ПЕРШИЙ РАЗ – В ПЕРШИЙ КАРАНТИННИЙ КЛАС

0
934
views

Цього дня з острахом чекали батьки усіх школярів України – не менше, ніж програмісти та комп’ютерники усього світу настання 2000-го року з його знаменитою «проблемою-2000». Тоді IT-шники боялися, що усі комп’ютерні системи впадуть, адже не запрограмовані на нове тисячоліття. В українській освіті 1 вересня теж у деякому розумінні наступила нова епоха.

Здавалося б, догори дригом стало усе. Школярі старших класів тепер не на обов’язкову 8 годину йдуть до школи – уроки для них починаються на 20-30 хвилин пізніше… Сам пам’ятаю, як у дитинстві не вистачало перед школу якихось п’ять хвилин сну… Може, тепер підліткам буде легше.

Дитина має мати при собі чотири свіжих маски на кожен день навчання. З огляду на вартість цих аксесуарів зараз, то краще би ми, батьки, здавали щомісяця класичні «200 гривень на ремонт класу» чи «нові штори». Дешевше виходило.

Невідомо, коли знов можна бути переступити поріг школи, яку закінчив тридцять з гаком років тому, а зараз тут навчається мій син. Батькам на територію – зась. Зате є у цьому втішний момент – не треба висиджувати на регулярних батьківських зборах за маленькими партами, зараз все по Інтернету.  Вкрай зручно – можна поратися у справах по хаті і водночас слухати класного керівника.

І лінійки скасували оті радянські, на котрих діти годину слухають малозрозумілі виступи педагогів, посадовців, а в цей час обов’язково ще якийсь кандидат у депутати чи міські голови присунув би. Непритомніли діти на цих «святах», коли вже зранку під 30 градусів. А ці обов’язкові квіти? Це було справжнім святом не скільки для вчителів, як для квіткарів, у яких 1 вересня майже дорівнювало 8 березня.

Давно не бачив таких радісних дітей цього дня! Діти знудились за спілкуванням в реальному просторі, хоча ще не так давно здавалося, що це вже неможливо, це вже назавжди, це покоління втрачене для життя за межами кімнати з комп’ютером та роутером.  Чи надовго їх вистачить? Побачимо.

Як не дивно, вже на сьогодні-завтра у декого вже призначені  самостійні роботи. Педагоги- оптимісти вірять, що діти влітку щодня не тільки рубилися в улюблені мережеві іграшки, а щось таке вчили. Боюся, результати не здивують…

Звісно, є ще чимало питань. Як ото воно буде з фізичним вихованням? Чи будуть спортивні ігри, і яким чином? І т.д. і т. ін.

Зараз найбільший страх, щоб ніхто у школі не виявився зі зловісними симптомами – чи дитина, чи викладач. Це ж одразу усю школу закриють! І знову цілодобове просиджування дітьми часу біля комп’ютерів (бо скоро ще й похолоднішає), знову профанація навчання у вигляді дистанційних уроків та контрольних, знову втрата прямих соціальних зв’язків. Та будемо вірити у хороше.

Вперед, діти, до країни знань, як казали раніше. Навчайтеся добре, надолужуйте згаяний час. Зі святом!

Геннадій РИБЧЕНКОВ

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here