Спалах нового віруса і наступні за ним карантинні обмеження створили велику пляму на планах офіційних велосипедних змагань і походів як мінімум до вересня поточного року. Втім аматорів ці заборони не обмежують – при дотриманні, звісно, певних вимог.
Більшість велолюбителів Кіровоградщини перейшли на самотні чи сімейні покотеньки, проте певна частина порушувала окремі вимоги карантину, гуртуючись для заміських мандрівок. Щастило тим, хто мав свого залізного коника або позичав у тих, хто вирішив все ж відсиджуватись вдома. Згодом, коли дозволили працювати веломайстерням та велокрамницям, їх почали штурмувати велолюбителі – полагодити своїх залізних друзів, оновити чи поповнити велопарк. І ось, нарешті, з черговим послабленням карантинних норм терени області заповнили велотуристи, велоспортсмени та просто любителі здорового веложиття. Відповіді на запитання, пов’язані з місцевим велотуризмом, шукало «Народне слово».
Перше – чому саме велосипед? Так, можна, звісно, й побігати, але… Заборона відвідувань парків та спортивних майданчиків ускладнила цей процес. Якщо ж опинитися за містом, то самотній велосипедист привертає менше уваги, ніж самотній бігун. Велосипед дозволяє подолати значну відстань навіть у прогулянковому темпі – 15 – 20 км/год, що значно перевищує можливості бігунів-аматорів (без образ для останніх). І, нарешті, велосипедист має більше можливостей милуватися краєвидами та фотографувати, а потім хизуватись тою красою та собою спортивним в соцмережах.
Друге – на самоті чи компанією? Якщо здоров’я – понад усе, то веломандрівки на самоті чи удвох є найбезпечнішими. Якщо ж хочеться «фестивалити» – шукайте супутників серед прихильників здорового способу життя. Вибір за вами.
В області існують аматорські велоспільноти, які пропонують боротись з коронавірусом (і не лише з ним) саме велоспособом. У Кропивницькому це відомі велоклуби «Там-Де-Ми», «ВелоКроп», у Світловодську – «ГО «Велотуризм», у Долинській – велоклуб «Турмалін», які влаштовують покотеньки як по вихідних, так і вечірніми буднями. Знайти їх можна на відповідних сторінках у соціальних мережах – зокрема, у Фейсбуці.
Якщо ж рівень ваших можливостей лише початковий – катайте зеленими зонами міст, околицями сіл та селищ, максимально уникаючи автомобільного трафіку та розпеченого асфальту.
Наступне – куди поїхати з максимальною користю? Все залежить від місця вашого проживання. Для початку вивчіть цікавинки вашого рідного села, селища, міста, об’єднаної тергромади. Це можуть бути музеї, пам’ятники, храми, природні локації – стави, скелі, лісові масиви тощо. Бажаєте більшого – інтернeт вам на допомогу. Тут є варіанти – шукати самостійно у гугл-пошуковику або зайти на сайт Кіровоградської ОДА, де є розділ «Кіровоградщина туристична». Крім цього, якщо серед ваших знайомих є велотуристи того чи іншого рівня досвіду, не соромтеся запропонувати їм своє товариство. Справжні велотуристи (і не лише вело-) завжди будуть раді поповненню своїх лав. Під час роздумів ретельно обміркуйте свої бажання та свої можливості.
Якщо ж ви, врешті решт, зважилися – то кожен новий кілометр має приносити вам задоволення. Шляхів вистачить на всіх, головне – берегти здоров’я, бо воно у кожного одне.
Максим ГУЦАЛЮК, фото – велолюбителів Кіровоградщини
