларів на зйомки наступного фільму Алехандро «Священна гора». Джон Леннон також погодився взяти участь у фінансуванні одного з найамбітнішого в історії світового  кінопроекту Ходоровського – екранізації фантастичного роману Френка Герберта «Дюна».

Підготовка до зйомок тривала п’ять років. Алехандро умовив взяти участь у роботі над фільмом ціле сузір’я знаменитостей:  в якості акторів погодились знятися Орсон Уеллс та Сальвадор Далі. Над художнім оформленням працював французький художник Жан Жіро (Мебіус), над декораціями – Ганс Гігер, над музикою – рок-гурт «Пінк Флойд». Ходоровський написав сценарій 12-годинного фільму, але продюсери зрештою відмовилися його фінансувати як комерційно збитковий.  Кінознавці відзначають, що жоден незнятий фільм не мав такого впливу на світовий кінематограф, як «Дюна» Ходоровського».

Деякі ідеї та візуальні концепції Алехандро були використані його колегами на зйомках інших голлівудських блокбастерів. 3000 малюнків до фільму лягли в основу одного з кращих у світі коміксів «Інкал». У 2013 році в США навіть був знятий повнометражний документальний фільм під назвою  «Дюна» Ходоровського»  про цю легендарну  спробу  екранізації.

А насамкінець декілька афоризмів та віршів Алехандро Ходоровського:

–  Птицы, рожденные в клетке, думают, что полет – это болезнь.

–  Каждый из нас – прекрасный человек, искаженный семьей, обществом и культурой.

 –  Нормально – быть другим. Каждая личность – разная личность. И однажды ты должен познать свое отличие. Познать то, что ты не такой, как другие. Это значит быть нормальным.

– Когда достигнешь внутреннего молчания, услышишь плач мира.

– Моё сознание – светлячок в темноте бесконечной.

– Каждая новая боль изменяет цель моей жизни.

– Какая разница, что у жизни нет смысла, если у неё нет конца.

– Потихоньку я превращаюсь в отца, которого всегда хотел иметь.

– Лишь тот стареет, кто в зеркале передо мной.

Як тут не погодитись з кінокритиком Миколою Подкопаєвим, який у статті, присвяченій творчості Алехандро Ходоровського, відзначає: «Бежавшая с украинских земель семья подарила миру гения, вклад которого в современное искусство трудно переоценить».

Володимир БОСЬКО

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here