ЗДОРОЖЧАННЯ ТЕПЛА: ЧИ Є АЛЬТЕРНАТИВА?

0
1131
views

Цього тижня міськвиконком Кропивницького мав затвердити підвищення тарифів на теплопостачання у Кропивницькому приблизно на 36%.

Раніше, у грудні 2020 року, Нацкомісія, що здійснює державне регулювання в сферах електроенергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), затвердила КП «Теплоенергетик» (ВП «Теплоелектроцентраль») підвищення тарифу на виробництво теплової енергії на 2021 рік на 22,6%. Отже, послуга теплопостачання у місті подорожчає. Але жодне подорожчання не здатне вирішити проблему опалення в обласному центрі, доки міська влада не визнає власних помилок та не візьметься за подолання не наслідків, а причин. Вони можуть підняти тарифи на 36%, на 50% та хоч на 100%, проте зроблять лише гірше…

Таке враження, що очільники міста останніх років 15-ти живуть минулим та не бажають визнавати вимог сьогодення. Вони казали, кажуть й будуть казати, що причина усіх бід – автономне опалення, масово встановлене у багатоквартирних домах, що, мовляв, спричинило розбалансування централізованої системи опалення. Але основна причина полягає у іншому.

Існуюча система центрального опалення – застаріла, неефективна та збиткова. Її створювали за зовсім інших умов, коли паливо населенню та підприємствам відпускалось за копійки та ніхто не економив газ або мазут. Тоді «тепловики» могли собі дозволити кочегарити узимку дешевим паливом настільки сильно, наскільки дозволяло обладнання.

Все змінилось тоді, коли газ та нафтопродукти стали вартісним імпортним товаром. Який Україна купляє за валюту. Яка постійно росте у ціні відносно гривні. На перше місце виходить ефективність опалення, відношення витрат до результату.

Існуюча система нерентабельна, тому що має завеликі затрати на виробництво та транспортування.

Систему центрального опалення радянської епохи можна порівняти із масовим виробництвом, коли один виробник «виготовляв» багато-багато продукції для багатьох тисяч покупців. Одна з особливостей масового виробництва – не висока, у порівнянні із малим та середнім виробництвами, собівартість продукції, саме за рахунок об’ємів випуску. Але коли обсяги виготовлення продукції зменшуються, собівартість зростає, нівелюючи економічний ефект масовості виробництва.

У акті перевірки 2016 року НКРЕКП підприємства ДП «Кіровоградтепло» можна знайти такі відомості: «в користуванні 117 котлів, з них станом на 31.12.2015 знаходилось в експлуатації 65 котлів. У зв’язку з відсутністю необхідності подальшої експлуатації зазначені 52 котли були переведені в режим консервації…» Тобто, в 2016 році теплове підприємство обласного центру працювало на 55% своєї потужності. Обсяг «продукції» зменшився майже наполовину від показників, на яке було розраховане підприємство.

Постійна головна біль – стан теплових мереж. Зараз «Теплоенергетик» має у своєму розпорядженні майже 150 км магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж. Значна частина теплопроводу – у зношеному або аварійному стані. Це потребує додаткових затрат на ліквідацію поривів та зменшує загальну ефективність роботи – до аварійного трубопроводу високий тиск не подаси. Та й качати воду мережею 150 км, якщо твої обсяги виробництва впали на 45%, – занадто витратна справа…

Існуюча система ЦО – внаслідок затрат і нерентабельності – не здатна запропонувати покупцям теплову енергію за прийнятною ціною, отже, коли теплові підприємства обласного центру перестали надавати споживачам (населенню) достатню якість послуги теплопостачання за адекватну ціну, населення знайшло вихід – індивідуальні системи опалення. Автономки. Які, складається враження, просто ненавидить керівництво міста та ЖКГ.

Чи правильно встановлювати автономки? Так, правильно. Навіть якщо це призводить до розбалансування центральної системи опалення. Адже, встановлюючи автономку, людина бореться за індивідуальну потребу теплої квартири не за усі гроші світу. Чиновники не повинні змушувати будь-кого користуватися послугою ЦО, якщо людна вважає таку послугу для себе неприйнятною та не бажає користуватися ЦО. Страждають заклади та організації, що підключені до ЦО? Ну тоді треба знайти такий варіант, щоб не страждали…

Забороняти встановлювати автономки – не вихід.

Уявіть, що вам знадобилось щодня протягом місяця їздити за тим самим маршрутом. Ви замовляєте таксі по місту (припустимо, від центру до автовокзалу, вдень приблизно 55-60 грн). Приїжджає автомобіль «Москвич»-408 1950-х років випуску. Водій каже: разова поїздка коштуватиме 1500-1600 грн. Чому? Машина не економна: витрати палива 25 літрів на 100 км; машина стара та розвалюється не раз на півроку, а кожного тижня, а запчастини дорогі; водій мешкає у Черкасах, й йому потрібно спочатку доїхати до Кропивницького, потім вже везти вас на вокзал, але вартість дороги Черкаси-Кропивницький-Черкаси все одно включено до вартості поїздки.

