Минулого тижня в ОУНБ ім. Чижевського було нарешті презентовано довгоочікуване видання – черговий “Історичний календар Кіровоградщини”.
На відміну від попередніх книга зроблена за тематичним принципом. Тому має підзаголовок “Етюди у червоному, чорному та синьо-жовтому кольорах про участь єлисаветградців у революції 1917 – 1921 років”. Вона містить 35 історико-краєзнавчих нарисів та розвідок з історії революційного руху на теренах нашого краю і присвячена 100-річчю української та російської революцій і Громадянської війни, в яких уродженці краю відіграли визначну роль, а саме місто опинилося в епіцентрі тих трагічних подій.
На презентації автор видання Володимир Босько зазначив: “На цей календар мене надихнув Юрій Митрофаненко. Він уже видає четверту книгу “Роки боротьби 1917 – 1921. Український погляд”. Я свого часу одним з перших почав займатися цією тематикою ще у 90-і роки. Тоді я писав багато нарисів про Троцького, Зінов’єва, Марусю Нікіфорову, але не міг уявити, що ними далеко не обмежується участь наших земляків у російській та українській революціях.
Ще зарубіжні історики помітили, що російську революцію створили переважно уродженці Єлисаветграда і Єлисаветградського повіту, та ще й пов’язані родинними зв’язками. Крім більшовиків у Лютневій революції брали участь й інші партії, навіть набагато потужніші, ніж більшовицька. Серед них на провідних ролях – теж наші земляки. Серед есерів, анархістів, меншовиків. Для мене, наприклад, було одкровенням, що термін “комісар” ввів в обіг уродженець Єлисаветграда меншовик Михайло Валеріанов-Броунштейн, що терміни “народний комісар” та “раднарком” – Лев Троцький. А чого вартий анархіст Іуда Гроссман, який був ідеологом “безмотивного терору”!
Крім того, я ще звернув увагу на те, що наші земляки брали активну участь в революційних подіях і в інших країнах. Наприклад, Аркадій Маслов – один із засновників Комуністичної партії Німеччини. Олена Грабенко, донька Андрія Грабенка, брала участь у подіях в Угорщині і разом з чоловіком Георгієм Лукачем в період Угорської Радянської Республіки чотири місяці вони були по суті на чолі цієї події. Мене взагалі вразила доля дітей Андрія Грабенка, тому розвідку я так і назвав “У пошуках дітей видатного українця: Андрій Грабенко та його родина”. Він опинився у Херсоні не за власної згоди, а тому що був членом єлисаветградської Громади. І коли її розгромили, то найбільш активних вислали на п’ять років до Сибіру, а менш значних, у тому числі Грабенка, відправили на заслання (увага!) в Херсон. І Грабенко ще жартував: “У цю глухомань, у цей закуток ми потрапили з Єлисаветграда”. Тобто Єлисаветград був справжнім центром Херсонської губернії, а Херсон за всіма параметрами поступався нашому місту.
Чому я про це кажу? Увесь світ визнає, що російську революцію зробили уродженці України. Чому ми в Україні не хочемо цього визнати і вважати, що це теж наша революція, бо без неї не було б, власне, української?! Можливо, комусь видається, що це занадто, але факти неспростовні. От і прикрість у тому, що можливо за цю свою популярність, за те, що цю революцію – страшну революцію, бо хороших не буває, це завжди жертви і насильство – створювали наші земляки, за це наше місто було покаране. Потім пройшло декілька років і воно перетворилося на глухе провінційне містечко”.
Під час презентації директорка видавництва “Імекс-ЛТД” Тамара Саміляк висловила подяку Володимиру Боську за роботу, а обласній державній адміністрації та обласній раді – за обласну програму книговидання та книгорозповсюдження. Зокрема, вона сказала: “Інколи ми, можливо, затягуємо терміни, але у нас є таке золоте правило: краще зірвати терміни, ніж зробити неякісно. Книга – це такий суб’єкт, який залишається надовго”.
Цікавість, вагомість й своєрідність історико-краєзнавчих досліджень Володимира Боська відзначили на презентації книги майже усі промовці. Зокрема,кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії України ЦДПУ ім. Винниченка Олександр Чорний, звертаючись до автора, зазначив: “Через історію нашого краю виходимо взагалі на доволі цікаві речі в історії не тільки краю, але й нашої країни, нашої держави. Цікавий сам підхід до реалізації вашого проєкту, який триває вже шістнадцять років. Знаковість його у тому, що для вас немає незручних тем, немає незручних постатей”.
Якщо краєзнавця, кандидата історичних наук Юрія Митрофаненка вразила історія про дискусію Льва Троцького та Марка Алданова на тему “Єлисаветград – столиця світу”, то мене особисто – думка про експорт революції з Єлисаветграда в Петроград і в зворотньому напрямку.
Як на мене, відмінність старійшини краєзнавців Володимира Боська у тому, що він ніколи не ставав під вітрило кон’юнктури, його робота базується на постійному пошуку, чесності думки, рівності перед Історією усіх тем та персоналій, порівняльному аналізі та професійному володінні словом.
Роман ЛЮБАРСЬКИЙ