ХТО ДИВИТЬСЯ У «ТЕРАПЕВТИЧНЕ ВІКНО»

0
1914
views

Серцево-судинні захворювання в нашій країні, на жаль, очолюють список хвороб, які часто закінчуються летально. Не секрет, що Україні бракує кардіоцентрів, щоб виконувати необхідну кількість операцій з порятунку хворих. Та коли 2016 року в Кіровоградському обласному кардіологічному диспансері з’явився перший ангіограф, це дало поштовх для створення на його базі обласного клінічного кардіологічного центру.

Нині тут проводять протезування і реконструкцію клапанів серця, операції на магістральних судинах при аневризмі аорти, вроджених вадах серця, порушеннях ритму в комбінації з вадами серця тощо. Цим опікуються три кардіохірурги та три інтервенціоністи. Центр розрахований на 130 пацієнтів. Але сьогодні через карантинні обмеження тут перебуває 65 осіб.

Дарунком долі для кардіоцентру стала угода на співпрацю доктора медичних наук, досвідченого лікаря з серцево-судинної хірургії, професора Олександра Довганя. У листопаді минулого року він пристав на пропозицію головної лікарки обласного кардіоцентру Ганни Сухомлин попрацювати тут. По-перше, тому, що сюди його привів професійний інтерес. По-друге, робота на посаді завідувача наукового відділу у київському Науково-практичному медичному центрі дитячої кардіології та кардіохірургії видавалася не дуже комфортною. По-третє, він прагне передати свій багатий досвід молодим фахівцям, адже професійний потенціал ще далеко не вичерпався.

З листопада минулого року Олександр Михайлович вже провів понад 50 операцій.

Ось що каже про нього головна лікарка КНП «Обласний клінічний кардіологічний центр Кіровоградської обласної ради» Ганна Сухомлин: «Таке відчуття, що він тут був з дня відкриття кардіоцентру. Олександр Михайлович – людина дуже комунікабельна, доступна, щира, він викликає прихильність до себе, і тому у пацієнта одразу виникає довіра. До нього приїздять оперуватися навіть з сусідніх областей».

Та головний секрет, а точніше унікальність лікаря Довганя в тому, що він має увесь спектр кардіохірургічних знань і досконало володіє технікою проведення найскладніших операцій на серці від першого дня народження людини до зрілого її віку.

Ось що розповів про себе знаменитий лікар.

«Народився я у селі Свірневе Голованівського району. Батьки працювали в колгоспі. Чому вирішив стати лікарем? Тому що двоюрідний брат тоді вже закінчив Київський медичний інститут імені Богомольця і почав працювати хірургом в інституті Амосова. Про нього навіть документальний фільм зняли, бо на той час він був наймолодшим доктором медичних наук. Отже, брат став прикладом для наслідування, і я з сьомого класу почав готувати себе до цієї професії. Хоча умови в селі для цього не дуже сприятливі: не було необхідних підручників, довідників. Але з цим мені допомагали брат і сестра.

Якби я не став хірургом, міг би стати гарним спортсменом. У школі я був одним з тих, хто показував найкращі результати у спорті. Виступав за збірну Голованівського району з баскетболу. Трохи займався музикою, три роки грав у шкільному духовому оркестрі на трубі».

Удосконалюючи свої уміння й знання, лікар Довгань пройшов довгий і складний шлях. Після закінчення Київського медичного інституту Олександр Михайлович 30 років працював у Національному інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова, потім – у Київському міському центрі серця, Науково-практичному медичному центрі дитячої кардіології та кардіохірургії, стажувався у відомих клініках Лондона і Берліна, стояв біля витоків створення Інституту серця. Він є автором 106 наукових робіт, включаючи три монографії. Саме він першим почав лікувати вроджені вади серця з функціонально єдиним шлуночком.

Згадує Олександр Довгань:

«В інституті я не був круглим відмінником. Адже мав трійку з атеїзму. Під час навчання додатково займався у науковому гуртку з хірургії. Моя основна спеціальність – дитяча кардіохірургія з вродженими вадами серця, але я не відмовлявся брати участь в усіх операціях. Часто асистував професору Амосову. Та моїм найпершим наставником і добрим вчителем був завідувач відділу хірурургічного лікування вродженої та набутої патології серця Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова Михайло Францевич Зіньковський, основоположник дитячої хірургії. Саме тут разом з учителем я осягав секрети майстерності. Таким чином пройшов шлях від рядового хірурга до доктора медичних наук.

