ВІД БЮРОКРАТІЇ – ДО ЛЮДИНИ: ЧИ СТАЛИ РЕАНІМАЦІЇ ЛІКАРЕНЬ ВІДКРИТИМИ?

0
427
views

Три роки тому Міністерство охорони здоров’я офіційно дозволило відвідувати пацієнтів у реанімації. Рідні і друзі можуть безперешкодно перебувати поруч із хворим. Утім, статистика свідчить, що більшість із тих, хто стикається із реанімацією, не знають про свої законні права. Що потрібно знати про відвідування реанімації, розповідає Центр громадського моніторингу та контролю.

Як за кордоном

У червні 2016 року система української охорони здоров’я позбулася ще одного пережитку радянського союзу. МОЗ затвердило постанову, якою дозволило допуск відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ). Зокрема, відомство наказало медзакладам «забезпечити пацієнтам, які перебувають на лікуванні у ВІТ, право на допуск до них відвідувачів 24 години на добу в будь-який день тижня». При цьому відвідувати пацієнтів можуть не лише родичі. Одночасно може перебувати не більше двох відвідувачів. Більша кількість осіб може бути лише за згодою лікаря.

Така практика широко поширена за кордоном, і її позитивний вплив на одужання пацієнтів доведений клінічними дослідженнями. Зокрема, спільне перебування пацієнта і рідних у палаті інтенсивної терапії рекомендоване медпротоколами Великої Британії, Італії та США.

«У розвинених країнах перебування близьких пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії – звична практика. Звісно, є чітко прописані правила, які не можна порушувати. Якщо їх дотримуватися – це зовсім не заважає лікарям у роботі, а пацієнту допомагає одужати. Це приклад пацієнто-орієнтованої медицини, до якої ми прагнемо в Україні», – переконана в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Утім, навіть через три роки після зняття заборони на відвідування пацієнтів ВІТ лікарі  часто практикують радянський підхід, коли двері реанімації зачинені, а пацієнт не знає деталей свого лікування. Проведене у лютому дослідження громадської організації «Горизонталі» та агенції Info Sapiens показує, що половина українців досі не знає, що має право відвідувати родичів у реанімації. Лише 21% опитаних могли без перешкод бути біля пацієнта у будь-який час доби. Водночас 30% мусили спочатку отримати згоду лікаря чи медсестри, а 28% – могли потрапити до пацієнта в реанімації лише у встановлені години. При цьому 10% респондентів розповіли, що виборювали своє право на візит.

Верховна Рада проти

Паралельно із наказом МОЗ був розроблений законопроект щодо допуску членів сім’ї, опікуна, піклувальника до пацієнта у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Однак Комітет охорони здоров’я Верховної Ради його не підтримав, і проект у стінах парламенту не розглядався. Голова комітету Ольга Богомолець заявила тоді, що таке рішення комітет ухвалив, «саме розуміючи небезпеку для роботи і життя лікарів і здоров’я інших пацієнтів, яку може створити неконтрольований доступ непідготовлених родичів в відділення, де кожна секунда роботи лікаря є золотою».

Частина лікарів також опираються ініціативі МОЗ, затято відстоюючи «закриті реанімації». Аргументи медиків зводяться до одного: відвідувачі можуть заважати медперсоналу або ж занести інфекцію.

Активісти натомість зауважують, що причина такої позиції лікарів і комітету ВР – страх прозорості у медицині і конфронтація між міністерством та депутатами. 

«Лікарям незручно, коли є відкритий доступ до реанімацій: не можна приховати лікарську помилку, спекулювати з ліками», – вважає громадський активіст Олександр Равчев.

Водночас в Україні є багато позитивних прикладів спільного перебування пацієнтів та їхніх родичів у ВІТ. Наприклад, у дитячій лікарні «Охматдит» батьки допомагають медикам доглядати за хворими та навіть проводити медичні процедури.  

«Лікар з батьками має бути у постійному контакті, це має бути єдина команда. Не треба робити щось за закритими дверима», – вважає завідувачка ВІТ лікарні «Охматдит» Наталія Карпенко.

Правила доступу

МОЗ застерігає від візитів до реанімації, якщо відвідувачі погано почуваються, застуджені, перебувають під дією алкоголю чи наркотиків. У відомстві рекомендують мати при собі рідину для дезінфекції рук і користуватись нею до і під час візиту.

Ні в якому разі не можна чіпати апаратуру, до якої підключені пацієнті. Також у реанімаційній палаті не можна голосно розмовляти, користуватись мобільним, фотографувати інших пацієнтів тощо.

Відомство закликає дослухатись до інструкцій та прохань персоналу інтенсивної терапії, щоб не  перешкоджати роботі медиків. Зокрема, не потрібно опиратися, якщо лікар чи медсестра просять вийти з палати для проведення маніпуляцій із пацієнтом. 

Якщо реанімація «закрита»

У Міністерстві охорони здоров’я розробили інструкцію на випадок, якщо лікарі не пускають родичів до пацієнта у реанімації. Зокрема, відомство радить не конфліктувати із персоналом, а пояснити черговому лікарю, що він порушує  наказ МОЗ №592 від 15.06.2016. Якщо посилання на наказ не допомагає, потрібно написати заяву на ім’я головного лікаря або виконувача його обов’язків у двох примірниках. Заяву слід зареєструвати у секретаря, залишивши собі копію. Керівник закладу повинен відповісти на неї впродовж доби.

Якщо лікарі і далі відмовляють у доступі до пацієнта в реанімації, можна звернутись на регіональну гарячу лінію МОЗ. Також можна надіслати письмову скаргу до департаменту охорони здоров’я регіональної адміністрації, зазначивши місто, назву лікарні та прізвище головного лікаря.

Якщо жоден із перелічених способів не працює, відвідувачі мають право викликати поліцію, щоб скласти протокол. Детальна інформація про права та обов’язки відвідувачів реанімації, а також відповіді на найпоширеніші запитання можна знайти на сайті reanimation.in.ua.

Активісти закликають поширювати інформацію про «відкриті реанімації», адже досвід лікарів доводить, що підтримка рідних у реанімації допомагає хворим боротися за життя.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here