ПРО НЕЙМОВІРНІ ЗБЛИЖЕННЯ ТА ПАРАДОКСИ ІСТОРІЇ

0
348
views

Минулого тижня в ОУНБ ім. Чижевського було нарешті презентовано довгоочікуване видання – черговий “Історичний календар Кіровоградщини”.

На відміну від попередніх книга зроблена за тематичним принципом. Тому має підзаголовок “Етюди у червоному, чорному та синьо-жовтому кольорах про участь єлисаветградців у революції 1917 – 1921 років”. Вона містить 35 історико-краєзнавчих нарисів та розвідок з історії революційного руху на теренах нашого краю і присвячена 100-річчю української та російської революцій і Громадянської війни, в яких уродженці краю відіграли визначну роль, а саме місто опинилося в епіцентрі тих трагічних подій.

На презентації автор видання Володимир Босько зазначив: “На цей календар мене надихнув Юрій Митрофаненко. Він уже видає четверту книгу “Роки боротьби 1917 – 1921. Український погляд”. Я свого часу одним з перших почав займатися цією тематикою ще у 90-і роки. Тоді я писав багато нарисів про Троцького, Зінов’єва, Марусю Нікіфорову, але не міг уявити, що ними далеко не обмежується участь наших земляків у російській та українській революціях.

Ще зарубіжні історики помітили, що російську революцію створили переважно уродженці Єлисаветграда і Єлисаветградського повіту, та ще й пов’язані родинними зв’язками. Крім більшовиків у Лютневій революції брали участь й інші партії, навіть набагато потужніші, ніж більшовицька. Серед них на провідних ролях – теж наші земляки. Серед есерів, анархістів, меншовиків. Для мене, наприклад, було одкровенням, що термін “комісар” ввів в обіг уродженець Єлисаветграда меншовик Михайло Валеріанов-Броунштейн, що терміни “народний комісар” та “раднарком” – Лев Троцький. А чого вартий анархіст Іуда Гроссман, який був ідеологом “безмотивного терору”!

Крім того, я ще звернув увагу на те, що наші земляки брали активну участь в революційних подіях і в інших країнах. Наприклад, Аркадій Маслов – один із засновників Комуністичної партії Німеччини. Олена Грабенко, донька Андрія Грабенка, брала участь у подіях в Угорщині і разом з чоловіком Георгієм Лукачем в період Угорської Радянської Республіки чотири місяці вони були по суті на чолі цієї події. Мене взагалі вразила доля дітей Андрія Грабенка, тому розвідку я так і назвав “У пошуках дітей видатного українця: Андрій Грабенко та його родина”. Він опинився у Херсоні не за власної згоди, а тому що був членом єлисаветградської Громади. І коли її розгромили, то найбільш активних вислали на п’ять років до Сибіру, а менш значних, у тому числі Грабенка, відправили на заслання (увага!) в Херсон. І Грабенко ще жартував: “У цю глухомань, у цей закуток ми потрапили з Єлисаветграда”. Тобто Єлисаветград був справжнім центром Херсонської губернії, а Херсон за всіма параметрами поступався нашому місту.

Чому я про це кажу? Увесь світ визнає, що російську революцію зробили уродженці України. Чому ми в Україні не хочемо цього визнати і вважати, що це теж наша революція, бо без неї не було б, власне, української?! Можливо, комусь видається, що це занадто, але факти неспростовні. От і прикрість у тому, що можливо за цю свою популярність, за те, що цю революцію – страшну революцію, бо хороших не буває, це завжди жертви і насильство – створювали наші земляки, за це наше місто було покаране. Потім пройшло декілька років і воно перетворилося на глухе провінційне містечко”.

Під час презентації директорка видавництва “Імекс-ЛТД” Тамара Саміляк висловила подяку Володимиру Боську за роботу, а обласній державній адміністрації та обласній раді – за обласну програму книговидання та книгорозповсюдження. Зокрема, вона сказала: “Інколи ми, можливо, затягуємо терміни, але у нас є таке золоте правило: краще зірвати терміни, ніж зробити неякісно. Книга – це такий суб’єкт, який залишається надовго”.

Цікавість, вагомість й своєрідність історико-краєзнавчих досліджень Володимира Боська відзначили на презентації книги майже усі промовці. Зокрема,кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії України ЦДПУ ім. Винниченка Олександр Чорний, звертаючись до автора, зазначив: “Через історію нашого краю виходимо взагалі на доволі цікаві речі в історії не тільки краю, але й нашої країни, нашої держави. Цікавий сам підхід до реалізації вашого проєкту, який триває вже шістнадцять років. Знаковість його у тому, що для вас немає незручних тем, немає незручних постатей”.

Якщо краєзнавця, кандидата історичних наук Юрія Митрофаненка вразила історія про дискусію Льва Троцького та Марка Алданова на тему “Єлисаветград – столиця світу”, то мене особисто – думка про експорт революції з Єлисаветграда в Петроград і в зворотньому напрямку.

Як на мене, відмінність старійшини краєзнавців Володимира Боська у тому, що він ніколи не ставав під вітрило кон’юнктури, його робота базується на постійному пошуку, чесності думки, рівності перед Історією усіх тем та персоналій, порівняльному аналізі та професійному володінні словом.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here