Людина порушила закон, покарання людині визначив суд. Та суспільство в першу чергу зацікавлене, щоб вона, навіть порушивши закон, не вчинила цього знову. Щоб людина не випадала із соціуму, а залишилася повноправним його членом, при цьому не загрожуючи безпеці інших. Тут інтереси суспільства представляє молода для України служба – служба пробації.
Закон України «Про пробацію» набрав чинності 27 серпня 2015 року. Це було кроком до міжнародних стандартів і впровадження у державі принципово нової системи заходів кримінально-правового характеру. Пробація – попередження рецидивної злочинності. Тобто суспільство не зацікавлене у тому, щоб порушника одразу поміщали в місця несвободи. На утримання витрачається чимало коштів, та й суспільство таким чином людину з її криміногенної ситуації (тієї, що спонукала до злочину) поміщає в ще більш небезпечну. Тому в обов’язки оновленої служби пробації входить визначити причини та закономірності соціально-дезадаптованої поведінки осіб, що вчинили злочин, і допомогти не повернутися до порушення закону. Пробація – це ресоціалізація засуджених та профілактика повторних правопорушень, чим гарантується безпека суспільства. Працівники служби пробації не тільки допомагають засудженій особі виправитися, але і сприяють її поверненню до суспільства і створенню можливостей до змін.
Служба пробації виконує функції в трьох напрямках: досудовій, наглядовій, пенітенціарній. Досудова пробація – суд робить запит на доповідь, що містить соціально-психологічну характеристику людини, яку судять, оцінку ризиків повторного правопорушення. Працівник служби пробації збирає певну інформацію та надає характеристику цій особі, а також висновок – який вид покарання для цієї особи доцільно застосувати. В першу чергу: з позбавленням чи без позбавлення волі.
Наглядова – це контроль за виконанням усіх обов’язків умовного терміну засудженими. Пенітенціарна пробація означає допомогу засудженим, які готуються до звільнення з місць несвободи, у ресоціалізації: пошуку роботи, житла, необхідної медичної допомоги тощо. Все це тепер в нашій державі виконують працівники Центру пробації.
Після прийняття закону потрібно було змінити не лише саму систему, а й ставлення до засуджених, прийоми співпраці в кримінально-виконавчій інспекції. Для цього обрали шість міст в Україні, де був запущений пілотний проект пробації для дорослих. Серед цих міст і Кропивницький. Про те, як саме втілювався проект, що змінилося в підході до людей, засуджених з іспитовим строком, та що потрібно Кіровоградщині, щоб знизити рівень злочинності, «Народному слову» розповіли начальник Кропивницького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області Олександр Мірошник та старший інспектор філії Микола Гудима.
– Якщо коротко і просто: чим новий підхід відрізняється від старого?
Олександр Мірошник: – Коли людина засуджена без позбавлення волі, тобто на іспитовий термін, ми вже не той орган, де ставлять «галочки» двічі на місяць за відмітки. Раніше вся профілактика зводилася максимум до профілактичних бесід. Тепер це не формалізована робота, а робота з конкретним випадком. Ми розпитуємо людину про її суспільні зв’язки, про можливі залежності, про соціальний статус – визначаємо криміногенну ситуацію, яка штовхнула на правопорушення та може штовхнути на повторне. Не тільки визначаємо, а й консультуємо, залучаємо для цього різні громадські організації, щоб допомогти людині виправити ситуацію, не піти на повторне правопорушення. Для цього в територіальних органах служби введена і посада психолога.
Микола Гудима: – Це не означає, що пробація – це якась «відмазка» від справедливого покарання. На засуджених суд покладає певні обов’язки: це можуть бути лікування від залежності або від розладів психіки, пошук постійного місця роботи тощо – обов’язки в рамках законодавства, які, на думку суду, необхідні для виправлення особи. Також умовами передбачено регулярні зустрічі з працівником служби пробації. Якщо хоч один обов’язок, покладений судом, не виконаний – людина потрапить за грати.
Олександр Мірошник: – Це дає можливість змінитися людині без позбавлення волі, без ізоляції від суспільства. Це збереже і соціальні стосунки людини, житло, роботу. Та при цьому ми разом із засудженим працюємо над подоланням шкідливих звичок та зв’язків, зміною прокримінального мислення.