Звісно, ви відмовитесь від такої послуги. Можливо, ви навіть порахуєте, що придбати електричного скутера та їздити самому буде для вас ефективніше та по грошах вигідніше. Але як водію «Москвич»-408 врятувати свій бізнес? Заборонити продавати електроскутери?

Автономки – це не причина збитковості ЦО, а наслідок неефективності ЦО.

Нам наводять приклади інших міст, де системи ЦО життєздатні – там невеликий відсоток автономного опалення. Але у Кропивницькому значний відсоток споживачів із автономним опаленням. Тож треба визнати: автономки – частина екосистеми Кропивницького, їх кількість буде лише збільшуватись, отже, потрібно не підганяти навколишні світ під стару систему ЦО, а розробити нову систему опалення, яка буде враховувати автономкову реальність.

Можливо, це модульні котельні по районах міста, які обслуговуватимуть групи об’єктів соціальної сфери. Щоб качати теплоносій на меншу дистанцію, використовуючи в роботі сучасне, енергозберігаюче обладнання, здатне, до того ж, працювати на альтернативному паливі. Так, контраргумент відомий та традиційний: на це немає коштів.

По-перше, коштів завжди немає, це не привід нічного не робити. По-друге, на компенсацію тарифів орендарям ТЕЦ кошти (і значні кошти!) чомусь знаходились. Тобто, річ не у коштах, а у розстановці пріоритетів.

Теплові підприємства разом із ЖЕО можуть скласти карту-схему житлових будівель, які приносять найбільше збитків з точки зору постачання до них тепла. Далі – працювати із мешканцями, створити спецфонд для кредитування встановлення автономного опалення. Бізнес не повинен працювати у збиток. Всі ж керівники міста та управлінь ЖКГ останніх років бізнесмени та чудово розуміють: якби їх власний бізнес працював у великий збиток – вони б його радше закрили, ніж тримали (або ж модернізували заради зменшення витрат).

Не треба боятися думати у бік збільшення частки автономного опалення, якщо у перспективі це буде економічно вигідно. Ефективність – наше все.

До речі, навіть якщо у вас в квартирах автономне опалення, то не думайте, що проблема зависокої вартості низькоякісного ЦО вас не стосується. Школи, дитячі садки, лікарні тощо переважно користуються послугами ЦО й оплачують ЦО. При таких тарифах та величезних площах закладів, уявляєте, які це суми, навіть за лічильником тепла? Це кошти з ваших податків.

фото – умовне

Колись «Кіровоградгаз» встановив на даху головного офісу автономну котельну. Підприємство інформувало, що це дозволило зменшити витрати на опалення за сезон із 45 тисяч гривень до 19 тисяч (за цінами тих часів, звісно). Тобто на 50+%. Ви б хотіли економію на опалення шкіл/лікарень у місті нехай не на 50, а хоча б на 15-20%? Економія на опаленні дозволить на ті ж самі 15-20% збільшити витрати лікарні на ліки, шкіл – на комп’ютери. Перехід закладів освіти та охорони здоров’я на більш економну систему опалення означатиме більше раціональне використання коштів платників податків.

Збільшення тарифу на теплопостачання без оголошення реальної, об’єктивної системи реформування теплового господарства не вирішіть проблеми. Збільшення тарифу без комунікації, наприклад: «розуміємо, усім важко, ще цієї зими просимо вас потерпіти, але вже до наступного опалювального сезону ми переробимо систему ЦО (а якщо ні – подаємо у відставку)» – не вирішіть проблеми. Знаєте, чому? Тариф на тепло – це ще й соціальне питання.

Автономне опалення – задоволення не з дешевих (проте, наприклад, газове для двохкімнатної квартири повністю окупається, у середньому, за 7 років). Значна частка родин із тих, хто ще не перейшов на автономки, не мали на це коштів. Неймовірний ріст тарифів на теплопостачання за останні два-три роки, звісно, заставляє задуматися: навіть кредит із банківськими відсотками вигідніше, ніж 55 грн/квадрат зараз, й майже 70 грн/квадрат має бути після ухвалення виконкомом подорожчання.

Оскільки значна частка користувачів ЦО не має коштів на автономне опалення, звідки вони візьмуть кошти на дороге ЦО? Субсидія компенсує лише частку витрат.

Реальний приклад із життя: дві схожі двокімнатні квартири у «хрущівці», площею по 44-45 кв. метри. В одній плата за тепло у грудні склала 2400 гривень (у листопаді 1460, у разі підняття тарифу на 36% буде 3200 гривень), загальна субсидія на усі комунальні послуги – 1600 гривень (мешкають два пенсіонери). В іншій квартирі, де також мешкають два пенсіонери, є газова автономка: витрати газу за грудень становили 60 кубометрів, вартість (без врахування плати за розподіл) – 380 гривень. Тобто, у шість разів менше.

