«ВІЙНА ЗАРАДИ МИРУ» (ДИТЯЧИЙ ПОГЛЯД НА ДОРОСЛУ КНИГУ)

0
791
views

Наступного місяця в області буде визначено чергових переможців Обласної літературної премії імені Євгена Маланюка. Так уже склалося, що навколо цієї премії часто вирують неабиякі пристрасті, інколи навіть скандали. Сподіваємося, що цього року таких ситуацій вдасться уникнути. Тим більше, що серед претендентів є справді сильні твори, і ми, безумовно, бажаємо перемоги найкращим. А поки хотілося б зосередити увагу на одному з творів-претендентів у номінації «Проза». Це роман Ольги Кирилюк «Іду на мир».

Ця книжка набула популярності з моменту першої презентації в лютому 2018 р. А в 2019 р. обласна організація Спілки письменників України висунула роман на здобуття премії Євгена Маланюка. До цього було багато презентацій книги у різних містах України та за кордоном. Роман витримав два видання. Представники навчальних закладів протягом двох років запрошують авторку на зустрічі з учнями до шкіл міста, області, України. Книга має гарні відгуки від вчителів-філологів, військових, пересічних читачів з різних міст України.

Аудиторія читачів широка за віком та географією, статтю. Роман читають на фронті та в містах, які знаходяться далеко від війни. Спеціалісти відзначають багату та смачну мову твору. Коли уривки з роману про вихід українських військових із Іловайського котла були зачитані 28 серпня 2019 р. в Кропивницькому під час церемонії вшанування пам’ять захисників України, які загинули в новітній російсько-українській війни, у багатьох людей із кількатисячної аудиторії на очах з’явилися сльози. А після заходу лунали слова подяки авторці за рядки, які зачепили серця та душі…

19 грудня 2019 року книжка та її авторка витримали чергове випробування. Під час уроку позакласного читання в школі № 19 міста Кропивницького учням було запропоновано проаналізувати роман Ольги Кирилюк «Іду на мир». Ідея належить директору школи Юрію Михайловичу Шарову та його заступниці Ларисі Миколаївні Жарській. За фахом вони філологи з величезним досвідом роботи в школі. Зазначу, що роман не дитячий, тож в авторки виникли вагання: чи зрозуміють його діти настільки, щоб проаналізувати? чи не буде він занадто складним для них? Сумніви розвіяли вже перші хвилини уроку, коли одна з учениць упевнено відповіла, що «ми вже дорослі, і хочемо бачити події, зображені правдиво, по-справжньому, без прикрас»!

Ці слова свідчили про розуміння школярами авторського задуму. Епіграфом до уроку вчителька Л. М. Жарська обрала рядки з роману: «Вище тебе – тільки ти сам». Учні обговорили порушені в романі теми дружби й вірності, зради й спокутування провини. Звісно хлопцям більше сподобалася воєнна лінія, описи боїв, а дівчатам – кохання. Приємно, що навіть наявні в творі еротичні сцени ніскільки «не злякали» вчителів, коли вони обирали роман для вивчення.Це свідчить про взаємне розуміння між педагогами та школярами у баченні сучасного літературного твору.

Що ж зацікавило старшокласників у книзі? По-перше, реальне зображення світу війни, яке різко контрастує із мирним життям сучасного міста. Один з учнів відзначив, що місто живем своїми звичними справами, часто забуваючи, що тисячі воїнів щоденно боронять цей хиткий мир. По-друге, школярам сподобалося, що містом, у якому живуть головні герої твору, є Кропивницький. Вони навіть виокремили його як один із центральних образів роману, що приємно вразило авторку. Напевне, Валеріан Підмогильний теж був би втішений такою згадкою та й Михайло Булгаков з його образом «Города» був би задоволений. А ще мимоволі виринав легендарний Байгород, створений для нащадків Юрієм Яновським.

До того ж у героях роману легко вгадуються історії реальних мешканців нашого міста: це й волонтерки з організації «Серця матерів», відомі воїни та громадські активісти. Це також надавало реалістичності роману.

