Пандемія, що вже більше двох років лихоманить весь світ, змушує країни переглядати пріоритети туристичної сфери. Зокрема, змінювати їх в бік внутрішнього туризму, створювати різноманітні онлайн-мандрівки та використовувати сучасні технічні досягнення для розробки нових та вдосконалення чинних маршрутів. Тож метою вже сьомої Міжнародної науково-практичної конференції «Теоретичні і прикладні напрямки розвитку туризму та рекреації в регіонах України», що відбулась 1-2 квітня в Кропивницькому, стали саме пошуки відповідей на проблемні питання розвитку туризму в сучасних умовах.
Одним із співорганізаторів та власне дискусійним майданчиком стала Льотна академія Національного авіаційного університету.
Більше сотні науковців та туристів-практиків з майже двох десятків міст України, а також Бєларусі, Австралії, Італії та Туреччини взяли участь у пленарному зібранні та панельних дискусіях. Вони проходили в онлайн-форматі.
Однією з основних тем стала тема авіації, якій була присвячена низка цікавих доповідей. Зокрема, щодо безпілотної авіації, яка змінила не лише способи військової розвідки чи коригування вогню артилерії, а й сферу туризму. Наприклад, науковці Льотної академії Олександр Колотуха та Сергій Неділько навели основні переваги використання БПЛА в туризмі – можливість візуалізації об’єктів, планування та прокладання маршрутів та їхнє маркування, визначення зручних та безпечних місць стоянок, створення цифрових моделей місцевості тощо.
Молодий дослідник з Державного університету телекомунікацій Євген Лукацький ознайомив учасників з можливостями та перспективами авіатуризму в Україні. Порівнюючи технічні характеристики сучасних літаків для внутрішніх авіаліній та наявну мережу злітно-посадкових смуг у багатьох містах країни, він дійшов висновків, що реалізація подібного задуму цілком реальна. Але при виконанні низки умов – зокрема, створенні концепції внутрішнього авіатуризму, відновленні та вдосконаленні існуючих аеродромів та їхньої інфраструктури, а також використанні більш бюджетного варіанту літака малих повітряних ліній «Сокіл» вітчизняного виробництва, створеного на базі Ан-28 та пасажиромісткістю 15 осіб – в якості аеротаксі та засобу доправлення туристичних груп до певних локацій.
Але, по-перше, це лише проєкт, а не створений хоча б дослідний зразок, а, по-друге, концепція розвитку малих повітряних ліній відкинула наявність гвинтокрилів, яким для досягнення мети потрібна значно менша інфраструктура.
Серед нових видів наземного туризму цікавою виявилась презентація студента криворізького педуніверситету Андрія Гуди та науковиці цього ж вишу Вікторії Пацюк про особливості розвитку кемпінгового туризму. На думку авторів, цей напрям може розвиватись в кількох варіантах – засобі розміщення (майданчику з відповідною інфраструктурою), самостійно облаштованому біваку та формах туризму, пов’язаних з проживанням у наметах, стаціонарних або мобільних будиночках та автобудинках чи трейлерах. Науковці кажуть, що найкращий потенціал для кемпінгового туризму мають приморські регіони – Миколаївська, Херсонська, Одеська, Запорізька та Донецька області, а також Карпати. Проживання в кемпінгах може стати бюджетною альтернативою готелям, певним дотриманням «соціальної дистанції», а, головне, чудовою можливістю відчути подих дикої природи.
Музейний напрямок презентувала науковиця Льотної академії Ірина Романько – щоправда, вона зупинилась лише на напрацюваннях того закладу, де працює. Але підсумки десятилітньої праці всього колективу академії та подальші перспективи приємно вражають. Про краєзнавчі велопоходи з елементами військового туризму теренами Кіровоградщини поділився автор цих рядків, запропонувавши долучатись до подібного виду й родинам ветеранів сучасної російсько-української війни – як засобу соціалізації та виховання нових поколінь захисників України. Втім ця тема потребуватиме подальших та окремих розробок.
