У грудні минулого року шахтарське місто Олександрія миттєво облетіло повідомлення про вбивцю двох людей в дачному кооперативі «Мрія 1».
Розкриття умисних вбивств, особливо вчинених в умовах неочевидності, у багатьох випадках є дуже важким завданням для співробітників карного розшуку. Навіть досвідченим працівникам доводиться попотіти, щоб розгадати такий кросворд-ребус. Це пов’язано в першу чергу зі знищенням злочинцями слідів убивств. Нерідко вони вчиняють ці кримінальні правопорушення в рукавичках, а одяг та взуття спалюють.
Труднощі у встановленні злодія полягають у тому, що між жертвою та злочинцем немає ніяких соціальних зв’язків і майже ніколи не лишається свідків. А якщо останні є, то їх потрібно вмовляти, щоб вони дали слідству які-небудь свідчення. Актуальною проблемою в розкритті цих злочинів є і те, що цю надзвичайно складну роботу доводиться виконувати різним представникам поліції: слідчим і розшуківцям, що з огляду на свої службові обов’язки мають різні повноваження, які не завжди співпадають.
Проте мета одна: якнайшвидше встановити вбивцю та процесуально задокументувати його, щоб під час розгляду справи в суді не виникало жодних перешкод при призначенні йому покарання.
Як завжди, 16 грудня 2018 року охоронці згаданого кооперативу обходили будиночки, дивилися за порядком. Раптом помітили, що в одному із них настіж відчинені двері. Насторожились, заглянули до приміщення – і мало не зомліли. На підлозі в калюжі крові лежали скривавлені трупи чоловіка та жінки. Про свою знахідку терміново зателефонували в чергову частину міськвідділу поліції, звідти негайно виїхала слідчо-оперативна група на чолі з керівниками місцевої поліції Володимиром Хвостовим та Дмитром Яндовичем (на знімку).
Майже за півгодини встановили прізвища вбитих: це були співмешканці 61-річний Володимир М. та 54-річна Євдокія Ч.
Про подвійне вбивство зразу повідомили Головне управління Національної поліції, звідки виїхало майже все керівництво ГУНП, а також карного розшуку.
Судмедексперт встановив, що чоловіку заподіяли дев’ять ножових ударів в спину, а жінці ‒ сім в живіт. Заступник начальника слідчого підрозділу капітан Маргарита Метельська разом з Дмитром Яндовичем помітили сліди взуття, яке не належало ні власникам будинку, ні охоронцям кооперативу. Відповідно до процесуального кодексу внесли цю інформацію до протоколу огляду місця пригоди. Проте слідів пальців рук невстановленої особи не знайшли, хоч і ретельно оглянули приміщення.
Для керівництва оперативно-розшуковими заходами залишились заступник начальника ГУНП Андрій Бензар та керівник карного розшуку Олександр Кодак, який донедавна очолював Олександрійський міськвідділ поліції і, звичайно, був знайомий з оперативною обстановкою в місті.
Зауважу, що Олександрія після Кропивницького посідає друге місце за кількістю кримінальних правопорушень в області. Як і, до речі, по відсотках їх розкриття. Майнові правопорушення займають майже дві третини в структурі злочинності області, а більше половини із них – це квартирні крадіжки, які не завжди своєчасно розкриваються, що дає можливість зловмисникам продовжувати свою злочинну діяльність. Взагалі несвоєчасне викриття правопорушень провокує злочинців, які відчули безкарність за скоєне, до нових антисуспільних проявів.
Серія крадіжок із домоволодінь в Олександрії порушила і без того неспокійне життя місцевого оперативного складу. Розшуківці збилися з ніг, відпрацьовуючи один за одним потенціальних крадіїв. Але не всіх, бо деякі не мали постійного місця мешкання і, звичайно, не займались суспільно корисною діяльністю. Роботи було по зав’язку. Одним із тих, хто потрапив у поле зору оперативників, був 43-річний Сергій Здор, кримінальна історія якого налічувала вісім мандрівок за грати (всі за крадіжки особистого майна). Полковник Бензар наказав розшукати його негайно.
Психологічний портрет згаданого крадія: індивідуаліст, схильний до зловживання спиртними напоями та проявів агресії, відчував труднощі в спілкуванні та адаптації до нормального життя, внутрішньо недисциплінований, поведінка часто мотивується заволодінням чужою власністю, яку негайно перетворює в гроші, рівень самоконтролю знижений, потребує постійного стримування та контролю, в поведінці користується виключно своїми інтересами та бажаннями. Спроби знайти його через колишню дружину були невтішними: остання не пустила його навіть на поріг свого житла після чергової «ходки», а знайомі тільки розводили руками. Взагалі це провина дільничних офіцерів, які неналежним чином контролювали його життя-буття.
