Кожні вибори до Верховної Ради дивують нас чимось.
То на них перемагає “Наша Україна” Віктора Ющенка, як в 2002-му, всупереч шаленому спротиву влади і неймовірно жорсткому адмінресурсу. Або як Пилип з конопель в 1998-му на четверте місце на виборах у Раду вискакує Партія зелених, яка потім, здається, жодного екологічного закону не провела. А скільки разів проходили до парламенту вже неіснуючі і зовсім забуті партії! НДП, СДПУ (о), СДПУ, ПДВУ, КУН, ХДПУ, ПСПУ, КПУ, Народна самооборона, Партія праці, Трудова Україна, і багато інших… Може, хтось і шкодує про їх відсутність на політичному ландшафті, але таких одиниці.
Нинішні вибори дивують не тільки своєю скороспішністю. Хто б міг подумати, але на всіх п’яти округах в Кіровоградській області жодна (!) жива душа не балотується від партії “Слуга народу”! Одні самовисуванці кругом. Зрозуміти це неможливо. З кожної праски нам розповідають, що за будь-якого «слугу» готові проголосувати відсотків тридцять виборців. А тут виявляється, що підходящих людей і немає.
Або соромляться вони.
А, власне, кількість кандидатів! На момент підготовки номера до друку їх було лише 18 від Кіровоградщини. На попередніх, також позачергових виборах до парламенту – аж 82. Хоча ще не вечір. Кандидати в мажоритарних округах можуть реєструватися сьогодні до півночі.
Приголомшливо мало білбордів. Намети помічені лише одного з кандидатів.
Невже таки настало зубожіння? Всі попередні роки вибори до парламенту були багатомісячним фестивалем і атракціоном небаченої щедрості – тисячі людей, від агітаторів до артистів. А сьогоднішні вибори більше нагадують День міста Жмеринка в порівнянні з карнавалом в Ріо-де-Жанейро. Напевно, все ж більшість з тих, хто замислювався про привабливі перспективи стати депутатом, тверезо оцінили свої сили, можливості і вже наявну репутацію. Щоб створити собі гідне ім’я за такий короткий термін, потрібні шалені гроші і людські ресурси.
До речі, нічого про горезвісну “гречку” наразі не чутно. Ймовірно, вже навіть найбільш затяті «гречкосії» і ті нарешті усвідомили, що не працює ця штука. Що народ візьме торбу з харчами чи 200-300 гривень, а сам або не піде голосувати, або проголосує за когось абсолютно дивного, хто “гречкою” округ не засівав.
Хоча й досі у нас голосують за гарного та душевного хлопця, який ставить лавочки біля під’їздів. Якби хтось в якості експерименту намагався донести до виборця п’ять-десять своїх майбутніх законопроектів, їх повний текст (а це дуже нудні документи), то посів би друге місце знизу. Занадто глибоко копати під виборця не треба, треба бути ближче…
Не здивувала чимала кількість представників столиці серед кандидатів по наших мажоритарних округах. Їм там, з висоти київських пагорбів, ймовірно, здається, що у нас, як і раніше, дике поле неляканих виборців, яких можна легко окрутити. Так, не раз у нас столичні гості перемагали. Але той же Олесь Довгий дуже довго і наполегливо опрацьовував свій округ заради того, щоб за нього проголосували. А тут, наприклад, балотується по Кропивницькому один київський актор-каскадер-спортсмен. На що він розраховує? Хоча, може, він дійсно хороший хлопець. Погані ж у нас не балотуються, правильно?
Геннадій РИБЧЕНКОВ
