БОРИС РЕВЧУН: ІЩЕ НЕ ВИГОРІВ – ГОРЮ, ПЕГАС ПРЕ ПЛУГА, Я ОРЮ

0
334
views
Борис Ревчун

Сьогодні, 28 листопада, одному з наших давніх авторів Борису Ревчуну виповнюється 70 років. «Народне слово» вже тричі – на 50-річчя, 60-річчя та 65-річчя – влаштовувала на своїх сторінках бенефіси письменника, чиї твори з середини 1980-х тиражувалися величезними (інколи багатомільйонними) накладами від Львівського часопису «Високий замок» на заході до газети «Вечерний Владивосток» на Далекому Сході. Продовжуючи добру традицію, ми знову надаємо нашому старому доброму гостю трибуну для оприлюднення своєї нової добірки прозових і римованих мініатюр.  Але спершу – невеличке інтерв’ю, яке ювіляр дав нашому кореспонденту.

 Пане Борисе, перш за все щиро вітаємо Вас з круглою, вагомою датою у Вашому житті й зичимо здоров’я та нових творчих злетів.

Ну, «злетів» – це для мого віку надто сміливе побажання. Я тепер літаю здебільшого подумки. (Всміхається). Щойно ви своїм побажанням викликали у мене внутрішню посмішку.

Цікаво – чому побажання злетів Вас розсмішило? 

Тому що на цьому слові у мене виникла певна асоціація. Нещодавно я захопився гумористично-сатиричними ремейками старих відомих пісень, які останнім часом частенько співаю на творчих зустрічах з читачами (а тепер – і слухачами). Найвищим пілотажем у цьому творчому штукарстві, як на мене, є випадки, коли заміна одного єдиного слова здатна із серйозного лірико-драматичного тексту зробити комічну, стьобну пісеньку. От послухайте:

Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю:

«Чому я не ангел? Чому не літаю?

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув, та й в небо злітав…

Отакі зараз у мене злети…

І справді – кумедний поворот. Я щось подібне у Вас нерідко зустрічав ще в ранніх гумористичних мініатюрах. Наприклад, у такій: «Хто не ризикує, той не п’є валідол».

Так, подібних словесних кульбітів у мене чимало. Та що там слово, інколи одна літера призводить до такого ж комічного ефекту. В середині 1980-х я започаткував таку авторську рубрику: «Із записничків Агати Христі», в якій я придумую різні описки, одруківки, обмовки, каламбури. Так там у мене уже безліч слів і словосполучень, в яких дотеп досягається буквально за допомогою однієї чи декількох доданих чи, навпаки, пропущених літер.

Приклад – в студію!

No problem! КУМунікація (формат спілкування Путіна з Медведчуком). Або – ПравоПохоронні органи. Як на мене, це  зразок дуже вдалого вербального викрутасу, оскільки лише одна вставлена літера (П) змінює зміст словосполучення з точністю до навпаки!

А ще такий варіант – можна навіть не міняти в усім відомій фразі жодного слова, але дати їй неочікуваний заголовок – і дотеп готовий. Ось беру я перший рядок відомої пісні «За туманом нічого не видно…», чіпляю зверху шапку «Про українську історичну перспективу» –  і відразу стає смішно (неодноразово перевірено під час творчих зустрічей із читачами).

Але повернімося до серйозного. От і пролетіло півдесятиліття після бенефісу, присвяченого вашому 65-річчю. Пане Борисе, чи є у вас за цей час якісь суттєві творчі досягнення?

Є певний творчий доробок, а щодо того, чи можна його кваліфікувати як досягнення – мають визначити інші, бажано колеги по цеху та літературні критики. Я лише можу констатувати, що за ці п’ять років я написав і видав три нові одноосібні книжки: англомовний словничок-жартівничок “Dictionary for Fun” (2015), збірку катренів «Усякі думки в чотири рядки» (2017), книгу філософсько-гумористичних мініатюр «Осінні осяяння» (2018), взяв участь у створенні двох колективних книжок («Місто о п’яти іменах» і тижневої свіжості спільної двомовної збірки віршів та їх перекладів українських і болгарських поетів), написав і опублікував у цьогорічному числі журналу «Вежа» комедію «Джекпот». Ну і, звісно, написав і опублікував купу мініатюр в різних періодичних виданнях України.

 Ну що ж, ужинок чималий! А чи побачимо ми найближчим часом ще якісь Ваші нові твори? Може, щось вже є в рукописах, може, щось – у Ваших творчих задумах? Це я питаю, згадуючи один з Ваших недавно написаних катренів:

У музи своєї натхнення я прошу,

У стійлі Пегас мій ірже, застоявся –

Пора вже сідлати й летіти на пошук:

Ще рим і сюжетів – Пегас не валявся!

 (Посміхаючись) Чого тільки не заримуєш заради красного слівця чи дотепного каламбуру. Я на цей чотиривірш можу відповісти своїм же катреном протилежного смислу:

Іще не вигорів – горю,

Пегас пре плуга, я орю.

Пегас ірже, орач харчить

Й лягає в бОрозни спочить…

Та, може, коли ви спочиваєте, лежачи в борозні, у Вас якраз і з’являються нові творчі задуми?

Довго лежати й спочивати у мене насправді якось не виходить. З одного боку, хочеться – поки не пізно – повніше реалізовувати накопичений десятиліттями життєвий досвід і творчий потенціал, проте, з іншого боку, треба віддавати собі звіт, що сили вже не ті. Я нещодавно, жартуючи, перефразував куплет відомої радянської пісні, яку співав Кікабідзе:

Багатств душевних гне вантаж –

Ще трохи…й буду повзать рачки.

