Вже другий місяць ми спостерігаємо за тим, чим закінчилися нещодавні президентські вибори у сусідній синьоокій нашій сестрі Білорусі. Точніше, ще не закінчилися. В українських новинах Білорусі набагато більше, чим, скажімо, Кіровоградської області. Однак там же майже нічого, по суті, не відбувається!
Ну от що в них там після, вірогідно, сфальсифікованих виборів? Ну ходять люди вулицями десятками тисяч, ну Тихановська до Прибалтики виїхала, а ще двоє опозиціонерів приїхали до України.
От коли в нас були Майдани, то ніхто, ніхто з умовних лідерів не їхав до Білорусі чи Праги. На думку таке би не спало.
І взагалі, в нас під час подій 2004-го та 2013-2014 років особливо активні закликали до штурму Адміністрації Президента та Верховної Ради, помірковані їх відмовили, але хоч хтось закликав до рішучих дій! А білоруси просто собі ходять. Ні, звісно, вимагають нових виборів, та в нас в Україні нових виборів вимагають різні політичні сили майже щомісяця. Це для них там це новина, що так можна.
У нас внаслідок Майданів були перевибори, втеча політиків, самогубства інших політиків та чиновників. Чим все скінчиться в Білорусі, ніхто не розуміє. Та, здається, нічим. Ну, звісно, посадкою до буцегарні кількох десятків чи сотень, ну так в нас Юлія Тимошенко та Юрій Луценко також сиділи.
Справжня революція не може бути такою нудною. Білорусі треба інших рішень, вчинків, хоча б ідей. Тільки не сприймайте ці рядки як заклик до заколоту в іншій державі, не треба нам такого міжнародного скандалу. І так, може після цих рядків мене можуть не впустити до Білорусі, якщо поїду.
Мова про інше. Робіть щось ще, окрім ходіння вулицями! Звісно, деякі підприємства страйкують, не виходять на роботу працівники. Але це ну геть не масовий рух – хіба що точкові вияви.
Хоча оце прочитав свіжі заклики. Вже йдеться про блокування доріг, створення дружин самозахисту, ну і, як завжди, виходити на вулиці. Це розсилка штабу спротиву. Також закликають масово виходити з профспілок, молодь – полишати БРСМ (Білоруську республіканську спілку молоді), «лукашенківський комсомол». І вперше за весь час Лукашенка та його владу названо «окупантами».
Я в Мінську бував часто. І пам’ятаю ще десь наприкінці дев’яностих написи на парканах білоруської столиці «Луку – на муку». Ну і що? Більше двадцяти років потому Ляксандра Григоравич так само при владі.
Може, щось вийде цього разу. Бо це я втомився від новин про Білорусь за місяць, а уявіть собі, як втомилися білоруси від «вусатого таргана» за 26 з гаком років панування! Що ж, будемо стежити, куди подінешся, наші ЗМІ дуже багато уваги приділяють подіям у сусідів. Більше хіба що російські ЗМІ пишуть про Україну, як в нас все погано, аби народ не помічав проблем у власній хаті. Навіть такий мем з’явився у росіян: «а што там у хахлов?».
Друзі-білоруси! Волі вам та справедливості. Та може, час прискоритися якимсь чином у боротьбі?
Геннадій РИБЧЕНКОВ
