ЗАТОПЛЕНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ, ВУЗЬКОКОЛІЙКА ТА КАР’ЄРИ: ГЕОТУРИСТИЧНІ АТРАКЦІЇ ГАЙВОРОНЩИНИ

0
1852
views
Група «залізничних фанатів» з Австрії, Німеччини, Англії та Швейцарії на Гайворонщині

Дві третини українців жодного разу не виїздили за кордон – про це говорить нинішня статистика. Тож внутрішній, міжрегіональний туризм користується неабияким попитом.

Тим більш важливими є питання, чи є передумови для подальшого залучення місцевих ресурсів для розвитку внутрішнього туризму та які перепони виникають при цьому.

Зокрема, у надзвичайно складній ситуації опинились території, які мають цікавий, але не «розкручений» туристичний матеріал. Не є винятком і Гайворонщина – один із західних районів Кіровоградщини.

Нішевий туризм

Мабуть, у кожному населеному пункті є природні та історико-культурні пам’ятки, які можуть привабити туристів, але про які знають лише місцеві мешканці або краєзнавці. Але сталий розвиток вимагає чіткого підходу до використання ресурсів. На щастя, в Україні, яка завжди орієнтувалась на європейські практики, існує розгалужена система невеликих регіональних музеїв з власними чудовими колекціями. Саме навколо цих місцевих осередків культури необхідно створювати ексклюзивні місця, що сприятиме розвитку внутрішнього туризму.

Щоб пристосовуватися до цього нового складного світу, який змінюється безпрецедентно швидко, кожному з нас потрібно постійно вчитися – жити за принципами «навчання упродовж життя» (life-long learning). Однією з найпростіших, найприємніших і найдоступніших форм такого навчання є подорожі, пізнавальний туризм, і як його різновиди – геотуризм та індустріальний туризм.

Геотуризм – це вивчення геологічних (геоморфологічних) об’єктів і процесів, а також отримання від контакту з ними естетичних вражень. Індустріальний туризм (промисловий туризм) — це дослідження туристами територій, будівель та інженерних споруд виробничого або спеціального призначення, а також будь-яких закинутих споруд для отримання психологічного, естетичного або дослідницького задоволення. Одним з найпоширеніших видів індустріального туризму є відвідування залишених (занедбаних) об’єктів. Це можуть бути недобудовані споруди, колись діючі промислові, господарські та військові об’єкти, кинуті житлові будинки, райони і навіть міста.

В Україні геотуризм та індустріальний туризм за суттю і за визначенням належать до екологічного, сталого туризму і є нішевими, немасовими формами. Розвиток цих видів туризму дозволяє місцевим жителям краще зрозуміти унікальність свого місця проживання, дає знання про природну та господарську спадщину своєї місцевості, виховує в них необхідність її збереження та захисту. Це зміцнює економічний добробут місцевих громад і покращує якість їх життя у довготривалій перспективі. У співпраці місцевих громад з природоохоронними та науковими установами відповідного профілю, освітніми закладами та об’єктами соціальної інфраструктури можна очікувати успішне функціонування геотуризму та індустріального туризму на окремій території.

Дещо про унікальність району                    

Гайворонський район унікальний край для розвитку геотуризму й індустріального туризму. Його територія розташована у південно-західній частині Українського щита Східно-Європейської платформи. Особливості геологічної будови та історії розвитку зумовили різкі відмінності у ландшафтах Гайворонського району та його окремих частин. Тут на обмеженій території зустрічаються різні природні та антропогенні комплекси, що дає можливість повною мірою спостерігати та вивчати різноманітні геологічні та геоморфологічні об’єкти.

Територію Гайворонського району можна віднести до території давнього освоєння, про що свідчать виявлені археологічні знахідки, хоча деякі затоплені зараз водами Гайворонського водосховища.

«Острів Залізний» (авторське відтворення місцевості, де розвивалось залізорудне виробництво, нині затоплене водами Гайворонського водосховища)

За попередніми дослідженнями, цій території притаманні риси старопромислових районів. Вона зазнала потужних антропогенних змін, тож має чимало великих кар’єрів, відвалів пустої породи, дорожніх об’єктів, гідротехнічних споруд, житлових і технологічних будівель тощо. Тут сформувався кар’єрно-відвальний тип ландшафту – невід’ємний компонент в структурі гірничо-промислових комплексів Правобережної України.

Цікавих для розвитку геотуризму та індустріального туризму об’єктів на Гайворонщині нараховується достатньо. Але вони не вельми популярні серед туристів, адже звідси далеко до великих адміністративних центрів, є труднощі з транспортним сполученням та і взагалі територія, як кажуть, не «розкручена», бракує інформації й популяризації.

Незважаючи на це (а може, й саме тому), фахівці Гайворонського районного краєзнавчого музею спільно з викладачами кафедри географії та методики її навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини разом з фахівцями-геологами розробили і продовжують розробляти спеціалізовані туристичні маршрути району.

При цьому «родзинками» стають пункти, пов’язані з будівництвом автомобільних доріг і залізниць, об’єктами гірничодобувної промисловості, гідроенергетикою тощо.

Серед них найбільш відомі кар’єри Заваллівського родовищ графіту та чарнокітів, Гайворонського родовища мігматитів, Вікненського родовища каолінів, промислові й транспортні підприємства, житлові будівлі тощо.

Життя на граніті

Гайворонський спеціалізований гранітний кар’єр – його розвитку  сприяло Гайворонське родовище мігматитів. В 30-рр. ХХ ст. бурхлива індустріалізація України вимагала будівельних матеріалів, зокрема матеріалів із каменю. Погляди геологів, промисловців спрямовувались насамперед до тих ділянок, де кристалічні породи виходили на земну поверхню. Такий масив свого часу був відкритий на лівому березі Південного Бугу поблизу впадання в нього невеликої р. Ташлик. З 1938 р. почався відлік кар’єру як гірничого підприємства з видобутку та переробки каменю відкритим способом. У перші роки становлення підприємства, а по суті до початку Другої світової війни, домінувала виключно важка ручна праця бутоломів з використанням ломів, молотів, гемерів, кирок, лопат.

Від початку роботи кар’єру докорінно змінились краєвиди, умови праці, побуту, іншими стали критерії життя [6]. На 140 м по вертикалі опустився видобувний горизонт…

Повну версію статті читайте у друкованому номері “Народне слово” (47) від 21.11.19 на сторінці 8-9: 

Що таке чарнокіт

Коли зсувається графіт

Як працює вода

Гайворонська вузькоколійка

Що зробити для туристів?

Замовити електронний або друкований екземпляр газети Ви можете за телефоном (0522) 320413. 

Автори:

Олексій СИТНИК, доцент Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини,

Ольга ХЛЕВНЮК, директор Гайворонського районного краєзнавчого музею

Микола ПРАЦЬОВИТИЙ, зберігач фондів Гайворонського районного краєзнавчого музею.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here