…З КАМЕНЯРНІ ДО СУЧАСНИХ ЗРАЗКІВ

0
1408
views
На ювілейному знімку автора: трудівники і ветерани біля пам’ятника «Бутолому»

Протягом багатьох століть на Кіровоградщині несе свої води до Чорного моря Південний Буг. Він обтікає Гайворон з південного заходу. А в гирлі річки Ташлички, впершись у високе кам’яне урочище «Стінка», повертає на південний схід.

Тут, де до тридцятиметрової висоти піднеслася скеля, у 1938 році й розпочато розробку саме гранітного (через повсюдну гостру нестачу будівельних матеріалів і, зокрема, каменю)  родовища, запаси якого дійсно виявилися чималі.

Взялися насамперед видобувати кристалічну породу, що виходила на поверхню.

У кар’єрі  на той час працювало 40 чоловік. Для вивезення каменю проклали вузькоколійну залізницю та одержали вантажні автомобілі «АМО».

За понад вісімдесят літ свого існування публічне акціонерне товариство «Гайворонський спеціалізований кар’єр» мало декілька найменувань.

Спочатку називався просто гранітним, а із жовтня 1973 року, згідно з наказу відомчого міністерства, стає Гайворонським механізованим кар’єром. Як одне з підпорядкованих підприємств, зайнятих як виробництвом щебеню, так і чорного клинцю, асфальтобетону, іншої відповідної продукції.

Пройдено відчутний шлях від тяжкої ручної праці до повної механізації головних виробничих процесів.

Втім, слід констатувати, що виробничі умови все ще залишаються важкими. Майже 60 відсотків працівників і на сьогодні, за даними Державного комітету з охорони праці, вимушені трудитися  з ризиком для власного життя.

Роботи проводяться під відкритим небом. Тож спека і морози, дощі і вітер, повітря, насичене кам’яним пилом, є постійними супутниками гірників. Якби негаразди обмежувались тільки цим дискомфортом!

А то ж куди страшніші колізії довелось пережити людям разом з підприємством в голодні, холодні, воєнні роки та під час зміни суспільного ладу – зламу епох.

Однойменну книгу нарисів (як і  першу – «Камінь та люди») присвятив трьом поколінням гранітників, чимало з яких уже відійшли за межу вічності,   член наглядової ради, колишній головний маркшейдер даного підприємства Василь Васильович Янголенко.

Десять років тому ми вперше святкували ювілей – 70-річчя спецкар’єру, – розповідає голова правління ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар’єр» Олег Олексійович Зубарєв.

Вдалося здобути, перевезти і випустити 8 мільйонів тонн щебеневої продукції. З них четверту частину становить кубовидний щебінь. Він користується великим попитом у дорожників, які будують сучасні автомобільні шляхи.

У 2011 році було придбано і встановлено німецьке обладнання для його випуску (фракція 2,5) і гранітного піску. Випущено півмільйона тонн з лишком такої потрібної нашим замовникам продукції.

Разом з тим підприємство поглиблено вело переробку гірничої маси. А для цього за останніх понад 10 років оновлено морально застарілого устаткування більш як на 46 мільйонів гривень.

Дбаючи про перспективу розвитку кар’єру, продовжували проводити розкривні роботи. Було вивезено за десятиліття 1,1 мільйона порід у відвали. Це дасть можливість добувати і переробляти граніт до 2033 року.

Звичайно, хвилі економічних криз не могли не позначитись на роботі гірничого підприємства. Кількість працівників зменшилось із 231 до 160 чоловік. В десять разів знизились експортні поставки щебеню. Стали меншими на третину перевезення продукції залізничним транспортом.

І все  ж колектив сповнений прагнень працювати, нарощуючи поглиблену переробку каменю. Передбачається поетапна реконструкція дробильно-сортувального заводу з установкою щекової дробарки в забої північної дільниці гірничого цеху. Уже придбано необхідне для цього обладнання.

На підприємстві ведеться підготовка резерву керівних кадрів, які поступово приходять на зміну ветеранам. Молоді спеціалісти примножуватимуть досягнення колективу, який вносить вагому частку у промисловий потенціал Гайворонщини.

На теплі й вдячні слова заслуговують: Анатолій Станіславович Осіпчук – начальник гірничого цеху; Валерій Кирилович Яневич – водій автотранспортної дільниці; бухгалтер Тетяна Григорівна Одайська,; Михайло Феодосійович Коваль – електрогазозварник дробильно-сортувальної  дільниці; вагар Людмила Павлівна Ліхотоп,;  Ілля Іванович Єрісов – комірник складу паливно-мастильних матеріалів; Володимир Вікторович Лукавецький – слюсар з ремонту дробильного устаткування;, головний бухгалтер Галина Володимирівна Волошина; Ігор Анатолійович Довгополюк – машиніст навантажувальної машини; Олександр Сергійович Дзіговський – начальник зміни дробильно-сортувальної дільниці, учасник  бойових дій на сході України; Леонід Олександрович  Цмок – електрослюсар енергодільниці та багато інших сумлінних працівників.

…Кар’єр вже 81-й рік живе, трудиться, складає плани на майбутнє. Приємно відзначати, що тут шанують минуле, дбають про сучасне і про день завтрашній.  

Олексій ПАВЛИЧУК, журналіст і краєзнавець

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here