Більшості учнів книга сподобалася тим, що в ній є картини сучасного життя, правда про війну, відсутність ідеалізації героїв і подій, а також багато кохання, чого, за словами самих школярів, не вистачає в інших книжках, Одна з учениць навіть порахувала кількість розділів роману – 21! Це викликало подив авторки, яка відзначила, що сама ніколи не задумувалася, скільки їх там.

Аналізуючи структуру роману, учні дійшли висновку, що порушена хронологія подій – це задум авторки, бо так книжка легше читається і дає можливість емоційно перепочити після важких сцен війни. «Події будуть телепортуватися», – оригінально прокоментував структуру твору учень.

Глибоке розуміння твору та інтерес до книжки учні продемонстрували під час виконання завдання Л. М. Жарської на виявлення образів цього роману. Найбільш яскравими стали планшет, який зберігає пам’ять про героїв; біла сукня –  символ надії; блок-пост – незламність духу та стійкість. Найчастіше згадували білу сукню головної героїні роману Стефи. «Біла сукня – це світле життя, заплямоване червоними плямами війни», – влучно висловилася учениця, яка була найбільш активною під час уроку.

Л. М. Жарська використала кілька цитат з книги, які викликали жваве обговорення. Одна з них: «Масштабні події змінюють масштаб особистості». Учні аналізували мотиви, які змусили молодих успішних людей змінити звичний комфортний спосіб життя та піти на війну. Образ кожного героя не є сталим, читачі помітили зміни, які відбулися з кожним. Особливо це стосувалося Назара, Лесі й Терена, «хлопця з колючим ім’ям», як влучно висловилися вчителька Л. М. Жарська. Філософське питання про вплив часу на людину зачепило учнів. І вже після уроку, під час спілкування з авторкою роману, старшокласники поставили їй питання: «А як змінилися Ви під час написання книги?»

Учням вдалося розкрити секрет назви роману «Іду на мир». Вони зрозуміли зв’язок назви твору з відомим шляхетним гаслом князя Святослава Хороброго: «Іду на ви»! Проте, на думку молоді, для кожного з головних героїв книги це гасло має інший зміст: йти на війну, щоб досягти миру та вберегти від описаних у творі жахіть війни мешканців мирного міста, яке живе своїм спокійним, втихомиреним життям.

«Чому, на вашу думку, не всі герої книги повернулися з війни?» – поставила питання Л.М. Жарська. «Бо хеппі-енду на війні не буває», – продовжили дискусію учні. «Чи повірили б ви мені, аби я зробила так, щоб усі герої повернулися з війни і ніхто з них не загинув?» – запитала дітей авторка. Зрозуміло, що діти відповіли однозначне «Ні». Однак учні влучно помітили ідею авторки у фіналі твору – берегти пам’ять про тих, хто зберіг нашу незалежність. Саме такий сучасний і близький кожному школяреві пристрій, як планшет, став у книзі носієм пам’яті про тих, хто віддав своє життя заради миру.

Урок закінчився, а учні, за словами Лариси Жарської, довго були під враженням та продовжували обговорювати книжку.

Фото зроблене в Кракові Єлизаветою Терешонок у березні 2016 року

Замість епілогу про уроки уроку. Учні дев’ятнадцятої школи міста Кропивницького переконалися, що сучасна українська література, якщо вона цікава та якісна, викликає інтерес у читачів, а зустрічі з авторами додає актуальності, показуючи, що письменник – це не тільки фото із тесту ЗНО, а реальна людина, з якою можна поспілкуватися і нарешті запитати, чи справді

він мав на увазі у своєму творі саме те, що так наполегливо намагається пояснити їм на уроках учитель.

Книга Ольги Кирилюк «Іду на мир» витримала чергове випробування аудиторією, тому хочеться побажати авторці й надалі писати книжки, які завжди матимуть свого читача. І звісно ж, перемоги в номінації обласної премії імені Є.Маланюка.

Юрій Митрофаненко, кандидат історичних наук, м.Кропивницький

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here