По округу №100 на Кіровоградщині партія «Слуга народу» висунула кандидатуру нашого земляка Ігоря Мурдія. Він молодий, ще ніяковіє під час спілкування з кореспондентами, проте про свою мету та цілі у політиці говорить із запалом, який нині властивий, певно, усім представникам команди нашого новообраного президента Володимира Зеленського. Наша редакція стала першою, з ким кандидат спілкується у новому для себе статусі, тож деталі цієї розмови пропонуємо читачам.
Знайомство ми розпочали із запитань про особисте, бо саме це більшість наших політиків сьогодні приховують через низку «скелетів у шафі».
– Пане Ігоре, розкажіть трохи про себе, хто ви, ваші батьки? Чим займаєтесь по життю?
– По-перше, я українець, а Кіровоградщина – моя батьківщина. Мені 36 років, і коли розповідатиму про все своє життя, то ця розповідь може затягнутися (посміхається. – Ред.).
Я чоловік і батько двох діток. Маю донечку і сина. За освітою та професією я інженер. Останні роки займаюся бізнесом у сфері послуг із будівництва об’єктів транспортної інфраструктури.
З одного боку, я звичайна людина, з простої родини. Моя мама, наприклад, все життя пропрацювала на залізниці у Новоукраїнці. А з іншого боку – вважаю себе свідомим та відповідальним громадянином своєї держави. Я сам збудував успішний бізнес і сьогодні щоденно несу відповідальність за добробут своїх працівників, дбаю про високу якість послуг, які надають мої компанії, маю активну громадянську позицію. Вірю, що порядок та чесність, до якої ми так усі прагнемо, починається з кожного з нас.
– Як так склалося, що ви вирішили стати народним депутатом? Як потрапили до команди «Слуги народу»?
– Скажу вам відверто, що рік тому я навіть і подумати не міг, що моє життя може так круто змінитися. Точніше, що в Україні в один час навколо певної мети об’єднаються освічені, активні і небайдужі, які своєю силою та запалом почнуть кардинально впливати не тільки на політичні процеси в державі, але й на долі окремих людей. Ось я і є прикладом такої людини.
На заклик Володимира Зеленського приєднатися до партії я відгукнувся абсолютно щиро, брав участь у президентській виборчій кампанії, ділився своїми думками та планами про те, як і що треба змінювати, аби український бізнес міг дихати на повні груди. Потім були анкети, резюме, розмови з керівництвом партії. І сьогодні – я кандидат у депутати від найпотужнішої команди країни.
– Здається, це досить типова історія для більшості представників партії «Слуга народу». Тоді скажіть, чим ви відрізняєтесь від інших кандидатів у народні депутати? Їх вже сотні сьогодні, і кожен, як завжди, обіцяє нам краще життя.
– По-перше, я не роздаватиму обіцянок, бо абсолютно не терплю популістів. Знаєте, бізнес виховує дуже високий рівень відповідальності у кожного, хто ним чесно займається. У власній справі ти можеш розраховувати лише на свої сили, тимчасом як будь-які популістські речі здатні знищити навіть найпотужніший бізнес за лічені дні.
По-друге, звичайно, що буду спілкуватися зі своїми виборцями і перед ними братиму на себе низку зобов’язань. Для мене між обіцянками та обов’язками є велика різниця.
А щодо решти кандидатів, про яких ви спитали, то мене з ними сплутати дуже важко (посміхається. – Ред.).
Почнемо з того, що у мене немає темного і корупційного політичного минулого, я не олігарх і не земельний феодал, який може йти в парламент виключно з метою розширення свого земельного банку та нарощення прибутку (особливо актуально для Кіровоградщини. – Ред.). Я – один з вас. І це моя ключова перевага та основна гордість одночасно.
– Хто вас сьогодні підтримує, окрім політичних соратників? Адже передвиборчі перегони справа не з дешевих.
– Найбільша і найцінніша моя підтримка та опора – це моя дружина. Вона маленька, тендітна, але дуже мудра. Вона вірить у мої сили і саме вона надихала щоразу, коли решта сумнівалися.
Також мене підтримують друзі. Зовсім різні ‒ від тих, з якими ходив до школи, до бізнес-партнерів, з якими працюємо сьогодні. Як тільки моє прізвище було опубліковане на сайті партії, мені почали дзвонити ті, з ким вже давно не спілкувався, і висловлювати підтримку. Це надзвичайно приємно з одного боку, але ще більш відповідально – з іншого.
Якось один мій товариш сказав: «Знаєш, чому я за тебе агітуватиму і зроблю переказ у твій виборчий фонд? Тому що ти швидше закладеш свої гроші, аніж на комусь заробиш утридорога» (сміється. – Ред.).
А щодо грошей, то дорогої кампанії я не планую. Максимальні зусилля спрямую на особисте спілкування з виборцями. Хочу провести понад 150 зустрічей, бо моя мета знати кожного, хто мені довірить свій голос, в обличчя. Також хочу, щоб і вони подивилися мені в очі, перш ніж обирати свого мажоритарника у парламент.
– І останнє запитання на сьогодні. Назвіть три законопроекти, які плануєте внести у Раду в разі перемоги.
– Упевнений, що їх буде точно не три, а набагато більше. Але добре, називаю три:
- про кримінальну відповідальність для так званих чорних реєстраторів та їх кураторів, які стоять за схемами земельного рейдерства;
- про контроль за використанням коштів дорожнього фонду на дорогах місцевого та обласного значення;
- про освіту дітей та молоді у селах. Документ передбачатиме обов’язкове оснащення усіх шкіл Інтернетом та сучасним інтерактивним освітнім обладнанням.
– Ну що ж, бажаємо вам успіхів та дякуємо за відвертість.
Політична реклама.
Катерина ЛЕОНЕНКО
