ПАМ’ЯТІ ВАДИМА СМОТРЕНКА

0
339
views

27 червня у віці 84 роки пішов з життя Вадим Васильович Смотренко – поет, педагог, один з найстарших краєзнавців нашого міста.

З 1965 по 1980 рік Вадим Васильович викладав на кафедрі російської літератури Кіровоградського педагогічного інституту імені О.С.Пушкіна, читав лекції з історії давньоруської літератури та російської літератури ХVIII століття, а ще викладав методику та виразне читання. Лекції та практичні заняття викладача запам’яталися не одному поколінню педагогів – випускників КДПІ ім. О.С.Пушкіна.

Вперше я побачив його на іспитах, коли вступав 1975 року на філологічний факультет педінституту. Тоді, зовсім не підозрюючи про те, що доля надовго подарувала мені таке дивовижне знайомство, лише відзначив, що на відміну від інших членів комісії ця людина не «застібнута на всі ґудзики», не дивиться суворо й пристрасно на абітурієнтів, а навпаки ставиться приязно, якось по-батьківськи. І потім, протягом усіх студентських років, і пізніше Вадим Васильович завжди зустрічав своїх вихованців лагідною приємною посмішкою, практично усіх пам’ятав по іменах. А з яким захопленням він розкривав нам таємниці «Слова про Ігорів похід» або «Сказання про Бориса і Гліба», додаючи до відомих коментарів те, чого не було навіть у підручнику.

Ще більше педагог розкривався, коли час від часу на пару з В.П.Марком вів студентську літературну студію «Обрій». Тут було більше часового та тематичного простору, не обмеженого рамками лекції чи семінару. Тут були зацікавлені та вдячні слухачі, які прагли осягнути секрети літературної майстерності. Саме тут я почув розповідь Вадима Васильовича про перебування Олександра Пушкіна у Сасівці та його вірш, присвячений цій події. Як пізніше я дізнався від наставника, поезія була культом в його родині, а він сам став членом обласного літературного об`єднання «Степ» ще 1954 року. Перша його поетична публікація з’явилася у місцевій пресі 1965 року, а 2010 року у Центрально-Українському видавництві вийшла збірка віршів поета Смотренка «Не мысля гордый свет забавить».

Він був невтомним дослідником і пошуковцем того, що залишилося від неповторного «кам’яного», чи «купецького», стилю єлисаветградського періоду в історії міста. Він міг зупинити тебе, зустрівши десь на перехресті вулиць історичного центру, і годину розповідати про рустовку, еркери, картуші, маскарони та металевий декор того чи іншого старовинного будинку. Особливо захоплювався художнім куванням і художнім литвом, за різними символами та ознаками міг визначити вироби ковалів Петренка, Карбута, Смірнова, Ситника, братів Володимирських. І про це своє захоплення, про наявну й приховану символіку кованих візерунків наш краєзнавець розповів у книзі «Металеві мережива Маленького Парижа».

Не помилюся, коли скажу, що саме з нього, з його публічних виступів на радіо і телебаченні, з його публікацій почалися серйозні дослідження архітектурних перлин нашого міста. Саме від Вадима Смотренка я вперше почув, що певна частина будинків Єлисаветграда та освітлення кількох центральних його вулиць газовими ліхтарями зроблені за проектами архітектора Андрія Достоєвського, брата відомого письменника.

Він був залюблений у рідне місто і вчив нас так само любити, досліджувати і поважати його історію – від найвідоміших до пересічних мешканців міста, які створювали її, від найвиразніших фасадів будинків до останнього каменю бруківки.

Пам’ять про Вадима Васильовича Смотренка – поета, педагога, краєзнавця – житиме у наших серцях.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Фото Ігоря ДЕМЧУКА

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here