Після окупації Криму росіянами українські Карпати стали єдиним гірським масивом на теренах нашої країни, придатним для туризму. Але, як виявилося, гірські походи стали чудовим засобом фізичної та психологічної реабілітації колишніх та діючих військовослужбовців. Звісно ж, цим займаються знову-таки волонтерські організації.
«Мобільна волонтерська група» під проводом Наталі Салімової народилася ще на початку російсько-української війни, в 2014 році. Кількість поїздок на фронт з харчами, екіпіровкою та спорядженням відліку майже не піддається. Але, допомігши державі укріпити фронт, волонтери зіткнулися з проблемою збереження тилу – адже після жахів війни демобілізовані бійці повертались у більшості скаліченими як морально, так і фізично. Після тривалих пошуків засобів їхнього відновлення шляхом порятунку стали Карпати.
– Нині ми презентуємо своєрідний звіт за три роки роботи, – розповідає Наталя, – якось, пройшовши Карпатами, виникла думка організувати радіальні походи горами задля психофізіологічного відновлення наших захисників. У вересні 2018 року нами було проведено експериментальний похід під керівництвом досвідченого інструктора Костянтина Зайцева. Після цього ми провели опитування, де 87 відсотків висловилися за продовження подібних мандрів. От тут і почалися труднощі…
З розповідей досвідчених туристів важливим є вдалий підбір спорядження й харчування. А з цим у волонтерів-ентузіастів було складно – якісна продукція вартує чималих коштів. Тим часом кількість групи вже вимальовувалась у півтора десятки бажаючих. Але волонтери, як відомо, завжди знайдуть вихід зі скрутної ситуації.
– На спорядження ми витратили близько 153 тисяч гривень, – продовжує Наталя, – однією з умов стали пошук та підтримка виключно вітчизняного виробника. Якщо у першому поході учасники використовували так звані «АТОшні» наплічники, то нині ми екіпіровані продукцією «Terra Inkognita». Також ми вдячні за допомогу Антону Красову з його «Юридичнею сотнею» та організації People Project. Проте до повного забезпечення необхідним треба ще працювати.
Паралельно ми вирішили спеціалізуватись виключно на бійцях з проблемами опорно-рухомого апарату – звичайно, ретельно проконсультувавшись з медичними фахівцями.
Кошти на наступну подорож ми заробляли знову ж самостійно. Першим заходом стала благодійна фотосесія «Код нації», за що завдячуємо журналістці Тетяні Пташник. Було проведено 11 фотосесій вартістю 450 гривень кожна, також підтримку надали крамниця «Карпати», кафе «Казанок» та «Меланж» та професійний ліцей сфери послуг. У підсумку ми заробили 5750 гривень.
Далі почала формуватись група. Інструкторами стали учасники бойових дій Сергій Нога та Тимофій Козка, при формуванні колективу ми робили наголос на екологічність подорожі, гендерну рівність та максимальну злагодженість у фізичній та психологічній підготовці. І, звісно, обов’язковий медичний допуск. На жаль, чотирьом бажаючим лікарі відмовили у подібних подорожах. Стосовно злагодження, то дещо довелося напрацьовувати вже в самій подорожі, бо до нас доєднались бійці-спецпризначенці з Дніпра та Луцька. Районом подорожі було обрано українсько-румунський кордон, з невеликими відхиленнями від офіційно прокладених туристських стежинок. Темп руху класичний: 50 хвилин ходу -10 хвилин відпочинку. Дякую всім учасникам, що нам це вдалося.
Фотографії, які демонструвала Наталя, дійсно вражали. По-перше, неймовірні краєвиди, по-друге, шалений оптимізм учасників, які не прагнули позувати на фотокамеру, і, нарешті, типові туристські ситуації, коли стандартні схеми не працювали.
Проте, здавалося б, де у вищевикладеному «родзинка»? Багато хто мандрує Карпатами різними шляхами. А «родзинка», товариство, в тому, що іноді травмовані бійці саме в горах навчаються знову ходити, саме в горах починають дихати по-новому, саме в горах відчувають свою самостійність, самозначимість, і саме там пізнається дружба навіть з тими, кого ти вперше в житті бачиш. Пам’ятаєте, у Висоцького: «Если в связке з тобой одной – там поймешь, кто такой…»
В перспективних планах групи Наталі Салімової – кінна терапія та повний перехід на здорове харчування. Попередні домовленості щодо конетерапії вже укладені, а з другим ще доведеться попрацювати. Тож бажаємо їй успіху!
Максим ГУЦАЛЮК, фото Наталі САЛІМОВОЇ та Тетяни ПТАШНИК
