Днями молодий і перспективний художник-дизайнер Андрій Сотніченко заявив про себе першою персональною виставкою картин «Світ очима художника», яка днями відкрилася в кафе «Театральне» в обласному центрі. На ній представлено майже чотири десятки різножанрових робіт.
– Під час перегляду картин я побачила в творчій палітрі Андрія природну здатність до висловлення в кожній із картин власних почуттів і переживань, – ділиться роздумами відвідувачка виставки десятикласниця НВО «Мрія» Аліна Сорокоумова. – Приємно, що автор працює над забезпеченням концептуального підходу до написання кожної окремо взятої картини. Представлені на виставці роботи вражають щедрим використанням гами кольорів та фарб, переважно радісних та життєстверджуючих. А ще вони мають глибоке наповнення. На окреме добре слово заслуговують написані художником портрети, яким віддає перевагу і дарує із задоволенням друзям.
Під час розмови з Андрієм дізнався про його навчання в художній школі імені Олександра Осмьоркіна під керівництвом незабутнього директора, викладача, фотолюбителя, патріота рідного міста Леоніда Івановича Бондаря, а також викладачів Андрія Надєждіна та Анни Іванової. Пізніше він закінчив Київський національний університет культури та мистецтв за спеціальністю художник- дизайнер інтер’єру і ландшафту.
– У своїх роботах, виконаних у різних техніках, показую те, що лягло на душу і те, що мені подобається, – ділиться «секретами « творчості співрозмовник. – Сюжети для картин беру безпосередньо з життя. Улюбленому заняттю малюванню присвятив п’ятнадцять років із тридцяти вже прожитих. Для мене воно стало одночасно хобі, роботою, способом життя.
– Є близькі для тебе жанри?
– Візитною карткою вважаю портретний живопис, абстрактний живопис, квіти. Пишу натюрморти. Акварель, любов до якої прищепив Леонід Іванович Бондар, розцінюю як матеріал, за допомогою якого можна створювати за невеликий проміжок у часі картини настрою.
– Які основні, на твою думку, основні критерії оцінювання картин?
–У будь-якому з видів мистецтва найважливішою є закладена в ньому думка. Її важко передати без технічної підготовки У мене вона є. Вважаю, що у художника не може бути поганих картин. Є лише вдалі і невдалі.
–Якби у тебе, Олексію, була можливість, обрати іншу професію, на якій би зупинився?
– Я хотів бути художником – і ним став. А до того ще й дизайнером. Професія накладає відбиток на життя. Аналізую якість своєї картини – і вже знаю, на якій стіні треба її розмістити для того, щоб вона сподобалася глядачеві. До слова, є пропозиція, до якої варто було б прислухатися господарям кав’ярень, яких так багато «наплодилося» останнім часом у Кропивницькому. Чому б їм не надавати приміщення для організації художніх виставок молодим художникам із одночасними зустрічами у дружньому колі однодумців та поціновувачів прекрасного за філіжанкою кави зі смаколиками, поєднуючи приємне з корисним – переглядом картин своїх ровесників? А орендною платнею могла би стати подарована закладу картина з авторських робіт.
– Андрію, слухаючи тебе, згадав притчу. Старого художника запитали: «Ви все віддали мистецтву, а що отримали навзаєм?» І він відповів: «Я йому все віддав і був від цього щасливим»…
– Хочете запитати про те, чи щаслива я людина? Авжеж. Маю улюблену роботу, вірних друзів, захоплююся футболом, риболовлею, люблю бути на природі, подорожі, нові зустрічі з людьми в житті. Отже, я – щаслива людина! Користуючись нагодою, запрошую всіх охочих на виставку, яка працюватиме до кінця тижня в кафе «Театральне». Сподіваюся, що не пошкодуєте про втрачений час!
Анатолій САРЖЕВСЬКИЙ, фото автора