ЄВГЕНІЯ ФРАНКОВСЬКА: «ТІШИТИ СВОЄ МАРНОСЛАВСТВО МЕНІ НЕ ПОТРІБНО. Я ВПЕВНЕНА В СОБІ»

0
1108
views

Однією з родзинок медіафестивалю «Буковель Натхнення» став показ осінньої колекції української модельєрки одягу Євгенії Франковської. Як? Ви не знаєте відому київську модельєрку, котра пошила наряд для герцогині Сассекської, дружини принца Гаррі Меган Маркл? Тоді поцікавтеся у тих місцевих журналісток, яким поталанило бути в ролі моделей під час згаданого показу. А також прочитайте це інтерв’ю.

– Пані Євгеніє, ви корінна киянка?

– І не в одному поколінні. Я належу до вельми давнього польського роду Франковських. Усі його п’ятнадцять поколінь були пов’язані з модою. Усі мої прабабусі та бабусі уміли шити, хоча й не на професійній основі.

– Як вдалося прослідкувати цю генеалогію?

– Справа в тому, що я належу до сім’ї, котра сильно постраждала від радянського режиму. Свого часу бабуся мені дещо розповідала, і це було як казки. А потім батько уже точно розповів, до якого роду я належу. Мого діда репресували у 1937 році, коли татові було три роки, його братику – рік, а бабуся була вагітна ще третьою дитиною. Їй, рафінованій аристократці, довелося тікати з Полтави і гнати корову, аби прокормити дітей.

– Яким вам запам’яталося дитинство?

– Я виросла на швейних машинках і гойдалася на ножному приводі «Зінгера», як на гойдалці. З п’яти років навчилася пришивати ґудзики. І це мені подобалося – я просила ґудзики, особливо подобалися ті, що на ніжках, голку і клаптик матерії. Тоді ж навчилася в’язати і трохи вишивати якісь нескладні візерунки.

– Мені це також дуже знайоме, адже і мама, і тітонька були модистками…

– Так, так. Саме цим словом користувалися мої бабусі. Усі навколо шили, і у мене, певно, не було іншого виходу. Я шила собі одяг ще у школі. В основному за викрійками журналу Burda. Коли приходила у клас, обов’язково хтось просив продати цей одяг. Ні, це не був бізнес. Хоча якби я виявляла кмітливість, можливо, раніше долучилася б до бізнесу. На той час мені просто подобалося робити щось цікаве і оригінальне для себе. Та іншим це теж подобалось! Але на замовлення я нічого не шила. Хіба що іноді допомагала своїм сусідкам. Переробити комусь спідницю, плаття чи блузку для мене було задоволенням.

– Як далі складалася ваша доля?

– Пішла навчатися у технікум торгівлі. І донині я не вважаю себе дизайнером. Я модельєр.

– Як же правильно визначити ваш стиль?

– Я створюю одяг за принципом «носибельність і комбінаторність». Тобто такий, який дає максимум зручності для жінки. Такі речі можна використовувати і для походу в театр чи ресторан, і як діловий одяг. Такий стиль називається smart casual. Я обрала його, тому що він мені дуже близький.

– Але, певно, ви на щось чи на когось орієнтувалися?

– Так. Я завжди з цікавістю і захватом переглядаю усілякі аристократичні зібрання, що відбуваються у світі. Там можна побачити справжній смак, правильне розуміння, як можна одягатися і як культурно себе поводити. Я завжди це вбирала і використовувала. Чому мені так близький королівський дім Англії? Напевно, я монархістка за своїм переконанням…

– Коли ж почався ваш рух до вершин моделювання жіночого одягу?

– Майже 20 років тому. Нині маю вже три бренди. А мій перший бренд PETRA by Frankovska стартував ще 2002 року. Чому Петра? Це місто в Йорданії. Коли я вибрала цю назву, про нього у нас знали не дуже багато людей. Я вибрала червоний логотип, тому що Петру ще називали Червоною столицею пустелі. Це загадкове місто, а я полюбляю усе загадкове. PETRA by Frankovska – це нішевий бренд, це авторські моделі. Лише у Києві є три точки продажу цього одягу.

Потім зробила бренд Eugenia Frankovska. У цьому сегменті я виготовляю виключно ексклюзивні речі. Це зручні сукні прямого і вільного крою різної довжини, хвилясті шовкові майки, затишні пальто і жилети oversize, штани і сорочки комбінованого крою.  Основними тканинами цієї колекції стали шовк, вовна, кашемір, мереживо. Це речі, котрі, як правило, вдягають на «червону доріжку».

– Цікаво, скільки ж людей задіяно у вашому виробництві?

– У мене невелике підприємство. На жаль, економічна криза торкнулася і нас. На початку люди у мене працювали у дві зміни. Тоді був стабільний попит. А нашивати на склад, якщо купівельна спроможність різко падає, немає сенсу. Тому нині у мене працюють п’ятнадцять осіб. Але я дуже дорожу ними, тому що знаю: вони перевіряють кожен шов, їм можна довіряти.

– Наближається зима. Порадьте, що у своєму гардеробі повинна мати сучасна жінка для цієї пори?

– Шифонову сукню! Це тренд: під високі чоботи одягнути шифонову сукню на штапельній підкладці. Такі сукні гарно комбінуються і з шубами, і з дутими куртками. А ще пропоную вкорочені брюки-кюлоти. Це – спідниця-брюки, які ми вже колись носили, але мода на них повертається. У чому зручність? У брюках не холодно, але ж вони водночас і спідниця, що додає певного шарму. Комфортно і тепло.

– Пані Євгеніє, назвіть, будь ласка, хто з відомих політиків чи акторів носить ваш одяг.

– Це завжди в секреті. Я ніколи не піарюсь на чужих іменах. Це мій принцип. Я закрита людина. Не беру участі у фешн віках (тижнях моди – Авт.), у мене інший стиль. Я не роблю покази заради показу.

– І все ж, хіба вас не запрошували на престижні покази?

– Я просто на це не йду. Не бачу в цьому сенсу. Наші фешн вікі ще не вийшли на належний рівень. Що таке фешн вік на Заході? Це тиждень моди, куди в першу чергу приїздять баєри, тобто експерти, які орієнтуються на новинки і тенденції сучасної моди, вміють відбирати речі, які будуть користуватися попитом у покупців, формують модні колекції для магазинів і прораховують їхню окупність. Україна не проводить покази в такому ракурсі. Для бізнесу це нічого не дає. А тішити своє марнославство мені не потрібно. Я і так впевнена в собі.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here