В художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна у Кропивницькому експонуються роботи претендентів на здобуття обласної премії у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка.
Цього року твори подані в двох номінаціях – «геральдика та вексилологія» і «декоративно-прикладне мистецтво». Архітектурні проекти в силу особливих умов положення про премію, зокрема наявності документів про здачу об’єкту в експлуатацію, не змогли бути представленими.
У номінації «геральдика та вексилологія» презентовано символіку (герб та прапор) сіл Красносілка та Розумівка 
Олександрівського району (автор – член Українського геральдичного товариства Василь Білошапка) та селища Павлиш Онуфріївського району, яку розробив вчитель історії Павлиського ліцею ім. В.О.Сухомлинського Віталій Постриган.
У номінації «декоративно-прикладне мистецтво» також два номінанти. Це – витвори художньої вишивки гладдю та хрестиком заслуженого майстра народної творчості України Валентини Мунтян, головною темою яких є квітковий світ України.
Слід зазначити, що на здобуття премії в цій номінації вперше за часів Української незалежності презентовані масштабні твори, виконані в техніці мозаїки – панно «Старий Заповіт» (1,8х15м.), «Хрещення Київської Русі»(1,8х5,25м.) та триптих «Іоанн Хреститель», «Покрова» та «Свята Праведна Єлисавета» (3х1,26 м кожна частина), що є органічною складовою частиною ансамблю декоративного оформлення території Соборного храму Благовіщення Пресвятої Богородиці у Кропивницькому. Їх автором є відомий художник-дизайнер Олександр Кривко.
Випускник Одеського державного художнього училища ім. М.Б.Грекова, з 1984 року він мешкає у Кіровограді (нині Кропивницький). Трудову діяльність розпочав художником-оформлювачем художньо-виробничих майстерень, згодом успішно працював головним художником та дизайнером в різних будівельних та рекламних організаціях. Його творчі рішення того часу можна побачити в переобладнанні та реконструкції оздоблення АЗС у різних містах України, наприклад, АЗК в м. Чоп (14 га) – запис у Книзі рекордів України як оригінальне конструктивне рішення. Нині він працює викладачем художньої школи імені О.О.Осмьоркіна, розкриваючи дітям таємниці мистецтва дизайну та 3 D графіки.
Для міста і області також є пам’ятними його роботи над монументом «Героям Чорнобиля» (1996), проектом оновленої експозиції педагогічно-меморіального музею В.О.Сухомлинського в селі Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області (2019).
Як автор та співавтор він брав участь у розробці проектів православних храмів у селі Клинці Кропивницького району Кіровоградської області, Св. Миколая Чудотворця в селищі Новому (м. Кропивницький), Хрестильної каплиці на території Свято-Преображенського собору Кропивницького, Трьохсвятительського дерев’яного храму Полтавської семінарії в місті Горішні Плавні тощо. І це не випадково, адже Олександр Кривко – не лише художник, а й священнослужитель. У 2010 році закінчив Полтавську місіонерську духовну семінарію в Горішніх Плавнях і тепер є кліриком храму Святителя Миколая Чудотворця у Кропивницькому, крім того він очолює архітектурно-будівельний відділ Кіровоградської єпархії УПЦ.
Розробка теми біблійної історії Старого Заповіту та Хрещення Київської Русі була запропонована художнику Олександру Кривку в 2015 році, на той час він виступав куратором мозаїчного панно «Новий заповіт. Євангельська історія». Перші узагальнені начерки були розроблені та узгоджені з замовником у 2016 році.
Далі почалася детальна робота над ескізом мозаїчного панно Старий Заповіт, в основу якого художник поклав принцип семи днів творення. Як Бог за біблійними писаннями за сім днів створив Світ, так і ця композиція має сім окремих сюжетів – «Створення Світу», «Пізнання добра і зла», «Потоп», «Жертвоприношення Авраама», «Аарон і Моісей», «Створення храму» та «Пророки», пов’язаних однією темою – створення храму як усвідомлення людиною – через серію трагічних подій власного існування сили – Бога-Творця та надії на порятунок душі, завдячуючи вірі в Месію. За графічну схему було взято гравюри художників епохи романтизму Густава Доре та Юліуса фон Карольсфельда, які стали класикою сприйняття Старого Заповіту.
Після завершення детального ескізу були виконані тональна розробка на кольоровий картон, по якому й зроблено тонально-колірну розкладку смальти та перенесено її на гнучкі кісони, які в кінцевому результаті кріпилися на арматурну сітку до стіни. Праця зі смальтою – одна з найбільш давніх та довготривалих технік – потребує тривалої ручної роботи. Особливо копіткою була робота над обличчями, для яких смальту обробляли за допомогою спеціальної механічної машинки, що подрібнює її в рівних долях на окремі шматочки.
Перше панно, «Старий Заповіт», було закінчене та змонтоване в 2017 році. За такою ж технологією виконано й інші твори: «Хрещення Київської Русі» та триптих «Іоанн Хреститель», «Покрова» та «Свята Праведна Єлисавета», завершені в 2018 році. Робота над ними проходила паралельно з першим монументальним мозаїчним панно.
Загальна композиція оформлення комплексу має динамічний характер, в ній сюжети, підтримуючи один одного, з’являються, немов наростаючі хвилі. Кожен із образів відповідає прийнятому канону і в той же час має яскраві авторські ознаки в декоративному, пластичному та кольоровому рішеннях, що є характерним для всіх представлених творів,
Мозаїчне панно «Хрещення Київської Русі» є органічним продовженням теми творення Храму – церкви, об’єднання людей єдиною вірою. В композиції знаходять місце як історичні особистості – Київські володарі князь Володимир та княгиня Ольга, так і біблійний Апостол Андрій, їх об’єднують люди, що приймають хрещення, та духовний символ освячення події – Христос в оточенні янголів, він фактично завершує композицію, піднімаючись над дійством, як маківка церкви над храмом.
Не випадковими є і мозаїчні панно «Іоанн Хреститель», «Покрова» та «Свята Праведна Єлисавета», які фактично складають триптих, що логічно та художньо об’єднує храм з його територією. Образ Іоанна Хрестителя засвідчує факт богоявлення Ісуса Христа, Покрова Святої Богородиці виступає як берегиня та захисниця людської віри, а зображення Святої Праведної Єлизавети – як реальним свідоцтвом майбутнього народження Христа, так і образом покровительки міста Кропивницький.
Як зазначає сам автор, при роботі над творами він намагався досягнути цілісної художньої гармонії, що мала підтримати архітектурне рішення храмового комплексу, і це, на мою думку, йому майстерно вдалося.
Андрій Надєждін – мистецтвознавець, провідний науковий співробітник художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна.
