Минулого тижня в обласній бібліотеці для юнацтва доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», відомий літературознавець Володимир Панченко зустрівся з друзями, колегами і читачами. Володимир Євгенович розповів присутнім про нові творчі здобутки, зокрема про книгу «Повість про Миколу Зерова».
Центральною частиною високохудожнього монологу Володимира Панченка стала розповідь про роботу над книгою «Повість про Миколу Зерова» та її аспекти. Ця праця, що вийшла друком восени 2018 року, є дослідженням історії життя цієї надзвичайно талановитої людини в контексті культурного й суспільно-політичного життя Києва 1910-1930-х років.
Читати також: РОЗІП’ЯТЕ СЛОВО
Письменник наголосив, що творчий задум написати про Миколу Зерова виник у нього ще під час роботи в Кіровоградському державному педагогічному інституті імені Винниченка. А саме від спілкування з Леонідом Куценком, який знайшов цікаві архівні документи про три роки викладання Зерова у Златопільській гімназії. Наступним його кроком стала зустріч з донькою інспектора цієї гімназії Вірою Трохимівною Ромасюковою, яка пам’ятала молодого вчителя і поета Миколу Зерова та розповіла, що той любив «гутенбержити», тобто виготовляти невеличкі саморобні книжки, а потім дарувати їх знайомим. Одна з них була подарована саме їй. Далі, вже під час свого депутатства у ВРУ, Володимир Панченко звернувся до Євгена Марчука, який на початку 1990-х очолював Службу безпеки України, з проханням дозволити скористатися архівними матеріалами СБУ, тобто справою Миколи Зерова.
Нагадаємо, Микола Зеров (1890–1937) – ключова постать в історії культурного ренесансу України 1920-х років. Літературознавець, лідер «п’ятірного грона» поетів-неокласиків, полеміст, блискучий перекладач, київський Золотоуст, чиє ораторське мистецтво справедливо вважається неперевершеним, «живе срібло», за визначенням друзів, був заарештований у квітні 1935 року, звинувачений у «контрреволюційній терористичній діяльності» і страчений 3 листопада 1937 року в урочищі Сандормох.
Про усі ці грані однієї творчої особистості й розповів Володимир Панченко. У книзі автор органічно використовує рідкісні архівні матеріали, раритетні періодичні видання і документи. Його повість – це спроба максимально наблизити до нас події й обличчя тих письменників, які, попри «підлі й скупі часи», прагли піднести художнє слово на «справжні верхогір’я».
«Я просто любувався, як Володимир Панченко описує, що Зеров не любив писати коментарі до текстів, але дуже любив їх читати — бо там було багато потрібної інформації. І тут я хочу підкреслити, що такими оцінками автор робить Зерова живим і доступним. Це не іконіка, це жива людина», – так прокоментував «Повість про Миколу Зерова» Павло Гриценко, мовознавець, доктор філологічних наук, директор Інституту української мови НАН України.
Дослідження Володимира Панченка стало переможцем престижного книжкового рейтингу «Літакцент року-2018» у номінації «Літературознавство».
Роман ЛЮБАРСЬКИЙ
Фото Ігоря ДЕМЧУКА