– І як саме втілювався пілотний проект в місті Кропивницькому?
Микола Гудима: – Проект тривав майже два роки. Тепер за нашими напрацюваннями новий підхід втілюватиметься в усій Україні. Почалося ж все з навчання: представники проектного офісу Міністерства юстиції приїжджали на Кіровоградщину з семінарами, тренінгами. Навчали працівників обласного центру нових алгоритмів роботи: як правильно складати оцінку ризиків, як співпрацювати з громадськими організаціями. Потім ми отримали схеми, за якими визначаються криміногенні потреби, ризики вчинення повторного злочину. Ці оцінювання аналізувалися працівниками проектного офісу та Департаментом пробації Міністерства юстиції України і вносилися корективи. Тож так ми напрацювали вже дієві алгоритми роботи для всіх підрозділів пробації. Маємо ефективні інструменти впливу на поведінку засуджених, які враховують як міжнародний досвід, так і національні особливості.
– Криміногенні потреби – це що?
– Це ті потреби, які штовхнули на злочин. Якщо людина пограбувала через те, що не має місця роботи, – ми допомагаємо знайти роботу, отримати освіту. Якщо через нарко-, алкозалежність – то направляємо до відповідних громадських організацій, з якими в нас є угода про співпрацю, медичних установ. Ми оцінюємо, чи вплинуло на злочинний крок оточення, сім’я. А можливо, людина вважає протиправну поведінку нормою? Тоді тут зовсім інша робота. Ми допомагаємо, консультуємо на шляху до виправлення. Але тут залежить все від людини: чи готова вона повернутися як повноправний член суспільства? Звичайно, до наших консультацій можна і не дослухатися, але тоді шлях людини йде за грати.
– Чи було складно перелаштуватися на новий підхід до роботи?
Олександр Мірошник: – Працівникам здебільшого легко, адже базові засади ми вивчали вже на курсах підвищення кваліфікації. А ось нашим клієнтам, тобто дорослим, засудженим без позбавлення волі, – їм складно змінити ставлення до нас. Що вони для нас – клієнти, яким ми хочемо допомогти. Іноді навіть адвокати виступають проти складання досудової доповіді, хоча їхній клієнт в цьому зацікавлений у першу чергу.
– І є домовленості про співпрацю з місцевими громадськими організаціями?
Олександр Мірошник: – Не лише з громадськими, а загалом з державними та недержавними установами. Наприклад, Центр зайнятості допомагає знайти роботу або отримати кваліфікацію. Є освітні установи, які за державний кошт дають освіту на умовах обов’язкового відпрацювання – так людина отримує і освіту, і роботу. Є місцеві громадські організації, такі як обласне відділення благодійної організації «Всеукраїнська мережа ЛЖВ», які проводять тестування на ВІЛ/СНІД, забезпечують соціальний супровід для тих, хто захворів туберкульозом тощо. Адже наші клієнти часто входять у так звані групи ризику. Співпрацюємо з релігійними установами. Обласний благодійний фонд «Повернення до життя» допомагає людям з алко- та наркозалежністю, Всеукраїнський БФ «Мир і добробут». Тобто наші працівники вивчають криміногенну потребу, дають рекомендації щодо організацій та установ, до яких людина може звернутися. Тобто ми самі не надаємо широкий спектр послуг. Служба пробації є координатором між засудженою людиною і тими організаціями, які можуть їй допомогти.
Микола Гудима: – Ми відкриті до співпраці як з установами, організаціями, так і з окремими волонтерами. Законом України «Про пробацію» дозволили залучати волонтерів до нашої роботи. Тому якщо хтось хоче сприяти органам пробації, ми завжди «за». Наприклад, це може бути цікаво для студентів психологічного або юридичного спрямування. Ми раді всім, хто захоче стати волонтером. Для цього достатньо прийти до нас із оригіналом і копією паспорта та скласти угоду. Вимоги – це не мати судимості (можлива погашена судимість). Тобто ми створюємо такий банк ресурсів – електронну базу, де зазначені всі державні і недержавні установи, які послуги вони можуть надати нашим клієнтам. Так легко знаходити ті організації, які можуть задовольнити криміногенну потребу.
