«КІРОВОГРАДЩИНА – ТО ЦЕНТР ВИСОКОЇ КУЛЬТУРИ». Ч.I

0
1466
views

Дослідження в рамках проєкту обласної філармонії «30 років – 30 мистецьких кроків» феномену культури, її становлення та механізмів розвитку в нашому регіоні буде неповним, якщо ми не згадаємо масштабну та всеосяжну презентацію мистецьких колективів Кіровоградської області в Києві у 1999, 2001, 2004 та 2009 роках в межах програм творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Фестивалю мистецтв на сцені Національного Палацу «Україна».

Одразу процитуємо деякі з відгуків про перший з цих концертів з вуст представників високостатусної комісії та від учасників делегації області:

«Спасибі вам, найкращі митці Кіровоградщини, за ваш концерт, за вашу яскраву творчість! У своїх піснях, танцях ви показали всю барвистість, співучість, всю звучність кіровоградського цеху, всю глибинність кіровоградського українського села; показали щедрість і доброзичливість людей, які живуть на Кіровоградщині. Ви прикрасили мистецтво України чудовим колоритом Кіровоградщини!»

«Від імені Міністерства культури хочу подякувати всім кіровоградським артистам. Дивишся такі концерти, особливо ваш – і віриш, що центр України – це Кіровоградщина. Неповторно гарні і народні номери, і модернові, і класичні, – тобто, вся палітра мистецтва є у вашій області»

«Звіт Кіровоградщини був одним з кращих серед областей України. Якщо взяти всі 19 концертів, цей суттєво відрізнявся від інших областей. Ніби столиця хореографії приїхала до нас у Київ! Я хочу вас від души привітати з таким успіхом і з великою роботою, яку проводять ваші фахівці та мережа спеціалізованих учбових закладів. Інші жанри, крім танців, представлені на цьому концерті, були не гіршими. Це велика подія в житті нашої  культури, мистецтва, держави».

«Я відзначила неповторну ауру, драматургія йде від початку і до кінця. Дійство сприймалось як сюїта – в частинах, з розвитком та наростанням емоцій».

«Я отримав велику насолоду, в першу чергу, від високого мистецтва хореографічного. Я гадаю, що немає області з таким класичним мистецтвом на народній основі, з таким професіоналізмом. Нарешті Україна має такого видатного метра хореографії як Віктор Похиленко, і це правда. Я захоплений роботою філармонійних груп! Прекрасно, що ви маєте високопрофесійний ансамбль «Зоряни». Це дійсно театр, це дійсно високий рівень, смак, костюми».

«У вашому концерті не було «попси», як кажуть, це дуже приємно, це ваша особливість, те, що душевно заспокоїло. Ви працювали з живим звуком. У вашій концертній програмі дуже багато молоді, і це колосально важливо. «Зоряни» унікальні – і оркестр чудовий, і віртуозна гра. Цимбали як інструмент у вашому регіоні не дуже популярні, але у «Зорян» вони є!»

«Дуже широко презентована сама область – Олександрія, багато сіл. Концерт був яскраво-національний, високохудожній, співався щиро».

«Ми бачили справжню культуру хореографії. Продовжується розвиток культури через покоління. Виховувати високо інтелігентних людей через пластику, через хореографію – як то важливо! Дуже приємно бачити і чути, що хореографія у вашій області на такому рівні та підйомі. І одразу стає легко і радісно, що є у нас на Кіровоградщині такі люди, які мають величезну  виховну дію на наших людей».

«Звіт на мене – як голову Спілки майстрів народного мистецтва України і як просто людину – справив сильне враження, я би потиснув руку керівнику цього дійства!». Я був гордий за цих майстрів. Все до дрібниць – чудові костюми, вишивка (наприклад, чорна на білому). Я був просто в захопленні від цієї роботи. Там є і балет, і пісня, і чудова концепція. Мене радує, що молоді люди співають старовинних пісень, що вони підтримують національні традиції. Це означає, що і через 40-50 років український народ буде чути ці пісні. Було кілька номерів з музикою Єрьоменка – прекрасний композитор, який же він цікавий! Надзвичайно талановитий також і Пилипишин, з дивною енергетикою. Він – Бог пластики».

«Артисти Кіровоградщини  виконували пісні з такою любов’ю, що це не данина моді на відродження фольклору – вони дійсно люблять цю музику, аутентичну манеру. Яскрава колоритна група Терещенків, їх не сплутаєш ні з ким. «4 воли» у виконанні неперевершеної Антоніни Червінської – дуже колоритна пісня, всі чули, як гаряче сприймав її зал. В цілому скажу, що Кіровоградщина – не лише столиця хореографії. Що стосується фольклору, він теж там представлений дивовижно. Дай бог, щоб і інші області презентували фольклор на такому ж рівні, аби ми мали  повне право сказати: «Слава Україні нашій!»

