Кожен день людини супроводжується музикою: прокидаємося під мелодію будильника, одягнувши навушники та ввімкнувши улюблені пісні, біжимо в справах. У метро, торгівельних центрах, кав’ярнях можна зустріти музикантів. Музика, як і література, додає в наше життя яскравих барв. А якщо за допомогою літератури розповісти про музику? Можна віднайти надзвичайно цікаве, пізнавальне та щире джерело творчого натхнення.
Ольга Полевіна (творчий конкурсний псевдонім – Євгенія Ружич) змінила мій світ своєю збіркою оповідань про історії життя видатних композиторів, які збудували міцний фундамент класичної музики.
Збірка «Вони змінили світ музики» (нариси про композиторів) гармонійно поєднує в собі 24 оповідання про життя та творчість класиків музичного мистецтва, починаючи від Вівальді (XVII століття) й закінчуючи Леонтовичем (XX століття). Різні часи, національності та країни, навіть музичні інструменти, але цих композиторів об’єднує спільна любов до музики та цілковита безпорадність без неї.
Ольга Полевіна має музичну освіту, викладає фортепіано в музичній школі, а з 2007 року є директоркою однієї з музичних шкіл рідного міста Кропивницький. Тож не дивно, що, читаючи її оповідання, відчуваєш професійність авторки та прекрасне розуміння нюансів цього виду мистецтва. Багата музична термінологія, яка створює особливий настрій, додає змістові текстів пізнавальності та водночас легкості. Письменниця подає історії композиторів у хронологічній послідовності, що дуже зручно та логічно. Таким чином можна простежити світовий розвиток музичного мистецтва. Кожне оповідання має свою особливу структуру та змістове наповнення: деякі тексти написані від імені певного композитора у вигляді його спогадів або спогадів його рідних та друзів; є тексти, у яких головні герої – діти, які в школі вивчають життя та творчість композиторів, і ті оживають у їхній уяві та повноцінно проживають своє життя. Або ж тексти, які подані у вигляді біографічної довідки. Така зміна нараторів створює своєрідний ефект гри (передача естафети) і цим самим інтригує та зацікавлює читача. Прекрасні пейзажі гармонійно поєднуються із життям кожного музиканта та створюють його унікальний образ, який може асоціюватися з місяцем, зі світанком, з дощем, зі снігом, з осіннім листям тощо.
Доля кожного композитора надзвичайно важка та трагічна: злидні, рання смерть, нещасливе кохання, відсутність сім’ї. Але – попри всі перешкоди – мрія кожного здійснилася. Вони не просто змінили світ музики – вони створили її. І це надихає.
Ця збірка буде корисною не лише, скажімо, учням чи студентам музичних навчальних закладів, але й загалом пересічному читачеві. Особливо тому, хто не вірить у свої сили, думає, що не має таланту та нічого не зможе досягти в житті. Оповідання Ольги Полевіної нагадують нам, що в житті немає нічого неможливого. Кожна людина – талановита. Кожна людина – особливий витвір мистецтва. І вона може додати особливого кольору цьому світові.
Мала нагоду поспілкуватися з пані Ольгою у форматі віртуального інтерв`ю.
- Ольго Миколаївно, передусім вітаю із перемогою на Міжнародному літературному конкурсі «Молода короНація» вашої книги «Вони змінили світ музики» в номінації «Збірка оповідань». Певно, вам уже не раз доводилося відповідати на це запитання, але так траплюється з кожним письменником, котрий обирає псевдонім. Чому – Євгенія Ружич?
- Це ім’я моєї героїні з роману «Вінок сонетів», який написаний у співавторстві з письменником Олександром Архангельським. Спроба стереоскопічного погляду на життя з боку жінки (за неї писала я) і чоловіка (за нього писав мій співавтор). Це був цікавий експеримент і цікава робота. Цього року роман став одним з переможців Міжнародного конкурсу україномовних видань «Дніпро-бук-Фест 2020». Взагалі-то, коли потрібнен псевдонім, завжди беру ім’я героїні з якогось мого роману (щоб не переплутати). Їх уже видано чотири і ще стільки ж чекають на видання, отож мені є з чого обирати.
- Ви маєте музичну освіту, і, власне, саме з музикою пов’язане ваше життя: Ви викладачка, директорка музичної школи. А коли з’явилася любов до письменства? Як усе почалося?
- Мабуть, із цим народжуються. Скільки себе пам’ятаю, завжди щось вигадувала. Ляльки мали імена і характери, з ними траплялися чарівні пригоди. Навчилася писати – почала записувати вірші. Потім написалися оповідання. Але це була таємниця! Тільки вже студенткою музичного училища оприлюднила їх: студентам-композиторам потрібні були тексти пісень. З цього й почалося: перша публікація, перша книжка віршів, перший роман… Перша перемога в літературному конкурсі… Потім усе це пришвидшилося.
- Чи важко поєднувати дві надзвичайно творчі стихії – музику та літературу? Для вас письменство більше хобі, власна терапія чи все ж серйозна професія? Ви пишете кожного дня чи коли є натхнення? Звідки черпаєте натхнення?
- А це два боки медалі. Музика завжди присутня у віршах. Вірші – майже пісні. Інструментальна музика іноді має назву – програму. Слухаючи музику, можно вигадати історію…
- Чи були у вашому житті такі доленосні ситуації, коли треба було обирати: або музика, або література?
- Не було. З першого класу музичної школи вирішила, що хочу навчати грати на фортепіано маленьких хлопчиків та дівчаток. І цьому ніколи не зрадила. А література йшла пліч-о-пліч, і дві музи допомагали одна одній.
- Як виникла ідея створити збірку «Вони змінили світ музики»? Вона була написана суто під конкурс чи конкурс – це лише «приємна» випадковість?
