ВТРАЧЕНЕ ПОКОЛІННЯ

0
1592
views

Вже скоро може з’явитися у нас. І це для мене особисте.

Молодший син цьогоріч, по правді, геть не навчався. На початку року – канікули задля економії на опаленні приміщення. Потім – по два «віддалених» уроки на день було до початку літніх канікул… Не кажу, що викладачі працювали абияк, але… Це не навчання, а профанація. Дитина має бути у контакті з учителями щоразу по кілька годин, спілкуватись, нарешті, власноруч писати, а не набирати, відповіді на завдання, бо інакше за якихось кілька років будуть люди, які в документі розписатися будуть не в змозі –  вони вже призвичаєні до користування клавіатурою комп’ютера.

Ернест Хемінгуей у книжці «Свято, як завжди з тобою» зробив цей вислів відомим на весь світ: «Усі ви — génération perdue!», – каже один з героїв французькою. Це він про тих, хто не вивчився, як слід, а замість школи був на війні. Наші діти не на війні, але й не у школі.

Ростуть покоління, які про закони Ньютона, не кажучи вже про Ома чи Бойля-Маріотта, нічого не знають. Аби таблицю множення опанували… Як вони будуть рухатись далі, піднімати Україну через кілька років?

Якщо з 1 вересня знов відтермінують класичну схему освіти, що буде далі? Діти, підлітки і майже мужчини з жінками куди підуть? Ті, хто хоче більшого? Як їх будуть брати вчитися у пристойні вищі навчальні заклади з історією – Університет імені Шевченка, Університет імені Каразіна та ХАІ, Львівський імені Франка, Одеський імені Мечникова?  Є відповідь, і вона погана. Вишам, аби не закритися, потрібні студенти. Хоч якісь. Будуть брати, що є. Потім матимемо «талановитих» інженерів, медиків, конструкторів, педагогів, економістів.

Є інші варіанти? А чому ні? В радянські часи для викладання іноземних мов класи у тридцять школярів ділили на дві підгрупи по п’ятнадцять. І зараз так роблять. Чому не навчати діток наживо, так само, по одному за партою, у масці? Чому не застосувати двозмінну практику навчання? Адже автор цих рядків років зо три чи чотири навчався у другу зміну, з 13 години 30 хвилин десь приблизно до 19. І рівень викладання, здається, був пристойним – що з ранку, що у вечірній час.

Справа не в тім, аби класична Марія Іванівна ходила повз парти і ляскала лінійкою недбайлам по пальцях за те, що літери у зошиті кривенькі. Живе спілкування вчителя з учнем нічим не заміниш.  Ніякий «Zoom» чи «Google Classroom» не вартий живої розмови на тему і навіть не по темі. Коли у дитини паралельно з викладачем відкритий «Майнкрафт», або «Need for speed», або «Call of duty», йому не до того, чим кінетична енергія відрізняється від потенціальної.

Деякі завбачливі батьки, переважно з багатіїв, вже це усе зрозуміли і наймають не репетиторів, тимчасових людей для підготовки до іспитів, а повноцінних гувернерів чи гувернанток. Як у XVIII-XIX сторіччі. Назад, у майбутнє…

Можливо, це найважливіший іспит для нинішньої влади – як вона вирішить проблему освіти. Бог з вами, всі вже зрозуміли, які «геніальні» з вас економісти та вояки. Однак за дітей відповідь будете тримати. Нема нічого важливішого, без них немає майбутнього.

Геннадій РИБЧЕНКОВ

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here