Карантинні заходи пом’якшуються – дякувати богові чи міністерству охорони здоров’я. Однак все ще йде не так, як ми звикли.
Просто поруч з нашим будинком знаходиться дитячий садочок. Все у ньому добре. Ідеально впорядковані майданчики. Трава покошена. На клумбах – доглянуті квіти. Десь підфарбовані усі ці милі дитячі хатки, драбинки, ракети і навіть прикопані у землю старі автомобільні покришки. А життя немає… Не видно навіть якоїсь охорони. Усюди замки. Коли вже це все скінчиться?..
Нещодавно довелося помандрувати Кіровоградщиною. З причини ремонту прямої дороги на Знам’янку довелося їхати кружним шляхом – через Високі Байраки, Трепівку, Єлизаветградку, Топило, Цибулеве. Знаєте, що кинулося в око? На вулицях цих сіл не побачив жодної людини в масці! Ну, а дійсно – де село Топило, а де коронавірус?
Так само жодної людини з захисним засобом на обличчі не зустрінеш у нашому дачному товаристві. Соціальну дистанцію між людьми забезпечують паркани та рослинність між ділянками. І навіщо там якийсь антисептик?
Відродження, повернення до звичного способу життя почнеться саме з сіл та дач. Мене втаємничили, що в одному з сіл, не скажу у якому районі, по-тихому працює дитячий садочок. А що робити – гаряча пора, батьки в полі чи на городі, куди дітей дівати?
Люди, які у доброму сенсі ближче до землі, трохи потеплішали. Після двох місяців посухи нарешті з небес полило. Тобто таки будемо з хлібом, і до хліба буде. А у містах якась пошесть – у Кропивницькому масово крадуть квіти з громадських клумб та газонів. Потягнули з кількох місць у центрі петунії, чорнобривці, агератуми (навіть не знаю, як вони виглядять), тагетіси, магнолії. Хто ці люди?
Я б ще зрозумів, якби крали троянди. Колись, у радянські часи, на площі Кірова у Кіровограді завжди саджали троянди. І у місцевих парубків було вершиною шику привселюдно зірвати кілька квіток та подарувати своїй дівчині. Звісно, перед цим роззиралися навколо, аби не було міліції на горизонті. Але красти чорнобривці?.. Це точно вплив карантину, самоізоляції, обсервації то обробки рук антисептиками. У селі чи на дачах такого немає! Ніхто не краде те, чого в усіх вдосталь. Метал можуть поцупити, колись у дачному кооперативі «Ятрань» в нас вкрали молоду сливу, яка вперше дала плоди. Обережно так викопали та забрали. І все ж це хоч трохи осмислений вчинок.
У місті ламають, виривають, викопують з інших причин. По-перше – слабкої розумової діяльності. Ну і свого додав карантин. Люди дуріють у чотирьох стінах. Постійне носіння маски якось впливає на моральні якості. А найголовніше – всі ми побіднішали за ці довгі, довгі тижні. Відсутність грошей найгіршим чином впливає на людей. Дуже хочеться помилитися у прогнозах, але петунії з клумб – це лише початок. На нас очікує спалах злочинності – примітивної, вуличної, кишенькової. Бо людям іноді хочеться їсти. Тож геть від усього цього ближче до землі та природи.
P.S. Цього року вперше в житті посадив на дачі картоплю.
Геннадій РИБЧЕНКОВ