У пенсіонерів із квартири з ЦО немає грошей на встановлення автономки (пенсіонери із іншої квартири цілеспрямовано переїжджали із приватного будинку до квартири із автономкою). Міськвиконком, звичайно, має де-юре право підвищувати тариф на тепло, але де оті пенсіонери візьмуть додаткові гроші на оплату вашого захмарного опалення? А родина із двох медпрацівників де візьме? А родина рядових працівників райвиконкому де візьме?

Пару років тому дослідження показувало, що 70% випускників шкіл виїжджають на навчання в інші міста. Головна причина – низький у порівнянні з іншими містами рівень якості життя. Здорожчання тепла означатиме ще й підвищення витрат на оренду житла, яке не обладнане автономкою. Коли доведеться доплатити за орендовано квартиру додатково 50-100 доларів, чи не задумається молода людина, навіщо йому тут залишатися, якщо у Києві зарплата значно вище, а оренда вже не набагато дорожча?

Довідково:

В листопаді 2020 року борги за комунальні послуги мали 48% населення.

За структурою: за водопостачання та каналізацію, утримання житла та вивіз сміття заплатили 96–99% сімей, за електрику — 88%.  За газопостачання — 39%, а за опалення — 27%.

У листопаді 2019-го сумарні нарахування населенню країни за послуги ЖКГ становили 15,3 млрд грн, а за листопад 2020-го — вже 22,1 млрд ( зростання майже в 1,5 рази)

Прямолінійне підвищення тарифу без вжиття заходів із реформування системи ЦО не вирішіть проблеми, але призведе до збільшення напруги та погіршення ставлення до керівництва міста. Особливо, коли наступної весни мерія та «Теплоенергетик» почнуть протидіяти новій хвилі заяв про відмову від ЦО… У тому, що така хвиля буде – не сумнівайтеся, тариф 70 грн/квадрат свою справу зробить.

Ви вимагаєте від нас віддавати вам більше грошей за низькоякісну послугу, але вимагаєте без поваги та без перспектив вирішення проблеми. Це все одно, що одразу викидати гроші до помийної ями, на якій причеплено табличку: «Котел паровий стаціонарний газомазутний вертикально-водотрубний марки ДЕ»…

Олександр ВИНОГРАДОВ

А тим часом…

Кропивницький готується до реконструкції системи теплопостачання міста: відповідний меморандум про співпрацю з програмою USAID вже підписано  та проведено першу online нараду з виконавцями проєкту USAID ESP “Енергетична безпека”. Як повідомив міський голова Кропивницького Андрій Райкович під час апаратної наради 25 січня, він розраховує вийти на проєкт схеми теплопостачання у поточному році: «Чим швидше ми отримаємо схему теплопостачання, тим швидше розпочнемо пошук інвестора чи капіталу для втілення в життя цього масштабного  проєкту».

26 січня у Кропивницькій міській раді відбувся другий раунд online наради Андрія Райковича з представниками команди USAID з розробки сучасної стратегії системи теплозабезпечення Кропивницького. Під час зустрічі  проаналізували сучасний технічний стан теплогенеруючого підприємства та його мереж і опрацювали перші практичні кроки початку реалізації проєкту.

Найпершим завданням, що його виконали партнери Кропивницького в цій надзвичайно важливій для громади роботі, став детальний аналіз поточної ситуації, в якій перебуває  теплоенергетика міста. Наведені діаграми і графіки чітко засвідчили: нова схема теплопостачання Кропивницькому вкрай необхідна, адже реальна  потужність теплових джерел підприємства в 10 разів перевершує сьогоднішнє фактичне середнє теплове навантаження. На переконання спеціаліста з питань теплопостачання проєкту «Енергетична безпека» USAID Євгена Нікітіна, це, в свою чергу, призводить до надмірно високої витрати палива на вироблення одиниці тепла. Крім того, через зношеність обладнання і низьких параметрів пари ТЕЦ не є конкурентоспроможною і на ринку електричної енергії. За ефективністю виробництва тепла експерти прирівняли ТЕЦ до локальної котельні з ККД 68%. Додаткові втрати виникають на  теплових мережах міста, які мають поважний вік і велику протяжність.

– Ми переконані, що першочергової уваги потребує вирішення питання надійності теплових мереж. Понад 86% теплопроводів старші 15-ти років. На сьогодні основу теплового навантаження системи централізованого теплопостачання міста становить бюджетна сфера – 62%, а з врахуванням відомчого житла та госпрозрахункових споживачів – 75%. Після відключення споживачів від централізованого опалення в багатоквартирних житлових будинках, де понад 50% квартир мають автономне опалення, ці показники становитимуть 75% і 91% відповідно, – повідомив Євген Нікітін

Після розробки концепції системи теплозабезпечення Кропивницького, буде надане технічне завдання на її розробку.

За інформацією міського голови, Кропивницький став першим учасником такого міжнародного  проекту та співпрацюватиме у його реалізації  також із відповідними департаментами Міністерства розвитку громад і територій України, Міненерго, НКРЕ КП, а також профільним комітетом Верховної Ради.

 

 

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here