З 11 по 14 липня, на півтора місяця раніше за традиційні дати, у Кропивницькому вирував Kropfest-2019. Як і обіцяли – наші враження від дійства, нашвидкуруч затиснутого у передвиборчі лещата.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
День перший: «Ми, Секлето Пилипівно, – це щось одне, а ви – це щось інше…»
Менше ніж за тиждень до початку фестивалю містян запрошували долучитися до театральної ходи, пройтися в карнавальному костюмі разом з Львівським театром «Воскресіння» та відчути себе частиною яскравої культурної події. Для цього треба було зареєструватися й отримати карнавальний костюм та реквізит безпосередньо перед початком дійства. Підсилюючи у публіки бажання потрапити до кола «обраних», організатори наголошували, що кількість місць обмежена. Кореспондентка «НС» вирішила взяти участь у театральній ході, аби побачити, як це виглядає зсередини, та поділитися враженнями з читачами.
Враження (попри намагання подолати скепсис стосовно фестивалю) виявилися кепськими. Попередньо зареєструвавшись та отримавши вказівку прийти за годину до початку ходи у фоє філармонії, я трохи непокоїлася стосовно вибору костюма, нанесення гриму, а ще де лишити свої речі, адже не підеш у середньовічному вбранні з сучасним рюкзаком за спиною! Однак все виявилося набагато простіше: коробки з реквізитами поставили прямо на клумбу, що біля будівлі філармонії, і, відповідно, переодягалися всі просто неба. Люди різного віку рилися в костюмах і натягали вподобане поверх повсякденного одягу. Те, що не сподобалося, жбурляли назад у коробки, щось падало прямо на землю, в пилюку та підбиралося кимось іншим. Майбутні учасники ходи нагадували бідних родичів, які отримали «подачку» від більш успішних членів родини. Лахи виглядали, м’яко кажучи, не новими й мимохіть викликали питання, як довго їх використовують і чи колись прали.
Врешті вдалося пробитися до одної з коробок. До рук потрапив побитий міллю капелюх – і я зрозуміла, що не одягну його, бо це гидко. Потім пощастило ухопити невеличкий відьомський капелюшок, однак одягу під нього не було – жодної сукні не лишилося.
Тим часом з філармонії почали виходити актори театру «Воскресіння» – загримовані, в перуках та акуратних костюмах, що підкреслювали їхні образи. На тлі недбало перевдягнутих в театральний мотлох кропивничан вони вигідно вирізнялися.
Якщо попередні два рази, коли до святкової ходи буди залучені актори й акторки обласного академічного театру ім. М.Кропивницького, це дійство виглядало вражаюче, то нині було більше схоже на шкільний КВН.
Авторка в жодному разі не хотіла образити тих, хто отримав задоволення від театральної ходи. Як кажуть, на кожен товар – свій покупець. Просто скалки від організації фестивалю стирчать з усіх боків – і треба дійсно вірити в непорочність деяких народних депутатів, аби їх не помічати.
Продовжуючи тему театралізованої ходи, слід зазначити, що виглядала вона якоюсь спонтанно-хаотичною, не вибудованою тематично, музично й відповідно до локацій. А про те, що вона відкриває Національний мистецький фестиваль «Кропивницький-2019», свідчили лише дві-три фігури та графічне зображення Марка Лукича.
Попри це перший день фесту запам’ятався усім присутнім на площі Героїв Майдану виступом міністра культури Євгена Нищука, який тоді наголосив: «Я дуже радий чути безсмертні твори Володимира Івасюка. Це неймовірна постать для України. Цього року йому було би всього 70 років. Він завжди з нами є і буде, бо є його пісні, бо є його прекрасні продовжувачі, блискучі артисти, цей фантастичний оркестр, ця команда великої роботи. Живе його творчість, живуть його пісні, які вічні, бо у них йдеться про любов, про душу, про Україну. Ми несемо ці пісні у своїх серцях». Під словами «фантастичний оркестр» наш артистичний міністр мав на увазі державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України «KYIV FANTASTIC ORHESTRA», який у день відкриття супроводжував концерт з пісень Володимира Івасюка у виконанні низки найвідоміших співаків України.
Організатори подали концерт «Івасюк триб’ют» як національну прем’єру. Хоча, на думку окремих експертів, він дуже нагадує концерт переможців фестивалю «Червона рута» «Симфонічний Івасюк», що відбувся у травні 2018 року у Чернівцях. Дирекція фестивалю «Червона рута» нині вивчає записаний матеріал щодо права наслідування чи запозичення своєї ідеї.
День другий: два мільйони? – от вінта!
Другий день фестивалю, на думку організаторів, мав прив’язку до авіаційної тематики. Про це свідчила назва рок-концерту «Крилатий KROPFEST. Вище неба» та назви гуртів «ОтВінта», «LETAY», «С.К.А.Й.». До речі, останній найдорожчий за вартістю. Звісно, вище неба тільки «С.К.А.Й.»!
Простий підрахунок показує, що кожен день Кропфесту коштував не менше двох мільйонів гривень з державного, тобто створеного нами, бюджету.
На жаль, того дня ми не побачили у небі жодного літака, планера, дельтаплана чи парашутиста. Навіть не почули чергової заяви щодо відновлення роботи місцевого аеропорту. А саме на це, конкретно на подовження злітно-посадкової смуги, не завадило б спрямувати хоча б ці два мільйони.