1997 року я перший в Україні здобув грант європейської Асоціації серцево-торакальних хірургів і стажувався півроку у Лондоні. Меккою хірургії тоді була дитяча лікарня «Грейт Ормонд Стріт Хоспитал», на той час під патронатом принцеси Діани. Грант був розрахований на рік стажування, але директор інституту серцево-судинної хірургії Геннадій Книшов наполіг, щоб я повернувся через півроку. Хоча мені й насправді того було достатньо і я встиг отримати багато чого нового для свого досвіду».

Повертаючись в Україну, доктор Довгань плекав мрію – працювати в таких умовах, які побачив там. На жаль, навіть в інституті Амосова не було таких. Відсутність новітніх технологій, сучасного обладнання, сума суб’єктивних та об’єктивних причин впливали на те, що існував певний відсоток смертності після операцій.

Згодом після захисту докторської дисертації ця мрія почала ставати реальність. 2006 року у Києві почали будувати сучасний Центр серця. Його запросили туди в якості заступника директора, а директором став заслужений лікар України Борис Тодуров. З 2008 року Олександр Михайлович почав працювати тут на постійній основі. Попри те, що заклад був ще не зовсім укомплектований і обладнаний, згори тиснули й наполягали виконати першу операцію 3 квітня. Хоча не було ані команди дитячих кардіологів, ані навіть асистента для операцій, ані відділення інтенсивної терапії, не було діагностики, операцію провели вдало. Професор Довгань витримав там 7 років. Навчив і перевчив лікарів інших спеціальностей, створив колектив, організував роботу і… пішов. А пішов саме через незгоду з рішенням керівника про заміну лікарів на ключових посадах, коли тодішній міністр МОЗ Богатирьова «віджала» муніципальний Центр серця у власність міністерства. Щоправда, Олександру Михайловичу пропонували залишитися. Але його моральні принципи не дозволили зробити кар’єру шляхом закулісних інтриг.

Не шкодуючи часу на дорогу, професор Довгань щотижня приїздить до Кропивницького з Києва на три дні. В обласному кардіологічному центрі він консультує і проводить операції з вівторка по четвер. Хочеться вірити, що через певний час тут сформується когорта його учнів і послідовників, яку можна буде назвати «Школа професора Довганя». Але для цього багато чого ще треба зробити.

Олександр Довгань про КНП «Обласний клінічний кардіологічний центр Кіровоградської обласної ради»:

«Технології, які застосовуються тут більш-менш нові, але… Потребує переобладнання відділення реанімації та інтенсивної терапії. Проєкт вже готовий, проте не вистачає коштів, щоб його реалізувати. Потрібне центрально-стерилізаційне відділення, удосконалення потребує операційна, потрібно закупити переносний рентгенапарат, дихальний апарат, апарат УЗІ тощо. Фінансування йде в основному з обласного бюджету. Міністерство забезпечує лише дороговартісні витратні матеріали за квотою. Хоча доста хворих містян теж оперуються тут, місто не бере участь у співфінансуванні закладу. Якщо правильно організувати його роботу, тут можна виконувати 200-250 операцій на рік. І це буде достатньо.

Найголовніша проблема в області – інфаркти міокарду. На жаль, сюди поступають пацієнти з уже сформованими інфарктами. А у світі головна тенденція – аби цього не допустити. Тому що інфаркт – це катастрофа, це відмирання частини серцевого м’яза.

Інфаркт розвивається протягом двох годин. Тому існує такий термін як «терапевтичне вікно». Це час, за який потрібно доставити хворого з початку події (нападу) до відкриття артерії (операції). Якщо напад трапився у людини десь у Гайворонському районі, як її сюди доправити? Хіба що літаком. Тому головне завдання – не допускати гострих станів, вести попереджувальну роботу, проводити коронографію і надавати вчасну допомогу серцево-судинним хворим. Адже ця патологія дає найбільшу смертність, причому у людей працездатного віку».

Отже, маємо велику надію, що за умови підтримки обласної та міської влади та за участі Олександра Михайловича та команди висококласних фахівців ситуація з лікуванням та профілактикою серцево-судинних захворювань на Кіровоградщині стане більш оптимістичною.

Любомир Романов

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here