Наприклад, ми ще й співпрацюємо із Союзом гирьового спорту. Прямо тут, у нас в приміщенні, є спортивний зал, де наші клієнти можуть займатися безкоштовно, а на волонтерських засадах тут працює Сергій Шевченко – тренер–викладач гирьового спорту, майстер спорту, неодноразовий призер чемпіонатів України, чемпіон країни, призер і переможець чемпіонатів Європи та світу.
– А як щодо профілактики не повторного, а першого правопорушення? Чи працюєте з дітьми, молоддю?
Микола Гудима: – Звичайно! Проводимо лекції в школах, професійно-технічних училищах, технікумах. Це є профілактикою підліткової злочинності. Працюємо на попередження: пояснюємо, як до нас не потрапити. Ну і розповідаємо про функції нашої служби.
– Чому саме пробація є кращим шляхом запобігти росту злочинності, аніж той, який нам дістався у спадок з радянських часів?
Олександр Мірошник: – То була однозначно застаріла система. Йшла стигматизація засудженого – людина випадала із соціуму, ніхто не допомагав ресоціалізуватися. Таким чином суспільство втрачало людину, водночас податки громадян йшли на утримання засуджених у місцях позбавлення волі. Та ж виправна колонія насправді не виправляла людину, а ще глибше занурювала її в криміногенне середовище, маргіналізувала навіть тих, хто мав погашену судимість. Але дешевше й ефективніше для суспільства запобігти повторному правопорушенню – це найефективніший спосіб. До того ж ця система тривалий час ефективно працює в країнах Західної Європи. Ми не перші, ми користуємося досвідом, який довів вже свою ефективність.
Микола Гудима: – За статистикою, з новим пробаційним підходом повторно вчинили злочин менше двох відсотків засуджених. Основне завдання пробації полягає у поверненні суспільству повноцінного, законослухняного громадянина, який має бажання працювати на користь держави. За старою системою, якщо, наприклад, людина не мала освіти, професії і крала, бо хотіла їсти, – її саджали за грати. Від цього проблема не вирішувалася, і, погасивши судимість, людина поверталася для здійснення повторної крадіжки. Тепер ми не відмахуємося від проблеми людини. Ми виявляємо насамперед причину такої поведінки і допомагаємо її вирішити. Так, іноді кращим виходом є тримання правопорушника в місцях позбавлення волі. Але є ще більше випадків, коли доцільніші громадські роботи, лікування від залежності тощо. Наша справа тепер не просто слідкувати, щоб вирок був виконаний, а допомогти людині не випасти із соціуму і зробити безпечною для суспільства. Кажучи грубо, раніше державна машина за проступок людину «ламала» та знищувала. Тепер механізм направлений на допомогу, а не знищення.
– А як щодо допомоги самим працівникам служби пробації?
Микола Гудима: – Психологічно буває важко: до нас не звертаються люди з безхмарною долею. Та також ми потребуємо підтримки суспільства, місцевих органів влади. Наприклад, інспектору, щоб скласти характеристику засудженого, треба поспілкуватися з його рідними, близькими, отримати характеристики з роботи. Для цього треба багато їздити по місту та околицях. В нас же ніяких коштів на транспорт не виділяється. Загалом по Кіровоградській області ні один відділ служби пробації не має на балансі жодного транспортного засобу. Ми кілька разів подавали до місцевих рад пропозиції щодо виділення хоча б пільг на проїзд у робочий час нашим працівникам. Не кажучи вже про забезпечення нормальним приміщенням, оргтехнікою. Результати нашої роботи цікаві насамперед місцевим громадам. Та поки відповіді не маємо.
Олександр Мірошник: – На жаль, в органах служби пробації немає посади психолога для власне працівників, а потрібно було б. Тож особисто я рятуюся відпочинком на природі – послухати тишу та гомін листя. Іноді допомагає спортзал. Важлива також підтримка колег. Та іноді люди дякують за допомогу. Нещодавно один із засуджених навіть вірша написав про нашу роботу. Дуже приємно, коли твою роботу цінують.
Обласна філія Державної установи «Центр пробації» знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Гоголя, 86а. Електронна адреса: kr1@probation.gov.ua. Адреси та контакти районних відділів пробації Кіровоградщини, а також багато корисної інформації можна знайти на офіційному сайті probation.gov.ua.
Ірина ТРЕБУНСЬКИХ
Фото Ігоря ДЕМЧУКА