«Кіровоградщина – то центр високої культури, яку створили ще корифеї нашого національного театру. Чим характерний був концерт? Тим, що в ньому брали участь 3 покоління. Як це приємно, що разом вони творили високе мистецтво. Нові покоління понесуть далі цю естафету нашого мистецтва різноманітного мистецтва, яку ми вчора побачили. Всі жанри охоплені. Так, звичайно висока хореографічна культура, і вона в області буде розвиватись, вона не може не розвиватись».

«Прекрасний мистецький вибух, тому що концерт вдало побудований.»

«Концерт мав сюжет, розвиток, кожний номер красивий. Хочу звернутись до кіровоградців, щоб ви знали, що у Києві є рідні вам люди, які радіють вашим успіхам і завжди з задоволенням вас зустрінуть на сцені палацу «Україна» і на наших державних заходах».

Ось так, гучно і з повним захопленням, сприйняли кіровоградців у столиці. Причому цитували ми саме членів комісії Звіту, тобто мистецької еліти країни, людей, які є народними артистами, лауреатами державних премії, професорами, головами всеукраїнських творчих спілок провідними майстрами мистецтв, фахівцями різних жанрів та напрямків, керівниками відомих колективів.

У відеокопії першого звіту Кіровоградської області 1999-го року є зворушливий фрагмент, що мав місце одразу після виступу нашої делегації на сцені національного палацу «Україна»: Валерій Кальченко прийшов разом з іншими високопосадовцями до наших артистів, вручив квіти і став на коліна перед ними, висловивши свою глибоку шану.

Аби оцінити сенс та реальний вплив на етнокультурогенез Національних мистецьких звітів 1999-2009 років, уточнимо, що ідея їхнього проведення належить Юрію Петровичу Богуцькому (міністр культури України протягом трьох каденцій). Цей мега-масштабний проєкт став досить серйознім стимулом для розвитку та збагачення вітчизняного культурного простору. Більш того, дедалі розширювалась географічно його зона впливу. Саме Богуцький активно сприяв тому, що в 2007 році Україна стала 27-ою із 47 країн Ради Європи, яка здала Національний звіт про культурну політику в Україні. А це далеко не формальна акція — деякі країни по тричі не захищались. Паралельно з Українським центром культурних досліджень Олександра Гриценка, який працював над Національним звітом, в Україні працювала група експертів Ради Європи на чолі з директором Британської Ради в Україні Террі Санделлом . У 2005 році Україна придумала для Ради Європи нову програму — «Київська ініціатива для демократичного розвитку через культуру Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови та України» (2006-2009 рр.).

Юрій Богуцький розповідав: «Після прийняття Національного звіту про культуру на розширеному засіданні керівного комітету Ради Європи у Страсбурзі 10 травня 2007 ми поставили собі завдання продовжити співпрацю з керівним комітетом РЄ і колегами в інших країнах, де є цікавий для нас досвід. У жовтні в Україну приїздив директор департаменту культури Ради Європи Роберт Палмер. Далі ми розробили проєкт програми подальшої співпраці з Радою Європи, який передбачає розгорнутий план адаптації українського законодавства до європейського. 31 жовтня в Страсбурзі Україна приєдналася до Рамкової конвенції Ради Європи про значимість культурної спадщини для суспільства.

Україна буде брати участь у різних програмах — і в ЄВРІМАЖі, і в «Київській ініціативі», але наше міністерство ставить перед собою найголовніше завдання -перепідготовку кадрів. У нас є академія керівних кадрів культури і мистецтва, яка має 5 філій в областях, і на її базі ми цю програму вибудовуємо так, щоб за 2-3 роки підвищити кваліфікацію кадрів з урахуванням світового досвіду, адже в Україні 211 тисяч працівників культури (дані 2007р.), і сьогодні йде масове кадрове оновлення».

Отже, проєкт Національних звітів 1999-2009 років був проєктом історичного значення, що визначив вектори вітчизняного культурогенезу, спричинив його колосальний поштовх. А величезну цінність наукового дослідження Ю.П.Богуцького 2001 року «Культурогенез як філософсько-історичний феномен» ще усвідомлять та оцінять наші нащадки.

(Далі буде)

 Оксана ЧІКАНЧІ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here