А з чим, шановні читачі, у вас асоціюється «похмурий туризм»? Як з’ясувалось з дослідження тернопільских науковців Лесі й Тараса Заставецьких, існують туристичні спільноти та окремі мандрівники, що цікавляться місцями трагедій та катастроф. Цей вид туризму поєднує в собі ностальгію, дослідництво, екстрим та сентиментальність тощо. Проте частина об’єктів або заборонена для відвідування, або становить загрозу для життя чи здоров’я (наприклад,значна частина Чорнобильської зони). Також відсутня як відповідна інфраструктура саме туристичного формату, так і певна законодавча база.
Напрочуд цікавою стала доповідь «гіда Кривого Рогу» Володимира Казакова щодо концепції та шляхів розвитку індустріального туризму. Спільно з однодумцями він створив півтора десятки маршрутів, та майже вдесятеро більше знаходяться в процесі розробки. Саме Кривий Ріг є найпотужнішою локацією цього виду – 45 діючих залізорудних шахт, 10 залізорудних кар’єрів, 89 відвалів, 15 шламосховищ, 73 підприємства різних галузей та потужностей. Погодьтесь, вражає.
Водну тему презентував спортсмен та турист з Кропивницького Євген Савранський, який разом з братом Дмитром та нині киянином Андрієм Романчуком створили проєкт Kroprivertour, а здобутки 2020 року (підкреслимо, карантинного) підбились у доповіді «Водні екскурсії в Кропивницькому як спосіб розвитку міського туризму». Брати вже створили шість маршрутів Інгулом та Сугоклією, в планах – розширення й географії походів, й рівня їхньої складності. Також вони пропонують долучатись до екологічних заходів – чищення русел та берегів річок.
Втім не все, на жаль, так рожево… Виявляється, навіть в докарантинну епоху туризм на Кіровоградщині як сфера зайнятості, м’яко кажучи, кульгав. Адже, за словами науковиці вже згаданої Льотної академії Олени Миргородської, наша область займала передостаннє місце серед зареєстрованих юридичних осіб, що надають туристичні послуги. Пасемо задніх ми і серед туристичних ФОПів – п’яте місце з кінця. Водночас лідерська п’ятірка «туристів-«юристів» складається з представників Києва, Львівщини, Одещини, Дніпропетровщини та Харківщини, серед «ФОП-туристів» лідерами є Дніпропетровщина, Харківщина, Київ, Львівщина та Одещина.
Ще б пак, скажете ви, любі читачі – адже це потужні міста з давньою історією. Але ж і ми не з бур’янів з’явились – деякі дослідники датують перші поселення на місці сучасного Кропивницького 1200-м роком. Як кажуть, не фортецею та театром єдиними… Проте, згідно з дослідженнями пані Миргородської, левова частка туристів – як тих, що надають послуги, так і тих, що ними користуються – надають перевагу закордонню (зокрема, на Кіровоградщині на кожного внутрішнього туриста – два десятки «закордонят»). Лише Вінницька, Херсонська та Івано-Франківська області надають перевагу розвитку внутрішнього туризму.
За два дні роботи конференції можна було почути та обговорити цікаві доповіді щодо економічних проблем туризму, менеджменту та маркетингу в цій галузі, знайти відповіді на питання про географічні аспекти туризму та рекреації, теоретичних, методичних та організаційних основ спортивного туризму тощо. Не лишились осторонь і психолого-педагогічні та правові аспекти туризму та активного відпочинку, підготовка фахівців з туризму, екологічні аспекти туризму, наукові засади краєзнавчого туризму.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що туризм – це і наука, і здоровий спосіб життя, і засіб заробітку, і певна допомога людям, і охорона довкілля, і ще багато-багато іншого. Більше того, в сучасних умовах саме туризм може стати джерелом оптимізму й засобом боротьби з різними вірусами в усіх трьох стихіях – на землі, на воді та у повітрі.
Максим ГУЦАЛЮК, фото автора