ЩОСЬ ЗІПСУВАЛОСЯ В НЕБЕСНІЙ КАНЦЕЛЯРІЇ…

0
760
views

Пам’ятаєте, які торговельні ряди були найелітнішими на головних базарах Кіровоградщини – Центральному та Колгоспному в обласному центрі? Ті, де продавали хутряні шапки. Від пролетарських кролячих до норкових – для заможних покупців. Вушанки, «обманки», кубанки, «як у Барбари Брильської у фільмі «Іронія долі»… І де вони зараз? Зникли, як первісні люди в процесі еволюції, ще років п’ятнадцять тому.

Сьогодні переважно торгують шортами та пляжними капцями. А поруч з ними продають купальники колишні продавці дублянок з тих же ринків. Ні, дублянки ще можна знайти, але їх вже майже витіснили інші види зимового одягу – заможні люди не гидують надягати усілякі «Аляски», «Коламбії» тощо. А ще років 20-30 назад уявити собі керівника, у якого немає дублянки, було неможливо. До речі, хто зараз згадає, як багато людей вигодовували фредок по дворах на Балашівці, Кущівці, Балці? Чимало перших кооператорів починали з цього у Кіровограді. Сусіди вішались від смороду, а люди швидко заробляли на свого першого вживаного німецького «Опеля».

А як зараз жінкам, у яких по дві-три шуби тихо помирають у шафах (сьогодні хоч у спеціальних вакуумних пакетах)?

Так, глобальне потепління почалось не два, три п’ять років назад, набагато раніше.

Знаєте, який зараз найбільш знущальний подарунок на день народження дитині, особливо якщо вона народилася взимку? Це санчата. Або лижі. Чи снігокат. І ковзани.

Коли молодшому сину розповідаєш, що в його роки ледве не кожен татів зимовий ранок починався з прочищання лопатою стежок від хати до вулиці та до сараю з вугіллям і дровами, він недовірливо посміхається – мабуть, так батько жартує.

Потепління є, звісно – може глобальне, а може, так зване циклічне, що буває раз на 10 тисяч років, як вважають ті, хто не вірить у глобальний варіант. Але цього року, здається, потепління зламалося. Ні, зима працювала на цю теорію на всі 100 відсотків, але весна… Соціальними мережами гуляло влучне російське «маябрь» – «май» з «ноябрем», коли травень більше схожий на жовтень чи навіть на листопад. Найхолодніша весна за всю історію метеорологічних досліджень. Потім – затяжне бездощів’я, посуха. Трохи дощу. Раптова спека до 35 градусів. Ех, у ягіднику за якихось три дні спеки вигорів майже вщент весь аґрус – рослини просто, вибачте, з розуму сходять, не розуміють, як жити  в таких новітніх умовах, не встигають пристосуватися до шалених, блискавичних змін у погоді.

А останні дні через добу – потужні вечірні зливи з жахливими громовицями. Щойно пішло рости, як на дріжджах, усе зелене, що йде з землі, але за кілька днів – тиждень-два нової посухи. Виросте хоч щось на «найродючіших у світі українських чорноземах»?

Здається, відтепер найризикованіша професія – це фермерувати. Десь на рівні з каскадерами, гравцями на рулетці та шлюбними аферистами. Або метеорологами. Не чули, останніх ще ніде не почали бити?

І от що в таких умовах робити? Вже вивчати технологію вирощування бананів та ананасів в середній полосі України? Можливо. Але картоплю треба підгорнути все одно – треба розкладати яйця на два кошики. Так і виживемо. Не вперше.

Геннадій РИБЧЕНКОВ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here