БИТИ ДІТЕЙ НЕ МОЖНА НІКОЛИ Й НІКОМУ. КРОПИВНИЦЬКИМ ТРЕНЕРАМ – ТАКОЖ

0
360
views

Людина не має права бити іншу людину. Начебто все просто. Але в соціумі через різноманітні стереотипи та толерування насильства після цієї аксіоми деякі ставлять не крапку, а кому, а потім й горезвісне «але». І далі – «але можна бити людину за певних обставин, певної статті, певного віку, в певному стані»… І чомусь деякі дорослі толерують та навіть підтримують насильство стосовно дітей. Іноді навіть щодо власних. Які наслідки може спричинити насильство над дітьми, до чого призводить толерування побиття сильнішими слабших – розбиралося «Народне слово».

Тренери – «другі батьки» чи кати?

Нещодавно в обласному центрі Кіровоградщини стався неприємний випадок: тренер  бойових мистецтв, який працює з дітьми, зняв зі свого вихованця захисний шолом та вдарив по голові. Відео цього інциденту виклали в мережу. Згодом мама хлопчика розповіла, що тренер вибачився за свою нестриманість, а сам вихованець висловив бажання тренуватися з тим же наставником і надалі.

І начебто конфлікт вичерпано. Та цей інцидент здійняв хвилю дискусій в локальних групах у соцмережах. Учасники обговорення поділилися на два табори: ті, хто проти насильства, та ті, хто вважає, що дитину начебто можна, а іноді й навіть треба бити. З «виховною метою», звичайно. Хоча насправді дисципліна та насильство – це різні речі, і подекуди навіть не сумісні.

– Я ще в підлітковому віці декілька років тренувався Він Чунь у Кропивницькому. Це китайська школа ушу, – розповів мешканець Кропивницького 35-річний Євген. – Перші заняття проходили не в тренувальній залі, а вдома у вчителя. Він пояснював, що таке Він Чунь, які погляди пропагують китайські бойові мистецтва. Найперше – це те, що ці навички можна використовувати лише для захисту, а не для нападу. Ніколи не можна бити слабших. Навпаки: свої вміння та навички застосовувати слід для їхнього захисту. Звичайно, під час тренувань ми помилялися, лінувалися, поводились неправильно. За це ми відтискалися від підлоги, стояли в стійці певний час. Іноді за провину однієї людини всі на тренуванні присідали. Коли розумієш, що твоя поведінка може нашкодити іншим, то дисципліна стає усвідомленим вибором. Але вчитель ніколи не здіймав руку на нас – хіба що під час спарингу, коли показував прийом. Та і як мене може вчити людина, яка собі не вміє дати ради?

Психологічні наслідки насильства

Насильство спричиняє далеко не лише фізичні травми. Частіше пережите залишає слід набагато глибший – психологічний. Про те, чому не можна толерувати насильство щодо дітей, розповіла засновниця психологічної майстерні «Інсайт» у Кропивницькому Інга Кузнєцова:

Інга Кузнєцова

– Тут є два аспекти: соціальний та психологічний. Соціально ми хочемо жити в сучасній європейській країні, яка існує не за варварськими, а за демократичними принципами. У сучасній цивілізованій країні насильство, домашнє насильство не є нормою, а жорстко засуджується. Не лише законодавчо, а й соціально.

Щодо психологічного аспекту. Дитина, яка переживає насильство проти себе, отримує психологічну травму. Є припущення, що начебто якщо дитина сильна і не надто чутлива, то вона зможе пережити насильство без наслідків. Та як виміряти цю силу дитини?

Варто пам’ятати, що діти вчаться існувати у світі та взаємодіяти з іншими людьми, формують ставлення до самого себе в першу чергу через дорослих. Тому якщо над дитиною вчинили насильство, то це може стати для неї рольовою моделлю. Наприклад: «тренер авторитетний, його поважають, він мене вдарив, бо я поводився неправильно». І потім це переходить у «мій син/дружина/літні батьки вчиняють неправильно, тому я маю їх вдарити». Коли батьки толерують або навіть заохочують, практикують насильство над дитиною, то у дитини закладається формула «бити мене – це нормально», «я заслуговую, щоб мене били». При цьому поступово зникають власні, особистісні кордони.

Загалом виховання в сучасному світі – це не про загрозу з боку тих, хто сильніший, не про побиття, не про приниження. Виховання – це вибудова певних кордонів і правил та їх дотримання. Не можна вимагати від дитини однієї поведінки, при цьому демонструючи зовсім іншу. Якщо дитину, в якої проблеми з контролем своєї поведінки, ще й бити, то це не лише не виправить проблему, а хіба що погіршить її внутрішній стан. Наприклад, якщо під час тренування дитина поводиться неправильно, то за це її можна відвести в бік, дистанціювати, дати час охолонути й зрозуміти, чому така поведінка засуджується власне тренером. Можна було б зупинити тренування і при всіх засудити поведінку вихованця (саме поведінку, а не дитину!). Загалом кожен педагог, який працює з дітьми, має знати і використовувати сучасні методи виховання. Серед цих методів стусанів немає.

Ми живемо в незалежній демократичній Україні, виховуємо покоління, які житимуть тут, формуємо вільні особистості. Якби ми виховували дітей для життя в тоталітарній, деспотичній державі – тоді б ми використовували інші норми.

Та поки є батьки, які толерують насильство над власними та над чужими дітьми, в країні існуватимуть гуртки танців, бойових мистецтв та інші спортивні секції, де дітей битимуть та принижуватимуть.

Дитинство захищене законодавством

Кримінальним кодексом України передбачено покарання за жорстоке поводження з дитиною. Жорстоке поводження – це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею. На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 року в нас був прийнятий Закон «Про охорону дитинства». В статті 10 цього закону зазначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна та порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають ґрунтуватися на взаємоповазі, справедливості, виключати приниження честі та гідності дитини. Також законодавством України закріплені обов’язки батьків та опікунів.

При цьому чітко визначено, що забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо насильство щодо іншої людини чи тварини вчинено за присутності дитини, то це є обтяжуючою обставиною.

Тобто в Україні законодавчо закріплено, що дітей слід оберігати від насильства, а не змушувати переживати його, тим паче на власному досвіді.

 Як навчити дитину захищати власні кордони? Як допомогти дитині, яка має проблеми у взаєминах або з настроєм? Як бути для неї авторитетом, до якого вона звернеться за порадою і допомогою? Відповіді на ці та інші питання можна буде знайти під час семінару «Бути для дитини ресурсом», який проводитиме Інга Кузнєцова та Андрій Фоменко в «Інсайті» 1 березня 2020 року. Семінар розрахований на батьків дітей різного віку. За інформацією звертайтеся за телефоном: 050-130-5030.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here