Жінки-військовослужбовці, жінки-поліцейські, жінки-прикордонниці – такі словосполучення вже стали звичними для нас.
Яким чином рівність прав жінок і чоловіків може допомогти реформуванню силових структур? Чи можуть українські жінки в погонах зробити успішну кар’єру, і хто їм допомагає адаптуватися на посадах, які ще донедавна вважалися суто чоловічими?
Про це говоримо з керівницею Інформаційно-консультативного жіночого центру Оленою Сусловою.
– Чому тема жінок у силових структурах нині набула актуальності?
– Впродовж кількох минулих років ґендерна політика стала одним із наших державних пріоритетів. Ми не просто говоримо про необхідність запровадження принципу рівних прав жінок і чоловіків, але й наповнюємо цю роботу реальним змістом. Причому в усіх сферах суспільного життя. А віднедавна – і в секторі безпеки та оборони.
Причина очевидна: на сході України йде війна. Для перемоги в ній мобілізуються всі ресурси. Оскільки жінки сьогодні становлять майже 54 відсотки від усього населення, то зрозуміло, що вони не можуть залишатися осторонь цих подій.
Нещодавно були озвучені цікаві дані. За п’ять років війни понад сім тисяч українських жінок отримали статус учасників бойових дій. Кількість жінок-військовослужбовців сягає близько 11 відсотків від особового складу Збройних сил України. Це майже стільки, скільки в арміях країн НАТО, і більше, ніж в деяких її країнах-членах, наприклад, в Угорщині. До того ж жінки складають і понад 12 відсотків цивільного персоналу ЗСУ.
Жінки завжди були активною частиною суспільства. Сьогодні вони проявляють свою активність у тих секторах, де їхня підтримка є найбільш потрібною та актуальною.
– Чи багато жінок в інших структурах сектору безпеки та оборони?
– Національна гвардія, Державна служба з надзвичайних ситуацій зовсім недавно стали відкривати багато позицій у своїх структурах для жінок, тому логічно, що їх тут наразі небагато. У військах спеціального призначення та інших подібних підрозділах жіноче представництво або зовсім відсутнє, або йдеться лише про поодинокі випадки.
Інакше виглядає ситуація у Державній прикордонній службі. Вона рухається шляхом демілітаризації, тому тут стрімко зростає відсоток жінок. За інформацією керівника цього відомства, чверть колективу тут – жінки. Така ситуація є відображенням загальної тенденції, що спостерігається в світі.
– Як і навіщо збільшувати кількість жінок у силових структурах?
– Якщо жінки виявляють бажання служити в ЗСУ чи в поліції, для них мають бути відкриті двері. Якщо роль жінок у процесах миротворення зростає, вони мають долучатися до них без зайвих перепон та забобонів. Якщо професійна кваліфікація жінок дозволяє їм обіймати керівні посади у структурах сектору безпеки та оборони, вони повинні мати право випробувати власні сили.
Чому загальний відсоток жінок у секторі безпеки та оборони залишається низьким? Дуже часто відповідь на це питання потрібна не лише жінкам, але й чоловікам. Бо, наприклад, однією з причин може бути небажання жінок служити в армії, яка ще не була реформована і в ній не були створені достатні умови для безпеки та комфорту. Але ж такі умови мають бути однаково хорошими для представників обох статей. Таким чином, більш широке представництво жінок в армії спонукає її активне реформування.
Сьогодні важливо ліквідувати штучні бар’єри, щоб жінки могли йти до сектору безпеки та оборони. Та робити це без різких побічних ефектів, зокрема, таких, які я називаю «помстою за ґендерну рівність». Мовляв, жінки хотіли опанувати «чоловічі» спеціальності та обійняти такі посади, ну то нехай їм буде уп’ятеро більше завдань за чоловіків! Ґендерна рівність – не перевага жінок над чоловіками, а рівність прав, можливостей обох статей.
– Нещодавно було створено Українську асоціацію представниць правоохоронних органів. Що ви можете про неї сказати?
– Подібні організації існують у багатьох країнах світу. Їх діяльність зазвичай зосереджена на взаємодопомозі, на наставництві, консультативній роботі для жінок у секторі безпеки та оборони. Якщо жінок у структурі дуже мало, вони можуть почуватися незатишно в різних ситуаціях. Їм може бракувати певних навичок, досвіду роботи, якихось індивідуальних особливостей, щоб впоратися з проблемами. І дуже важливо, щоб було з ким порадитися в безпечній атмосфері, без звинувачень у нефаховості чи неготовності.
Діяльність цієї асоціації також зосереджена на підвищенні професійної спроможності учасниць – вона має відповідати потребам цих структур. Якщо цього не буде, то до яких би авторитарних методів ми не вдавалися, яких би квот не застосовували, вони не допоможуть сталому процесу.
Асоціація може сприяти у вирішенні багатьох практичних питань. Якщо, припустимо, в поліції служать чоловік і дружина і вони мають маленьку дитину, для них це може стати справжнім викликом. Сьогодні учасниці асоціації говорять про необхідність створення в їхніх структурах так званих кімнат денного догляду за дитиною. Це справді актуальне питання, бо до Національної поліції України прийшло працювати багато молоді. Якщо ми хочемо її втримати, то маємо не просто казати: ви повинні бути сильними і долати всі перепони, а подбати про те, щоб людям було комфортно працювати. І такі допоміжні заходи були б дуже корисними жінкам і чоловікам.
– Яку роботу здійснюєте саме ви, ваша організація?
– Ми працюємо за різними напрямками, зокрема, зараз реалізуємо проект «Посилення здатності громадських організацій проводити адвокацію та лобіювання інтегрування антидискримінаційного підходу та принципу ґендерної рівності в реформу сектору безпеки» за підтримки Фонду Підзвітності Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів.
Торік у рамках іншого проекту за підтримки Швейцарського офісу співпраці спільно з генеральним штабом ми розробили і надрукували 20 тис. так званих солдатських карток, в яких повідомляється про засадничі принципи ґендерної політики, їх втілення в секторі безпеки та оборони.
Зараз ми підготували картки, присвячені подоланню такого ганебного явища, як сексуальні домагання. Дуже важливо, щоб люди розуміли, чому сексуальні домагання є неприпустимими, і якою буде відповідальність особи, якщо вона нехтуватиме такими попередженнями. А потерпілі мають знати про те, куди і як мають звернутися.
У нашому активі є багато інших інформаційних і освітніх матеріалів, які можуть надати людям практичну допомогу. Ознайомитися з ними можна на сайті нашої організації – http://www.wicc.net.ua.
Володимир ДОБРОТА, національний прес-клуб «Українська перспектива».
Від редакції. Гаряча лінія Міноборони психологічної допомоги для військовослужбовців ЗСУ Міноборони – (044) 22-88-658 (цілодобово). Гаряча лінія Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони – щодо фактів зловживань посадовими особами: (044) 243-44-74, (067) 556-90-98 (у робочий час, з 9.00 до 18.00). Call-центр Міноборони для вирішення проблемних питань – 0-800-50-04-42. Кіровоградський обласний військкомат: м. Кропивницький, вул. Кавалерійська, 17/19, телефон (0522) 24-94-28.
«Ла Страда – Україна», національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).