ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР У МІЗКАХ

0
542
views

Ось майже усе зрозуміло в цій ситуації з вірусом. Всесвітня істерика навколо цієї теми.

Коли після Першої світової війни у 1918-1919 роках у Європі загинуло від «іспанки» близько 20 мільйонів, було спокійніше. Ніхто не носив масок, бо їх не було. Ніхто не натирав руки спиртовим розчином щоразу після відкривання дверей у людному місці. Бо не було таких розчинів, а спирт люди застосовували по-іншому…
На сьогодні у світі від страшної болячки загинуло кілька тисяч. В Україні – одна особа, є підозра на ще один випадок. Але в автокатастрофах у нашій країні щодня гине більше десяти осіб. А скільки забирає туберкульоз, епідемія якого в Україні триває вже півтора десятки років! А скільки – СНІД! Про це чомусь майже ніхто не каже.
Це дивно. Бо сто років тому ніхто не бився в істериці з приводу інфлуенци. Бо не було радіо, телебачення та Інтернету, які без упину смакували би цю тему. Так, газети писали. Та на той час дві третини мешканців Європи були неосвічені і читати не вміли. Зараз навіть оператори мобільного зв’язку шлють СМСки з рекомендаціями, що робити з цим вселенським злом під назвою COVID-19. Чому про туберкульоз нічого не кажуть, хоча щороку за підрахунками Всесвітньої організації з охорони здоров’я в України помирає 11 тисяч таких хворих?

Колись у критичні моменти життя люди масово скуповували сіль, сірники, цукор та борошно. Під час відвідування одного з великих магазинів у спальному районі Кропивницького побачив, що вигребли лише гречку та макарони. А ще – туалетний папір.
З гречкою та макаронами, знов таки, все зрозуміло. Довго зберігаються, у скрутні часи буде чим перебитися у харчуванні. Але папір?!
Ви знаєте, що вперше у Радянському Союзі туалетний папір почали випускати на целюлозно-паперовому комбінаті у містечку з дивною назвою Сясьстрой у Ленінградській області восени 1969 року? Тобто і зараз живе кілька поколінь людей, які, вибачте, користувалися газетою, а то й кукурудзяним качаном! І перші роки ніхто той туалетний папір не купляв – це в очах тих людей виглядало даремною витратою грошей.
Того року американці висадилися на Місяць. А в нас тільки дійшли до продукування туалетного паперу… Яку країну про… гледіли!
Я розумію, звісно, радянського поета Маяковського, який після завошивленої Росії потрапив до Парижа і там вперше побачив і скористався піпіфаксом. Навіть у вірші про це написав! Розумію радянських людей зразка середини вісімдесятих років минулого століття, які, натрапивши на дефіцитний папір у продажу, купляли, скільки могли, і потім, пишаючись, йшли вулицями із «намистом» з рулонів на шиї або плечах, як у фільмі «Москва сльозам не вірить».
Але чому цей – важливий, звісно – папір скуповують зараз?! Невже він має якийсь лікувальний ефект?! І увесь світ захворів на цю паперову хворобу…
Один вчений з Австралії дав таке пояснення цього явища: “Туалетний папір символізує контроль. Ми використовуємо його, щоб “привести в порядок”, і “очистити”. Це має стосунок до тілесної функції, яка є табу для обговорення. Коли люди чують про коронавіруси, вони бояться втратити контроль. А туалетний папір для них – спосіб зберегти контроль над гігієною і чистотою”. Ну, може й так. Ну все, годі на таку пікантну тему так багато слів витрачати. Час бігти до магазину. Може, ще встигну кілька рулонів прихопити.

Геннадій РИБЧЕНКОВ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here