- Я й не знала, що існує така номінація – «збірка оповідань». Планувала висунути роман. А цю книжку написала, бо знаю, як нудно вчити біографії композиторів, за якими не бачиш людини. Так би мовити, на допомогу студентам-музикантам і учням музичних шкіл. Справа в тому, що музиканти – не завжди письменники, тож не можуть описати те, що відчувають, а письменники – не завжди музиканти, тож повною мірою не володіють матеріалом. У мені збіглося і те, і друге. Як цим не скористатися?
- Яка головна мета або ж радше «функція» ваших текстів (говорю про тексти збірки) – повчально-пізнавальна чи все ж творчо-мотивуюча, яка надихає читачів, спонукає пізнавати мистецтво та творити його?
- Ви дуже точно оцінили мету: сподіваюся, що збірка повчально-пізнавальна, і це вже важливо. Також – творчо-мотивуюча: бажаю, щоб, прочитавши її, читач перейшов до поглибленого знайомства з композитором і його музикою. Я вишуковувала цікаві факти з життя кожного і, спираючись на них, будувала художнє оповідання – непомітно, ненав’язливо вплітаючи в розповідь основну інформацію. Сподіваюся, що після прочитання кожен із митців запам’ятається саме тим, чого досяг у музиці.
- Познайомившись із життям композиторів на сторінках Ваших оповідань, я зрозуміла, що, не дивлячись на їхній успіх, доля кожного була трагічною і життя закінчувалося, зазвичай, у злиднях, без сім’ї, коханої людини та дітей. Чи не матиме книжка негативного впливу на людину-творця, яка хоче пов’язати свою долю з музикою після того, як вона детально познайомиться з історією їхнього «нещасливого» життя? Чи не «відлякає»?
- Вони, композитори, – щасливі люди. Їм відоме таке щастя творчості, такий злет, що всі негаразди життя – невелика плата за це. І не ми вибираємо творчість – це вона вибирає нас. Митець – той, хто не може не писати. Це стосується всіх галузей мистецтва. Жодні негаразди і трагедії не можуть знищити цей потяг. І чим талановитіша людина, тим вона самотніша. Творчість – шлях до неба. Чим вище, тим безлюдніше. Ті, які залишилися позаду, не можуть оцінити велич того, хто досягнув висот. Тому з аутсайдерів критики ніякі… Тому всі генії недооцінені…
- Хто ваш улюблений композитор і чому? До речі, мені цікаво, на яких музичних інструментах ви граєте?
- Мій інструмент – фортепіано. В оркестрі народних інструментів грала на гуслях, на домрі. Навчаючись у педінституті, здавала залік по сопілці. Але це не основне. Фортепіано – такий інструмент, опанування яким не залишає часу на інші. А улюблені композитори – усі ті, про кого написала. Я їх відчуваю. Ті, чиї твори знаю не дуже глибоко, не ввійшли до збірки.
- Чи є у вас письменники, творчість яких вас постійно надихає?
- Надихає кожен, чиї твори прочитані. Навіть ті, хто не подобається, бо вони надихають писати краще.
- Як виглядає ваша муза? Наприклад, Стівен Кінг говорив, що його муза може бути чоловіком. Моя муза, наприклад, кожного разу змінює свою зовнішність: може бути маленькою білявою дівчинкою, може бути мудрою сивою бабусею або взагалі безтілесною. А яка ваша?
- Ніколи про це не думала. Не знаю. Спочатку виникає ідея, потім вона матеріалізується в слово. Поштовхом може бути що завгодно: слово, вчинок, життєвий випадок. Як воно народжується, сама не знаю. Мабуть, це велика таємниця творчості.
- Ваші поради письменникам-початківцям і загалом творчим людям, які бояться або не знають, як показати світу свій талант…
- Письменник починається з читача. Отож, треба читати. Бездоганність не має меж. Також потрібний редактор, який вкаже на недолугості. Популярність у середовищі неосвічених людей нічого не варта. Цінніше, коли тебе оцінить митець. Думка одного митця важливіша, ніж оплески натовпу. Не треба боятися показувати свої твори – інакше як дізнаєшься, чого ти вартий? Щастя – це коли ти пишеш. Воно найцінніше. Усе інше – визнання, публікації, перемоги в конкурсах, премії – лише приємні бонуси від долі. Добре, коли це відбувається. Але головне – щастя творчості.
Ірина СТАСЮК, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка
Довідково:
20 жовтня відбулася онлайн-церемонія нагородження переможців Молодої і Дитячої Коронації міжнародного літературного конкурсу «КороНація слова». У номінації «Дорослі для підлітків» головну відзнаку здобула збірка оповідань «Вони змінили світ музики» кропивничанки Ольги Полевіної.
«Молода КороНація» — унікальна багатофункціональна творча платформа, котра:
- стимулюватиме дітей до літературної творчості;
- створить середовище спілкування творчої молоді;
- надасть можливість юним митцям спілкуватися з досвідченими і відомими письменниками;
- дозволить запроваджувати паралельні просвітні, гуманітарні проекти;
- сприятиме новаторству в українській літературі;
- сприятиме кристалізації гарного літературного смаку у молоді;
- покращить мовну та літературну грамотність школярів та молоді;
- допомагатиме вчителям та викладачам формувати нові, актуальні програми для культурних заходів та інших подій;
- стимулюватиме створення локальних шкільних творчих, письменницьких об’єднань;
розширить видавничий процес у галузі дитячої літератури.
Її грандіозна мета — розширити спектр дитячої літератури та заохотити до письменництва самих дітей.
Переможців конкурсу визначає авторитетне журі. До його роботи завжди залучаються знавці літературного процесу: відомі літературознавці, критики, журналісти, письменники й видавці.