Незважаючи на все, зусилля правоохоронців встановити місце його перебування не увінчалися успіхом. При огляді місця пригоди увагу як місцевих, так і приїжджих правоохоронців привернуло те, що з кімнати зникла металева плита пічного опалення та навіть колосники. Стало зрозумілим, що в першу чергу треба перевірити пункти прийому металобрухту. А вони розмножились, як гриби: більше двадцяти у місті Олександрія на той час. На це пішло більше тижня, проте результат не отримали. Бо це все одно, що знайти зелений ґудзик на зеленому футбольному полі після матчу.
Паралельно з цим підполковник Дмитро Яндович наказав проаналізували всі записи відеокамер, розташованих поблизу місця вчинення злочину, за останні кілька місяців. Одна із них таки зафільмувала розшукуваного оперативниками Здора. Правоохоронці продовжили здійснювати його пошук серед кримінальників. Перевірили тих, хто повернувся з місць відбування покарання і не став на шлях виправлення, бомжів і тих, хто схильний до майнових злочинів. Цікавились, хто знав безпосередньо підозрюваного Здора. На це зорієнтували всі можливі джерела інформації, в тому числі і негласні. Користуючись нагодою, вважаю за доцільне дещо розповісти про оперативно-розшукову діяльність нашої поліції. Справа в тому, що більшість кримінальних правопорушень трапляються в умовах неочевидності, тобто таємно, і співробітники карного розшуку повинні діяти адекватно.
Так діє увесь цивілізований світ, тобто держава зобов’язана уберегти своїх громадян від злочинних зазіхань на ранній стадії правопорушення: коли злочинець тільки готує замах на злочин. А у випадку, коли його скоїли, треба здійснити всі можливі заходи, у т.ч. негласні, для викриття правопорушення. На це, до речі, існує відповідний закон і майже вся процедура для застосування цих методів відбувається з дозволу слідчого судді. Відсутність публічності в цьому питанні, особливо в ЗМІ, приводить до того, що у окремих громадян створюється спотворене враження про протизаконність цієї роботи. В справжній демократичній правовій державі оперативно-розшукову діяльність боятися не треба. Бо без допомоги громадян будь-яка розвідувальна робота у всі часи приречена.
Повертаючись до нашої розповіді, додам, що через деякий час місцеві поліцейські отримали інформацію від негласних помічників, які бачили Здора в квартирі чоловіка, що займається виготовленням наркотиків. Тому виставили біля неї цілодобову засідку. Через кілька днів згаданий підозрюваний зайшов саме в ту квартиру. Розшуківці вирішили його затримувати, коли він покине приміщення із дозою наркотиків. Але підозрюваний якимось особливим звірячим чуттям відчув западню і, висадивши вікно, кулею вискочив з квартири і втік від переслідувачів. Тим самим він викрив себе. Якщо до цього його теоретично підозрювали в крадіжках, а потім і в убивствах співмешканців у садово-городньому товаристві «Мрія 1», то зараз підозра переросла у впевненість.
Природно, що заступник начальника ГУНП Бензар дії олександрійських правоохоронців не схвалив, щедро насипавши їм на горіхи на черговій нараді. Але того, що сталося, не повернеш.
Весь оперативний склад разом із дільничними офіцерами міськвідділу поліції було задіяно на розшук і затримання Здора. Всі притони, квартири кримінальників, приватні готелі і взагалі приміщення, які здавали в оренду, були відпрацьовані правоохоронцями. Цей тотальний контроль дав позитивні наслідки, хоча підозрюваний вів себе вкрай обережно. Не секрет, що власники приватних готелів поселяють гостей навіть без документів. Але цього разу Дмитро Яндович особисто попередив власників і обслуговуючий персонал про можливий візит розшукуваного, його прикмети і про наслідки неповідомлення про особу, підозрювану у вбивстві. Спрацювало: з одного із приватних готелів прозвітували про його візит. Негайно виїхала група захвату, очолювана Дмитром Яндовичем та Олександром Кодаком, яка і затримала імовірного злодія. Зразу призначили відповідну експертизу по взуттю затриманого. Все зійшлося. Але затриманий категорично відмовився давати правдиві свідчення по вбивствах. Тільки після ретельно спланованої розмови з ним з урахуванням психологічного портрета та інших обставин він зізнався у вбивствах.
