НАТАЛІЯ РЕВЕНКО: «ТЕПЕР НІХТО НЕ СКАЖЕ, ЩО ЖІНКАМ НЕ МІСЦЕ В ЛІСОВІЙ ГАЛУЗІ»

0
248
views

Лісова галузь Кіровоградщини є унікальною із багатьох причин. Зокрема, саме тут посаду  головного інженера-заступника очільника обласного управління лісового та мисливського господарства вперше в Україні обійняла жінка. Вона ж з часом тут посіла вже головну посаду, протягом декількох років залишаючись єдиною жінкою, яка керує обласним управлінням.

Про те, чи є лісництво гендерно упередженою галуззю та про цікавий професійний шлях нам розповіла Наталія Ревенко:

– Наталіє Олександрівно, як ви обрали для себе саме цю галузь – лісівництво?

– Ще у школі я мріяла стати педагогинею. Але конкурс у профільному виші був великий, і я не пройшла. Моя мама працювала на деревнообробному комбінаті, тому я вирішила спробувати себе в дотичній сфері. От і вступила до лісотехнічного технікуму міста Кременець Тернопільської області. Там же познайомилася з Олександром, своїм майбутнім чоловіком. Він сам з Новоархангельська Кіровоградської області, і його батько 40 років пропрацював там лісівником. Тож Олександр пішов стежками батька. Ми переїхали сюди, коли в 1999 році чоловікові запропонували очолити Кіровоградське лісництво. Я знайшла роботу в обласному управлінні лісового і мисливського господарства. Після народження доньки Інни я відчула, що деревообробної сфери мені замало, тож вступила до Уманського аграрного університету і вивчилася за спеціальністю «Бухгалтерський облік та аудит». Повернулася сюди вже економісткою. Через чотири роки відчула, що хочу знати більше про лісове господарство, і попросила перевести мене на посаду інженера з переробки і реалізації деревини. Також я вирішила розширити свою компетенцію, тому здобула другу вищу освіту в Національному аграрному університеті. Тоді я навіть не мріяла про керівні посади. Адже переважна більшість працівників тут чоловічої статі.

– Але зараз ви очолюєте обласне управління. Як ви цього досягли?

– Я просто робила свою роботу, я полюбила цю галузь і вдосконалювалася в професії. Тоді очільником управління був Іван Захарченко. Він звернув увагу на мої професійні якості, мабуть розгледів в мені керівницю і запропонував стати його заступницею-головною інженеркою. Так в 2006 році я стала першою жінкою в історії України на цій посаді. Потім – першою заступницею в обласному управлінні. А вже коли Іван Іванович йшов на пенсію, то він запропонував на своє місце декілька кандидатур. Серед них була й моя. Ми проходили багато співбесід, і в 2012 році мене призначили очільницею обласного управління.

– І ви, і чоловік знайшли себе у цій галузі. Тобто у вас, так би мовити, «лісова» сім’я…

– Коли почав діяти закон про запобігання корупції, то ми постали перед дуже важким вибором: чи я, чи чоловік мали піти з галузі. Адже подружжю не можна, щоб один знаходився у підпорядкуванні іншого. А я на той час вже очолила обласне управління. Тому чоловік пішов у аграрну галузь. Та й досі він є моїм найнадійнішим порадником у професійному плані.

– А як щодо доньки?

– Коли Інна виросла і обирала собі майбутню професію, то сказала: «В цій сім’ї вистачить вже лісівників» і поїхала до Києва здобувати освіту журналістки. Освіту вона здобула, але побачила себе в моделінгу. Зараз вона досягла в цьому успіхів, часто їздить на покази закордон. Їй це подобається, і ми її підтримуємо. (Під час інтерв’ю Інна якраз телефонувала Наталії Олександрівні з показу в Парижі – прим. авт.).

– Тож ви отримали подвійну відповідальність: і як керівниця обласного управління, і як перша жінка на цій посаді в Україні.

– Коли я проходила співбесіди на посаду керівниці, то голова Держлісагенства зізнався мені, що не сумнівається в моїй професійності, але його насторожувало те, що я жінка. Звичайно, в мене були побоювання, що якщо я десь схиблю, то на мені відповідальність і за обласну галузь, і за жінок у галузі. Я розуміла, що від якості моєї роботи частково залежатиме, чи будуть жінки на керівних посадах в лісовій галузі сприйматися як належне, чи ні. Але цей острах мене і загартовував: я маю бути сильною і впевненою, показати позитивні результати в роботі.

Але я вже сьогодні не одна: минулого року керівницею Херсонського обласного управління стала Тетяна Касич. Ми знайомі з нею з 2012 року, коли вона ще була головною лісничою одного з лісогосподарських підприємств. Вона гідна професіоналка, пройшла ті посади, які дали їй необхідний досвід.

– Чи стикалися ви у роботі з гендерними упередженнями щодо вас?

– Серед місцевих колег – ні. Я давно в цій галузі, зростала в ній професійно, всі знають мій кар’єрний шлях. Я відчуваю підтримку та довіру колег і ніколи від них не чула чогось гендерно упередженого. А ось від колег з інших областей – бувало. Коли я очолила управління, то деякі начальники інших обласних управлінь (а там були лише чоловіки) дозволяли собі натяки, мовляв «молода, гарненька, зрозуміло, як вона цю посаду отримала». Це було дуже боляче і огидно. Та я не дозволяла собі дати слабину, робила вигляд, що мене це не зачіпає. Але зрозуміла, що маю ще доводити свою професійність через такі упередження, що мені не можна бути слабкою.

– З часом ці упередження щодо вас припинилися?

– Під час підсумкових  колегій у Держлісагенстві, коли всі управлінь лісового та мисливського господарства звітують про результати, я з гордістю розповідаю про наші досягнення. Адже Кіровоградщина за рівнем середньої зарплати в галузі вийшла на третє місце – хоч у нас переважно степова зона. І це у порівнянні з лісгоспами на Закарпатті, Рівненщині, Житомирщині, де лісистість більша. Тому мені не соромно за те, що обіймаю цю посаду, за свою роботу. І на колегії я приходжу з гордо піднятою головою. Минулоріч ця колегія була виїзною і проводилася тут, у Кіровоградській області. Останній раз така колегія на Кіровоградщині відбувалася 15 років тому. Тож колеги на власні очі побачили нашу роботу. За підсумками тієї колегії мені так і сказали щодо інших керівників обласних управлінь: «Наталіє Олександрівно, ви всім чоловікам там втерли носа!» (сміється). Звичайно, я не ставила собі за мету втерти комусь носа, але я пишаюся своїми професійними досягненнями, вдячна працівникам обласного управління за підтримку. Впевнена, що тепер ніхто не скаже, що жінкам не місце в лісовій галузі.

Розмову вела Ірина ТРЕБУНСЬКИХ.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here