Сумнівний плюс – життєвий стаж:

Мої роки – мої болячки…

А тепер стосовно вашого запитання про задуми. Не буду вас і, головне, Бога смішити творчими планами на майбутнє. Я думаю, що кругленький ювілей – це привід не стільки для якихось далекосяжних, райдужних і масштабних задумів, скільки для філософсько-елегійних роздумів про сенс життя, про зрілий вік, з висоти якого відкривається більш ємний, панорамний погляд на життя.

Так, зазвичай поважніший вік означає  глибші й вагоміші думки…

На жаль, не завжди й не у всіх… Я, вибачте за каламбур, з повагою ставлюся до поважного віку, бо вже й сам до нього маю відношення. Але цей вік, як на мене, не є презумпцією непогрішимості, святості й мудрості, чи підставою  для якогось апріорно-сакрального до нього ставлення. Над  ним, вважаю, можна по-доброму пожартувати, що я частенько й роблю. У багатьох моїх прозових і римованих мініатюрах  про похилий вік присутні і самотролінг, і самокритика, і самоіронія. 

У видатного британського письменника, драматурга й літературного критика Сомерсета Моема є серія есеїв, в яких він через черговий десяток років описував стан і зміну своїх душевних відчуттів по досягненні кожного свого наступного зрілого ювілею.  Може, й у Вас у 70 років з’явилися якісь нові відчуття, якими ви б хотіли поділитися з нашими читачами?

Як я вже зазначив, нещодавно вийшла моя книжка під промовистою назвою «Осінні осяяння». Вона є майже в кожній бібліотеці нашої області, а самій книжці, на її півтораста сторінках – майже весь спектр думок і відчуттів людини мого віку (а не тільки персонально моїх).  Але якщо відповісти дуже коротко й афористично, то відчуваю себе як нова копійка… вилучена з обігу.

Давно позаду роки молоді,

В судинах бляшки, а в зіницях мушки…

І почуваюся, як риба у воді

Під час варіння риб’ячої юшки…

Знову жартуєте, ще й не дуже весело. Та ми Вас знаємо як життєлюба. Скажіть, будь ласка, насамкінець хоч щось більш оптимістичне, обнадійливіше, щонайменше в дусі Contra spem spero!

 Будь ласка:

Коли життя практично вже відквітло

І час настав робить фінальний звіт,

Остання є надія: буде світло,

Хоча б в кінці тунелю на той світ…

Я знову віджартовуюся, бо не люблю удаваної бадьорості, яка є неорганічною для  старших людей. Але гаразд, якщо серйозно, то пропоную компромісно-оптимістичний варіант відповіді на ваш запит:

Як пам’ять в юність сторінки гортає,

То найдорожче в неповторності спливає –

Блаженна думка, що солодше меду:

Усе життя попереду у тебе!

Зачот, як кажуть сьогодні ті, у кого й насправді все життя попереду. Але повернімося до значущої календарної віхи у Вашому житті.  Кажуть, що якщо в порядковому номері дати народження є цифра 7, то такий рік має бути більш вдалим за інші. Тож саме цього я вам наостанок і бажаю!

Дякую! Хочеться з таким повір’ям погодитися, особливо враховуючи те, що саме в цей день, 28 листопада, моєму онуку виповнюється 7 років… Отже, поживемо – побачимо.

Розмову вів Григорій БОРИСЕНКО

Гумор від автора…

МАКСИМУЛЬКИ

*

Цивілізаційна еволюція: матріархат, патріархат, олігархат …

*

Коли ВРУ перетворюється на цирк під куполом, на політичну арену виходять клоуни.

*

Серйозний політик повинен ставитися до себе з іронією, а до опонентів – із сатирою.

*

Диктатори краще за інших розбираються, з ким треба розібратися.

*

Щоб усе влаштовувало, треба добре влаштуватися.

 

ЖИВОПИСУЛЬКИ

ПРО ВІТЧИЗНЯНУ ПЕРЕДВИБОРЧУ КАМПАНІЮ

Розбещення повнолітніх.

ПОБОЮВАННЯ

Як би нові обличчя не виявилися старими мордами.

З КИМ ПОВЕДЕШСЯ…

У нас теж дві біди: дурні й дороги, які вони вибирають.

КОПАЧАМ КОМПРОМАТІВ НА ЗАМІТКУ

Будеш глибоко копати – уриють і закопають!

ОГОЛОШЕННЯ

Зв’яжу два слова. Три – не пропонувати.

ЛОХТОРАТ ЦІКАВИТЬСЯ

Хто загидив наші соціальні ліфти?

 

ДОШКА ОГОЛОШЕНЬ

Індпошив у дурні. Приймаються колективні заявки.

* * *

Продам трамплін для стрибання вище голови. Амбітним знижка.

* * *

Розраджую зраджених. Гарантійний термін послуги – три роки.

* * *

Позбавляю наївності й довірливості. Гроші наперед!

* * *

Прості рішення. Дорого.

 

ІЗ  ЗАПИСНИЧКІВ  АГАТИ  ХРИСТІ

(обмовки, описки, одруківки, каламбури)

Театр корефанів.

Правила поведінки під час оргії.

Згвалтування за згодою сторін.

Інстинкт салозбереження.

Слуга зробленого разом народу.

Какапромат.

Порно-руховий апарат.

Формула ШАЙТАНмайєра

Блювотум недовіри.

Стерватип.

Прем’єрний показ дулі.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here