МІСТО ЗАТИШКУ І ЛЕГЕНД

0
262
views

Що я знала про Чернігів, прямуючи туди з Києва? Що це обласний центр на півночі України, куди частенько їздять на вихідні охочі відпочити від столичної метушні. Дві чи півтори (залежно від транспорту) години автобусом від станції метро «Лісова» – і ти опиняєшся в затишній зеленій оазі, що після гамірливого Києва стає справжнім відпочинком для вух та очей.

Чернігів закохав у себе з першого погляду. Поки автобус курсував вуличками міста, попутно висаджуючи пасажирів, в очі впадали цивілізовано облаштовані перехрестя – із сенсорною плиткою, широкими пониженнями та озвученими світлофорами. А ще в Чернігові працюють фонтани! У спекотний літній день це приємний бонус. Та й затінку там вистачає, адже не було помічено жодного спотвореного «омолоджувальною обрізкою» дерева – вони ростуть на радість мешканцям і не заважають ані електроопорам, ані вітринам магазинів. На клумбах повно різноманітних квітів, вазоники прикрашають і стовпи, а чимало житлових будинків потопають у зарослях винограду та плюща. Таким чином прогулянка однією з центральних вулиць – проспектом Миру – перетворюється на суцільне замилування квітами, клумбами та високими деревами, гілок яких не торкалися бензопили. Якщо прямувати центральною алеєю (а не бічними тротуарами) проспекту, доведеться користуватися підземними переходами. У порівнянні з київськими вони набагато акуратніші: добре освітлені, рівні, з невисокими сходинками однакової вишини, пандусами (з прийнятним кутом нахилу і подвійними поручнями). Всередині трапляються торгові точки, але вони упорядковані й не заважають проходу.

Центральна площа (яку називають і Красна, і Театральна) з квітня перебувала на реконструкції, тож рух транспорту і пішоходів був обмежений. Відкрили її на День міста (який містяни цього року святкували, як і кропивничани, 21 вересня). Центр площі укладено автентичною бруківкою – це своєрідна візитівка Чернігова. На збереженні клінкерної цегли, якою вона була вимощена, наполягали історики та громадськість.

Місто славиться пам’ятками часів Київської Русі і Чернігівського князівства, а також Гетьманщини і козацького Чернігівського полку. Впродовж середньовіччя та Відродження місто було одним з головних осередків політико-економічного та соціально-культурного життя сучасної території українців. Тут багато релігійних споруд X-XIII століть, є церкви, що зберегли традиційний візантійський архітектурний стиль: собор Бориса і Гліба, Спасо-Преображенський собор, П’ятницька церква.

Чернігівський Дитинець – це парковий комплекс, з якого відкривається вид на Десну. Перше поселення на території сучасного Чернігова виникло три тисячі років тому над річкою Стрижень, яка нині протікає через центр міста. Протягом III–VII століть в межах міста існувало кілька ранніх слов’янських поселень. Початок безперервного існування Чернігова поклало поселення сіверян, які оселилися поміж річками Стрижень та Десна у ІХ ст. Перша літописна згадка про Чернігів датується 907 роком, коли князь Олег здійснив похід на столицю Візантійської імперії Константинополь, у якому взяли участь й сіверяни. Після успішного завершення походу Олег уклав з імператором договір, у якому серед міст Русі на почесному другому місці після Києва згадано Чернігів. Основними джерелами інформації про найдавнішу історію міста є археологічні пам’ятки, насамперед залишки давніх укріплень і кургани. Наприкінці Х ст. для захисту міста спорудили потужний вал зі стінами і глибоким ровом. Захищена укріпленнями територія стала основною частиною давньоруського Чернігова, вона й понині зветься Дитинець.

Певно, багатьом відомі 12 гармат з бастіонів Чернігівської фортеці, яка наприкінці XVIII ст. втратила своє стратегічне значення і в 1799 році була ліквідована. За ініціативою місцевої влади наприкінці ХІХ ст. в південно-західній частині встановили фортечні гармати. Їхні стволи чавунні та різної довжини, лафети сталеві, а заводські клейма на стволах відсутні. Гармати були непотребом для того часу, але як пам’ятник та декор згодилися. Частина гармат місцеві, інші були привезені з Києва. Одразу була запущена історія, що це трофейні шведські гармати. Насправді ніхто не знає, звідки вони та чи брали участь у боях. Як колись у ще Кіровограді призначали зустрічі «під пальцем», у Чернігові частенько призначають побачення біля котроїсь з гармат. А ось якщо місце майбутнього рандеву – 13-та гармата, це своєрідний «гарбуз» по-чернігівськи.

На території Дитинця вдалося відвідати виставку «Чернігів і чернігівці сто років тому». Старовинні світлини, документи, предмети побуту відповідного періоду і навіть стереоскоп – невеличка зала музею та експонати нагадали постійно діючу виставку в галереї «Єлисаветград».

Девіз «Чернігів – місто легенд» відображений на туристичному логотипі, що має вигляд клубка (переплетення подій минулого), між нитками якого проступають храм, меч, річка і чернець-привид. Процес розробки візуальної складової туристичного позиціювання Чернігова розпочався з визначення відмінних рис міста, його унікальностей: старовинні церкви і собори періоду, коли Чернігів був стольним градом могутнього князівства, гармати на Валу, Десна, і головне – власна легенда майже в кожному куточку міста.

Під час прогулянки Черніговом я ловила себе на думці: так міг би виглядати і Кропивницький, якби місцева влада докладала більше зусиль та проявляла принциповість у деяких питаннях, а мешканці не були настільки байдужими і неохайними. Ну чомусь же чернігівцям вдається жити без кіосків у центрі та білбордів і сітілайтів на кожному кроці! Чомусь в обласному центрі працює кожен фонтан, а лавочки не є рідкістю. Практично біля кожного магазину замість виносної реклами, що затуляє прохід, пишні клумби, а дерева цілком добре почуваються без жорстокого топінгу.

Звісно, хтось зауважить: за один день неможливо повноцінно ознайомитися з містом, тим більше гуляючи лише в центрі. Однак невелика прогулянка середмістям Чернігова справила хороше враження. А що ми бачимо в центральній частині Кропивницького? Засилля МАФів, стихійну торгівлю, зграї собак, сміттєві контейнери посеред вулиці, недобудови, які незрозуміло коли перетворяться на щось повноцінне, розбитий асфальт та подряпану тротуарну плитку. Обшарпані будинки або нещодавно зведені коробки торгових центрів. Безліч маршруток та неправильно припаркованих автомобілів. А ще – купу нав’язливої реклами, що настирливо лізе в очі, вуха, заступає дорогу, затуляє собою архітектурні «родзинки», якими намагаються привабити у місто туристів. Тільки-от після променаду центральними кварталами Кропивницького хочеться зачинитися у тихій кімнаті, а в Чернігові хочеться гуляти і проводити свій час…

Вікторія ШКАБОЙ. Фото авторки

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here