Хто про що, а ми – знову про вакцинацію. Це вже особисте автора.
Ще до початку цього року ми плекали надію, що вже влітку відправимо сина до дідуся з бабусею на море. Бо минулоріч через ситуацією з пандемією не ризикнули. Спробуємо цього літа, але за однієї умови – хлопець буде провакцинований. Ми сподівалися, що саме так і буде. Але вже виникають сумніви…
Йдеться не про безкоштовну процедуру – і за гроші раді були б. Але де взяти цю вакцину? Якось стихнув грандіозний скандал у Києві з контрабандним завозом через Ізраїль американської вакцини для багатіїв, по 10-20 тисяч доларів платили бізнесмени, депутати, урядовці за укол. Мабуть, комусь дуже поважному не вистачило, і схему прикрили.
До речі, про Ізраїль. Вони вже майже усіх своїх вакцинували. І почали процес вакцинації… безхатченків. А ще передали партію вакцини палестинцям. А з Палестиною, як відомо, Ізраїль у стані війни.
Виходить, бути безхатьком в Ізраїлі вигідніше, ніж представником середнього класу в Україні? Вже не кажу про Данію. Там, по-перше, усіх безхатченків перерахували. Їх виявилося шість з половиною тисяч на всю країну. У нас лише в Києві таких втричі більше – підрахували в одній з громадських організацій. Так ось, у Данії цих декласованих громадян також вже вакцинують – тих, хто згоден, бо навіть серед безхатченків є антивакцинатори.
Владо, ау, де будь-яка вакцина для наших рідних?! Згадуються «Мертві душі» Гоголя: «Русь, куда ж несешься ты? дай ответ. Не дает ответа». До речі, знакова назва книжки…
Ну, то нехай вже з нею, з вакциною. Ось у сусідній з нами Туреччині ще з весни минулого року кожному мешканцю коштом держави надають п’ять масок на тиждень. Поштою надсилають. Безкоштовно. В Японії по дві маски на родину уряд роздав, але багаторазових. А в нас? Скільки кожна українська родина за рік панування цієї зарази витратила на маски з розрахунку навіть за нинішніх цін у 2-3-5 гривень, а гуртом навіть від 90 копійок (а було ж і по 10 гривень за один виріб на початку пандемії)? Мабуть, можна було б нового велосипеда дитині купити.
І вшануємо хвилиною мовчання безкоштовне лікування від коронавірусу в державних лікарнях. У квітні минулого року був створений державний Спецфонд боротьби з корона вірусом. Майже 65 мільярдів гривень! Але більше половини цих грошей перекинули на ремонт доріг. Мабуть, аби на цвинтарі померлих від ковіду було комфортніше везти…
Від 20 до 45 тисяч гривень нібито виділяє Національна служба здоров’я на лікування кожного ковідного хворого. Нібито, бо, як зізнається багато хто з головних лікарів, держава виділяє на ліки відсотків 25 від потреби кожної лікарні! До прикладу, держава має надавати пацієнту прописаний «Тоцилизумаб», а його просто немає в лікарні, і хворі змушені купувати його власним коштом. І ще багато ліків, системи для крапельниць, вату, бинти, памперси для літніх пацієнтів з тяжкою формою перебігу хвороби, катетери та ще безліч чого іншого. На жаль, чимало знайомих перехворіло. Усі зараз здорові. Найщасливішому лікування вартувало «якісь» 10 тисяч гривень. А є люди, які за 200 тисяч витрачених власних коштів померли (ця історія є на сайті «Українська правда»).
Що з цим робити, окрім того, що не хворіти? Їхати куди подалі? Так не пустять до іншої країни без довідки або тесту та двотижневого карантину…
Будьте нам здорові!
Геннадій РИБЧЕНКОВ