День третій: герої серед нас
Доброю традицією фестивалю «Кропивницький» став соціальний проект «Герої серед нас». Його мета – показати надихаючі приклади героїзму тих людей, які живуть серед нас. Адже навіть у буденних здавалося б речах можна виявляти людяність, самовідданість, героїзм. Про цих людей були створені відеосюжети, які демонстрували протягом всіх концертних днів. Якщо минулоріч за чотири дні нам розповіли історії 16 героїв, то під час нинішнього фесту номінантів відібрали трохи менше. Та їхні історії не менш вражаючі. Як пояснили організатори фестивалю, відбір був складним: цьогоріч наймолодшому герою 11 років, найстаршій героїні – вже за 70. Всі вони різні, і кожен несе в собі частку добра. І головне – вони надихають
Однією з перших визнаних героїнь стала Ольга Застеба, яка продовжує боротьбу з хворобою – pозсіяний склеpоз. Вона підтримує інших через власні вірші, заряджає оптимізмом через власний блог. «Місія: прожити цей день красиво!» ‒ каже Ольга у своєму блозі. За що отримала фестивальну нагороду «За незламність духу».
Незламність духу і любов до життя Лесі Присяжнюк теж заслужено визнали героїзмом. Ця одинадцятирічна дівчинка у боротьбі з хворобою вже пройшла зо два десятки курсів хіміотерапії. Зараз вона приєдналася до місцевого благодійного фонду «Янгол життя» і допомагає збирати кошти іншим дітям, які потребують дороговартісного лікування.
Також нагоpоду передали відомій волонтеpці, голові ГО «Сеpця матеpів» Інні Ковпак, яка з перших днів військового конфлікту допомагає українським військовим, які боронять нас на сході України. Наступну нагороду отримала Людмила Кожанова, яка виховує десятьох прийомних дітей. «Вони всі – мої діти, і виносила я їх у своєму серці!» – пояснює багатодітна мати.
«Якщо хочеш змінити країну, змінити щось навколо – почни з себе. І допомагай іншим», – сказав герой цьогорічного Кропфесту Pомaн Шмельов. Він заснував в облaсному центpі IT-пpостір «KOWO». Тут проводяться різноманітні тренінги, школи, семінари. Тут же працює його безкоштовна школа пpогpaмувaння «Ш++», в якій отримати знання може будь-хто віком від 8 років.
А ви знали, що в Кропивницькому англійську мову викладає всесвітньо визнана вчителька? Звати її Ганна Дудіч. Ще 2014 року вона зайняла третє місце в номінації «Спільна робота» у Міжнародному освітньому форумі компанії Microsoft у Барселоні, у 2016-му – перемогла у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель-новатор», що проводить компанія «Майкрософт Україна». Ганна Дудіч потрапила у рейтинг 50 найкращих педагогів світу у номінації на міжнародну премію Global Teacher Prize.
Нестримною енергією заряджає містян Світлана Ракітіна, яка вже кілька років незалежно від пори року щоранку о сьомій годині в Дендропарку проводить безкоштовні тренування з лікувальної фізкультури. Вона має звання майстра спорту з легкої атлетики, пенсійне посвідчення і кардіостимулятор. Та найважливіше – вона має незламну жагу до життя, вчить інших уважно ставитися до свого здоров’я. «Життя потрібно цінувати й сприймати як диво», – стверджує Світлана Ракітіна.
Розчулив своєю відвагою 12-річний герой Сергій Розов (на знімку). Взимку, проходячи повз річку в центрі міста, хлопчик побачив, як цуценя провалилося під лід і тоне. Поруч проходили дорослі, та ніхто не звертав увагу на боротьбу за життя. Сергій кинувся на допомогу, та сам провалився по пояс у крижану воду. Каже: те, що ризикував своїм життям, усвідомив вже потім. Але пройти повз живу істоту, яка потребує допомоги, просто не міг.
Ці герої живуть серед нас: ви можете зустріти їх у супермаркеті або в громадському транспорті, у парку або на площі. Своїми діями вони змінюють світ навколо на краще, своїм прикладом надихають інших бути добрішими і людянішими.
День четвертий: лелека над майданом
Центральною подією останнього дня фестивалю став рок-концерт «Той, хто далі йде».
Його гучну програму озвучували гурти «Мандри», «Луйку», «Антитіла».
Площа Героїв Майдану була заповнена вщерть. Публіка шаленіла від відомих хітів – танцювала, випивала, дивилася на сцену. Небо було захмареним. І коли Фома, вокаліст і найвідоміший учасник гурту «Мандри», заспівав «Не спи, моя рідна земле! Прокинься, моя Україно! Відкрий свої очі у світлі далеких зірок!», можливо, лише кілька десятків глядачів звернули увагу на те, що з-за хмар несподівано виринув одинокий птах. Спочатку він летів досить високо і далеко від центру міста. Але повільно кружляючи, він міняв свій напрямок і на словах «Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої – всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє» опинився прямо над майданом. Це було так зворушливо і так знаменно, що тут же на думку спало: чи не душа Віктора Чміленка відвідала нас в образі величного лелеки, аби побачити, з ким і куди ми рухаємось далі.
P.S. На наш погляд, Kropfest концептуально вже не витримує критики. Цьогоріч він не зібрав у Кропивницькому найкращих представників усіх видів мистецтва. Навіть театральна складова була одноманітною. Він, на жаль, і донині не став знаковим для всієї України – ми не чули й не бачили гостей хоча б з найближчих чотирьох областей. Більша частина витрачених коштів у місцевий бюджет не потрапила. Проте ми із захватом дивилися на те магічне шоу, під час якого розчинялися в повітрі дев’ять з половиною мільйонів.
Вікторія ШКАБОЙ,
Роман ЛЮБАРСЬКИЙ,
Ірина ТРЕБУНСЬКИХ
Фото Ігоря ДЕМЧУКА
