ЄВГЕН БАЛЬ: «ПЕРШИЙ ЗАГІН КОСМОНАВТІВ НАПОЛОВИНУ БУВ З МОРСЬКИХ ОФІЦЕРІВ»

0
337
views

Другий медіа-фестиваль «Буковель Натхнення» подарував нам багато нових зустрічей і знайомств. Одна з них відбулася у «Літературній вітальні», модератором якої виступав журналіст і письменник Павло Кущ. Першим, кого він представив залюбленій у літературу спільноті, став 85-річний письменник Євген Баль.

Євген Миколайович – людяна незвичної, багатої подіями, долі.

Народився він на Полтавщині, у місті Кременчук. Після школи працював на шахтах у Луганській області та матросом на суднах на Азовському морі. У 1967 році закінчив вище військово-морське училище ім. Фрунзе, 1972-го – вищі офіцерські курси у Ленінграді. Служив на підводних човнах, остання посада на флоті – флагманський штурман дивізії ракетних підводних човнів стратегічного призначення. Після виходу у відставку працював на командних посадах на іноземних суднах. Згодом – спецкором грецького тижневика «Омонія», кореспондентом газети «Сільська новина». Капітан першого рангу у відставці, капітан далекого плавання, член Спілки журналістів України, член Спілки письменників України.

Нині письменник проживає у прифронтовому селі Мелекіне Мангушського району, що на півдні Донецької області. Попри «золотий» вік, Євген Миколайович веде активний спосіб життя. І не лише у творчому плані: він зустрічається зі студентами, курсантами, військовослужбовцями, моряками-прикордонниками, а також захищає інтереси України за місцем проживання, адже не всі жителі цього населеного пункту прихильно ставляться до законів і символів рідної держави. «Деякі, наприклад, – як зазначив письменник, – на привітання “Слава Україні!” відповідають “Слава Росії!” або відмовчуються».

На зустрічі Євген Баль коротко розповів про свої книги «Хроніки пса Филимона», «Меридіани штурмана Барка» та «Фарватер не відомий…».

Перша з них переповідає власні враження від сучасної війни на Донбасі, у Приазов’ї, з точки зору власного ердельтер’єра. При цьому автор обмовився, що при написанні твору він запозичив ідею письменника Володимира Куніна з роману «Кися». Потім розповів один з епізодів про те, як проходив у Маріуполі сепаратистський референдум: «Організували чотири виборчі дільниці. На звичних українських виборах у нас діють 246 дільниць. Потім з’явилося ще чотири, у школах, просто винесли на вулицю столики. Прогулюючись, ми з Филимоном підходимо до такого столика, де сидить жіночка з бюлетенями. Подивився на них – просто папірець, пропущений крізь ксерокс, із запитанням на кшталт, чи згодні ви організувати ДНР, та відповідями «так», «ні». Жіночка до мене: “Голосуйте! Голосуйте!”. А я кажу: “Ми тут з псом гуляємо, у мене й паспорта немає”. “Та нічого, можна й без паспорта”, – наполягає вона. Тут я запитую: “А Филимону можна проголосувати?”. Вона у відповідь: “Ну, якщо він за ДНР, то можна!”.

Про деякі події цієї війни автор говорить доволі відверто й критично. «Критично у тому плані, аби це не повторювалося надалі, – наголошує він. – А наші військові це замовчують. Наприклад, поблизу села П., що за п’ять кілометрів від Маріуполя, організували пост спостереження за Азовським морем. Дев’ятеро військових під командуванням лейтенанта поставили намет, замаскували у кущах БТР, але служба і охорона були як слід не поставлені. У результаті з Маріуполя приїхали на двох “Жигулях” якісь молодики у гості, напоїли їх алкоголем з клофеліном, зібрали усю зброю і зникли». Інший подібний випадок, який стався з бійцями добробату поблизу Волновахи і про який розповів Євген Баль, закінчився смертю вісімнадцяти і пораненням двадцяти чотирьох вояків. «Хоча якби вони від’їхали від тієї посадки на 200 метрів, розташувалися у полі, поставили вартового, такого б з ними не сталося», – пояснив він.

Друга і третя книги оповідають про морські походи, пригоди, пережиті автором та його флотськими товаришами, містять цікаві, часом анекдотичні випадки з життя. Тут є не тільки описи перипетій життя і служби військових моряків. Тут є багато іншого – пізнавального та цікавого – матеріалу. «Багато історичних подій, про які нам втокмачували в школах та вишах, насправді є брехнею та підтасовкою. Наприклад, битва під Бородіном насправді була розгромом російської армії. Бій крейсера “Варяг” не є подвигом, а скоріше навпаки. Перемоги “святого” адмірала Ушакова набагато перебільшені», – зазначив під час зустрічі Євген Баль. А потім запитав: «А чи знаєте ви, що перший загін космонавтів майже наполовину складався з морських офіцерів? Це були високоосвічені люди, інтелектуали. Вони часто ставили Корольову неприємні запитання, сперечалися з ним. А найголовніше – не хотіли знімати морську форму. Якось приїхав якийсь високий чин і наказав зняти форму. Ті, хто цього не зробив, були відраховані із загону з формулюванням “за дисциплінарні порушення”».

Спілкуючись з присутніми, автор переповів ще кілька фрагментів нарисів зі своїх книг, поділився спостереженнями, які не потрапили до друку, а також прочитав вірш «Пісня про незалежність», опублікований у газеті «Вісті Донбасу» ще 1996 року.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

 

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here