Розповів, як випадково познайомився з Володимиром М., після чого останній запросив його до дачного будинку, який належав його батькам. Як в ньому разом зі своєю співмешканкою розпивали спиртні напої. В цей час у Здора і виник злочинний план скоєння розбійного нападу на обох. З метою заволодіння металевою плитою пічного опалення, колосниками та дверцятами до неї, а також цифровим приймачем до телевізора. Для цього нелюд схопив зі столу ніж, як знаряддя злочину, та завдав не менше дев’яти ударів у ділянку тулуба Володимира М., а потім не менше семи ударів у живіт Євдокії Ч. Від отриманих ушкоджень співмешканці загинули. Вбивця вибіг із будинку, спіймав таксі, на якому і вивіз пограбований метал, здавши його в найближчому пункті прийому металобрухту, який, до речі, перевіряли правоохоронці, але краденого там уже не було – встигли вивезти.
Тільки надійно закріпивши процесуально всі обставини по цьому подвійному убивству, оперативники почали розкручувати інші злочини підозрюваного.
Вони чітко розуміли: якщо запідозрений у вчиненні подвійного вбивства є одночасно підозрюваним у вчиненні інших злочинів, то треба процесуально закріпити його в цьому епізоді, а потім братися за інші.
Справа в тому, що за тиждень до вбивства в Олександрії в однойменному районі в селі Куколівка невідомий зловмисник позбавив життя 40-річного Сергія О.
Як потім з’ясувалося, Здор, бомжуючи по згаданому району, майже випадково познайомився з братами Віктором та Сергієм О., жителями Куколівки, які під час розмови сповістили останнього, що в них не працює телевізор.
Під виглядом майстра по ремонту телевізорів Здор, скориставшись довірою братів, зайшов до їхнього будинку. Зумів схилити братів до спільного розпивання з ним спиртних напоїв. Побачивши, що хазяї після вживання значної кількості алкоголю стали безпорадними і неадекватними, він почав руками дубасити Віктора О., від чого останній втратив свідомість.
Після чого зловмисник вирішив розправитися і з іншим братом. Для цього почав шукати в кімнаті знаряддя вбивства. Його погляд зупинився на еластичному бинті, яким він обв’язав шию Сергія О. і почав здавлювати останнього, поки потерпілий не перестав подавати ознак життя.
Упевнившись у тому, що один із братів загинув, а другий не зможе дати йому відсіч, почав нишпорити в будинку.
У першу чергу зірвав зі стіни два алюмінієвих карнизи, забрав газовий балон, металеву плиту пічного опалення, цифровий приймач для телевізора та два відра горіхів, після викликав з Олександрії таксі, завантажив туди весь цей мотлох та виїхав у місто.
Документально оформивши ці вбивства, співробітники карного розшуку під керівництвом Д.Яндовича почали викривати останнього і по епізодах з квартирними крадіжками, які він скоював, вибиваючи вікна.
Безумовно, першу скрипку у розкритті цього злочину зіграв Дмитро Яндович. В свої 35 років уже підполковник, який закінчив Національну академію внутрішніх справ у м. Києві, і з 2000 року несе службу в органах внутрішніх справ. За його плечима робота в управлінні по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ), посада заступника начальника Компаніївського райвідділу міліції, очільника кримінальної міліції району. Довелося попрацювати і в якості начальника карного розшуку на Чернігівщині, начальника відділу по боротьбі з майновими злочинами в управлінні міліції м. Одеси. З 2016 року працює в обласній поліції Кіровоградської області, має величезний оперативний досвід, що допомагає йому у розкритті особливо тяжких злочинів, за що має неодноразові заохочення, в тому числі дві почесні грамоти від міністра МВС. Зараз він займає посаду начальника відділу по боротьбі з торгівлею людьми в ГУНП нашої області. Такі вони, сучасні аси поліцейської справи. Та повернемось до нашої історії.
Оперативники довели підозрюваному крадіжку бензопили з домоволодіння по вулиці Паризької Комуни, 82 та велосипеда з домоволодіння по вулиці Яблуневої, 54. Викрадені речі він продав.
А тепер давайте вдумаємося в те, які звірі інколи знаходяться серед нас. Ця істота (бо людиною його назвати вже не можна) оцінює вартість людського життя двома десятками кілограмів металу та тюнером до телевізора і готова без докорів сумління вбивати тих, хто проявив до неї гостинність, пригощав їжею та напоями, щиро ділився тим, що мав!
З іншого боку доводиться дивуватися безпечності деяких громадян, які беззастережно відчиняють двері і запрошують до оселі своїх майбутніх вбивць, як це відбулося в описаних випадках.
Такому злочинцю на волі не місце. Він небезпечний, і адекватне покарання за подібні злочини – довічне ув’язнення. Жаль, що судді не завжди підтримують таку позицію, проявляючи до нелюдів абсолютно непотрібну і незрозумілу гуманність.
Слідство триває. Чекаємо на справедливий вирок.
Веніамін ЯНІШЕВСЬКИЙ
