Миловаріння в домашніх умовах – це не тільки мистецтво і задоволення, але й реальна можливість заробити на «хліб насущний», вважає молода кропивницька майстриня Наталія Степаненко.
– Ви хто за професією, пані Наталіє?
– Бухгалтер.
– Де працювали?
– Понад п’ятнадцять років в ОКВП «Дніпро – Кіровоград».
– Коли ж ви навернулись до миловаріння?
– Коли пішла у декретну відпустку з другою дитиною. Взагалі я і до того захоплювалася різного роду творчістю: вишивала, в’язала, займалася бісероплетінням. Потім на деякий час захопилася виготовленням декоративних свічок. Тоді ж, надивившись в Інтернеті багато цікавих фото, подумала, а чому б не спробувати себе у миловарінні.
– І з чого ви починали?
– Придбала кілька різних формочок… Це виявилося дуже цікавою справою і затягло. Потім пішло: перший десяток формочок, другий десяток, третій… І так вже два роки.
– То скільки ж нині форм маєте для виробництва?
– Понад 150. Це і пластик. і більш складні силіконові форми.
– Тепер розкажіть, будь ласка, про матеріали, якими ви користуєтесь.
– Головне, що необхідно для такого виду творчої діяльності, це, як я вже казала, форми і мильна основа. Остання, на жаль, у нас у місті не продається. Доводилось закуповувати її в інтернет-магазинах. Спочатку наосліп. Та потім методом відбору я зупинилася на одному, якісному, де закуповую мильну основу, пігменти, косметичні аромати.
Існує приблизно п’ять-шість різновидів мильної основи. Я закуповую один з найдорожчих. Це дуже якісна англійська мильна основа. Ізраїльська, білоруська та наша, українська, їй поступаються в якості.
– У тих ваших виробах, якими мені довелося користуватися, відчуваються аромати меду, трав, квітів…
– Це все залежить від ароматизаторів. На першому етапі я перепробувала їх дуже багато. Потім виділила для себе ті, що найбільш стійкі, і ті, що найбільше подобаються моїм покупцям. Нехай вони дорожчі, але я знаю, що люди цінують саме такий товар.
– За цей час ви не пристали до якогось творчого угруповання чи клубу, наприклад, «Єлисаветградський узвіз»?
– Ні, я сама. Гадаю, що у нас в місті не дуже розвинено миловаріння. Хоча в Україні, зокрема в соціальних мережах, є багато груп з цього напрямку. До речі, деякі мої колишні покупчині теж надихнулися цим мистецтвом і вирішили ним займатися.
– Як же ви розповсюджуєте свої вироби?
– Найбільший обсяг продаж дають соціальні мережі – сторінки в Інстаграм, на Фейсбуці плюс «сарафанне радіо». Минулого року лише раз – тому що друга дитина ще маленька – брала участь у ярмарку у Дендропарку. Але це мені сподобалося: був попит, нові знайомства. До того ж я роздала багато візитівок, і люди почали замовляти мило у якості подарунка до різних свят.
– У вас доволі багато виробів у формі квітів і навіть квіткових букетів. Поясніть, як виготовляється така складна форма мила?
– В Україні є чотири чи п’ять майстринь, які за допомогою вакуумного обладнання виготовляють такі силіконові форми. Є ще майстри, котрі з полімерної глини ліплять вручну об’ємні 3D моделі, потім заливають їх силіконом і розповсюджують через Інтернет. Ось такими формами я і користуюся. Моє ж завдання – ідеально, без бульбашок, їх залити мильною основою і підібрати відповідний колір. На виготовлення такої об’ємної форми я витрачаю до трьох годин влітку, взимку вони застигають, звичайно, швидше.
– Які ваші вироби користуються найбільшим попитом?
– У кожного миловара є своя фішка. Моя – це чоловічі набори і букети. У чоловічий набір входять годинник, портмоне, пляшечка з віскі, золотий злиток, капці тощо.
– А що вам особисто подобається виготовляти?
– Я обожнюю створювати букети. До того ж їх дуже добре замовляють, практично круглий рік. Букети – це дуже вдала композиція для оформлення інтер’єру, чи-то кухня, коридор, туалет чи ванна кімната.
– Які параметри вартості таких виробів?
– Найменше мило від 25 гривень, а найдорожчий букет з 35 тюльпанів, який я створила для подарунка на 8 березня, коштував 850 гривень.
– Що у ваших найближчих творчих планах?
– Планів дуже багато. Насамперед я б хотіла розвиватися і удосконалюватися у мильних композиціях – букетах. І саме тому, що тут існує безмежна кількість форм.
– Іще тому, що цей напрямок себе виправдовує матеріально, чи не так?
– Певно, так. Хоча спочатку я більше вкладала, ніж отримувала. Але наразі у мене вистачає коштів і на нові форми, і на мильну основу, і на родину.
– А як, до речі, до цього ставиться ваша родина, зокрема чоловік?
– Підтримує і допомагає з доставкою, тобто працює кур’єром. Старший син спочатку теж захопився, разом зі мною творив, ночами не спав, а потім охолов, у нього на перший план вийшли свої хлопчачі захоплення. А молодший поки що просто спостерігає.
Бесіду вів Роман ЛЮБАРСЬКИЙ
Фото Ігоря ДЕМЧУКА
