МАКСИМ ГУСАК: «ГРАЄМО ТЕ, ЧОГО НЕ ГРАЮТЬ ІНШІ»

0
1467
views

Нещодавно у Кіровоградській обласній філармонії відбулося відкриття 75-го концертного сезону. І почалося воно цього разу нетипово: на площі перед філармонією вперше пройшло дефіле Національного президентського оркестру під керівництвом диригента і заступника директора оркестру Максима Гусака.

А перед цим він дав інтерв’ю нашому виданню і одразу чітко по-армійськи представився:

– Диригент Національного президентського оркестру, підполковник Гусак Максим Вікторович!

– То, може, у вас є ще якісь звання – заслужений чи народний?..

– Ні, ні, ні! Ми дуже скромні, ми по-європейськи… там немає таких звань.

– Тоді поясніть, будь ласка, чим відрізняється президентський оркестр від інших національних оркестрів.

– Я його ототожнюю з таким поняттям, як творчий конгломерат. Це така велика мистецька сім’я, яка в собі зібрала увесь цвіт і зміст концертної установи. Отже, від решти колективів наш оркестр відрізняється тим, що це один із найстатусніших – не за званням, а за своєю професійною майстерністю та харизмою – колективів. Ми собі це можемо дозволити, ми цим не хизуємося, але можемо собі дозволити виконувати ту музику, яку за різних обставин не можуть виконувати інші оркестри. І робимо це для того, щоб розширити спектр духових груп (я зараз кажу про духовий оркестр) і показати слухачам можливості того чи іншого інструмента, на скільки вони виходять за рамки того, до чого звикли.

– На яку аудиторію передусім зорієнтовані ваші виступи?

– Під час наших гастролей часто буває, що основна аудиторія це – студенти. Тому практично у всіх містах, де буває колектив, ми проводимо майстер-класи для студентів та учнів музичних шкіл. І потім ці діти приходять до нас на концерт. На жаль, сьогодні у Кропивницькому нам це не вдалося зробити. Виключно з часових обставин. Але ми це обов’язково зробимо пізніше. Отже, коли діти чують не шансон, а варіації на теми Паганіні, які написав Сергій Рахманінов для духового оркестру, вони розуміють, що кожна група, кожен інструмент має свою варіацію, свою імпровізацію, своє соло.

– Тобто це родзинки власне тільки вашого колективу…

– Ми дуже хочемо в це вірити і, як мале дитя, це плекаємо. А також з великим задоволенням цим ділимося. Розумієте, після того, як ти все це показуєш, ти цим не граєшся, ти цим живеш.

– Звідки ви родом, пане Максиме?

– З міста Ямпіль Вінницької області.

– Чи давно були там?

– Нещодавно ми були там з концертом. До того там ніколи не бачили колективу такого рангу. До речі, там ми теж провели майстер-клас у музичній школі. Не кажу, що ось ми приїхали – і вона почала розвиватися. Але певний поштовх дали, певні підвалини ми заклали у її розвиток. Для нас це найважливіше. Ми даємо дітям розуміння перспективи: якщо ви добре граєте на інструментах, ви можете бути ось тут, на цій сцені.

– А чи є у вашому колективі музиканти з Кропивницького?

– Є валторніст Ігор Снігур, поки що єдиний музикант, який представляє Кропивницький.

– Таким чином ви працюєте у кількох напрямках…

– Так. У творчому, мистецькому і освітньому. Останній, можливо, не афішується дуже активно, але… Колись на концерті у Хмельницькому я побачив, як наші музиканти спілкуються з дітками. Дивлюся, один з них щось кладе в руку хлопчику. Питаю: «Що то було?». Відповідає: «Та я йому мундштук подарував».

– А чи проводите ви якісь благодійні концерти?

– Так, проводимо. Але ми виступаємо більше як творчі дипломати України. На тих кризових територіях, які сьогодні, на жаль, є, наше завдання – не тільки підвищення морально-психологічного стану населення. Ми більше заносимо туди українську культуру і українську державність. Через музику, через мистецтво, через спілкування. Інколи йдуть прямо, інколи треба робити обхідний маневр. Кілька днів тому наші друзі зі Сполучених Штатів сказали мені таку річ. Коли інтереси США проявляються в якійсь країні, там обов’язково спочатку з’являється оркестр. До речі, у Білорусії зовсім недавно почався гастрольний тур американського оркестру.

– Який повний склад оркестру?

– Сто п’ятдесят три музиканти. Тобто маємо повний симфонічний і повний духовий склад. У симфонічному у нас паралельно працює камерний оркестр, у духовому маємо біг-бенд. Власне, сьогодні ви почуєте духовий оркестр, і кілька творів виконає біг-бенд.

– Яку програму ви підготували для цього концерту?

– Знов-таки, говорячи про те, що місія наша не лише розважальна, але й освітня, першу частину ми побудували на академічній музиці, а другу – на популярній. У першому відділенні звучатимуть дві прем’єри: фанфари «Тримітасу» для чотирьох труб з оркестром та варіації на теми Паганіні. У другому ми розважимо публіку джазовими композиціями, саундтреками з кіно- та мультфільмів. З найбільш феєричних творів – саундтрек з голлівудської постановки «Годзіла пожирає Лас-Вегас». Проте з того, що звучатиме, я особисто люблю все. Сподіваємося, буде цікаво. Хоча публіка завжди об’єктивна. Вона все скаже.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here