«НС» ПОДОРОЖУЄ: «МАГНІТИ» МАР’ЯНІВСЬКОЇ ГРОМАДИ

0
1692
views

Бувають моменти, коли бачиш цікавинку з повітря – і хочеш подивитись її наживо, або розглядаєш «відомчі» світлини – і хочеться «руками подивитись, очима помацати», як казав один відомий діяч. Отак народився новий маршрут, і «НС» знову подорожує – до Мар’янівської громади.

 Під час планування подорожі привернула увагу група пагорбів, між якими розташований плаский майданчик. Починаю порпатись в довідниках і знаходжу опис на сайті Мар’янівської сільської ради локації «Майдан Велика Виска»:

“Майдан Велика Виска”: вигляд з повітря

«Майдан розташований в лісосмузі біля залізниці в 2,2 км на південний схід від села Велика Виска. Археологічна пам’ятка місцевого значення.
Особливості конструкції:тип – багатовусий (краб). Центральна чаша має три прорізі: південну, північно-східну та північно-західну. Пара потрійних вусів спрямована на північний захід, пара подвійних вусів спрямована на північний схід та пара подвійних вусів спрямована на південний захід. Центральна чаша та південні вуса засаджені деревами. Унікальна особливість цього майдану – посеред центральної чаші височіє величезний курган – зазвичай такого не бува на майданах. Тільки інколи в центральній чаші майдану може бути невеличкий пагорб по центру, або декілька пагорбів, як у Мавринського майдану. У більшості майданів центральна чаша порожня, або зароста густим чагарником».

Вирішую рухатись велосипедом грунтівками паралельно залізниці до платформи «Оникієве». Та пробитись до цієї «археологічної пам’ятки» виявилось непросто. Всі терени вкриті густою зеленою травою, жодної позначки щодо цінності цієї локації немає. Тож більшість мандрівників змушені або обходити цю ділянку, або ж, маючи дронa з фотокамерою, милуватись нею з повітря…

Вирушивши далі, дістаюся, нарешті, Оникієвого. Мета – Дендрарій імені Володимира Єрмолаєва, невелика інформація про який містилася як на вищезгаданому сайті, так і на виданому минулого року тодішньою Маловисківською РДА та місцевим історичним музеєм ім. О. С. Ковтуна буклеті «Туристичний маршрут № 4 «Дендрарій ім. В. Г. Єрмолаєва». Проте охорона хутко остудила запальне бажання доторкнутись до «зелених чар».

– Левова частка відвідувачів плутають поняття «дендрарій» та «дендропарк», – розповів охоронець, – тому й дивуються забороні перебування на теренах з карематами, ковдрами, алкоголем та наїдками. Річ у тім, що у нас – діюче виробниче підприємство, більше того, за потужностями друге в Україні серед пів сотні наявних. Тож по буднях відбувається щоденний робочий цикл, а по вихідних все зачинено і знаходиться під посиленою охороною -відеонаглядом, собаками у засідках та патрулюванням охоронниками…

Мені все ж вдалося цілком легально потрапити на територію. Адже нічого забороненого у мене не було і правила відвідування порушені не були. Згодом, у спілкуванні з головною лісничею підприємства Люмилою Поркуян дізнався, що з причини  певної «режимності» об’єкту( а його площа сягає два десятки гектарів і там розташована не одна організація) будь-яке відвідування узгоджується заздалегідь та відповідно оплачується. Ціни невисокі – 60 гривень з дорослої людини та 30 гривень з дитини. Заявка-список з чеком про оплату надається при прибутті охороні, а згодом і пані Людмилі Поркуян, яка безпосередньо організовує безпечну екскурсію територією.

Підприємство має давню історію. Архівні записи мандрівника Й. А. Гільденштейназі вважають початком створення Новоросійської губернії (1764), а в її складі і Єлисаветградської провінції саме початок штучного лісорозведення не лише в нашому степовому краї, а й в цілому по Україні. З часу організації на Єлисаветградщині військових поселень (1817 р.) увага до лісорозведення зростала. Так, у 1858 році військовими поселенцями було закладено Гусарське урочище Новоукраїнського району. Поміщик Ерделі у своєму маєтку поблизу річки Кільтень у 1838 році заклав лісовий масив, який через два десятиріччя став схожим на прекрасний європейський парк. У військових поселеннях Семлику (нині Скалеве), Великій Висці створені лісопарки. У березні 1875 року згідно з рішенням спеціального комітету Міністерства державного майна і землеробства створено Єлисаветградське лісництво, місцем розташування якого було обране лісове урочище поблизу села Оникієве, де незабаром виникло невелике селище лісівників. За даними подвірного перепису Єлисаветградського повіту, у 1883 році тут уже налічувалися: один будинок для лісничого, п’ять хатинок і землянка, де мешкали працівники лісництва, лісові сторожа та їхні сім’ї, загальною кількістю 44 людини. На початку 1923 року на території Єлисаветградського лісництва налічувалось 27,6 тисяч гектарів державного лісового фонду і 4 тисячі гектарів лісів місцевих органів влади.

Підприємство під назвою Ониківський держлісгосп організоване у липні 1945 року на базі Оникіївського, Новомиргородського, Тишківського, Криворізького (з 1952 року – Гурійське) і Торговицького лісництв. Загальна площа лісового фонду на той час складала 15,4 тисячі гектарів. У 1949 році лісгосп мав у користуванні 27 коней та 12 волів, які забезпечували своєчасне вивезення заготовленої деревини до пунктів подальшого транспортування.

Нині це доволі потужне підприємство, яке займається не лише вирубкою дерев та їхньою переробкою. Ось тут ми знову повертаємось до поняття «дендрарій». Згідно з визначенням,

«Дендрологі́чний парк(дендропа́рк, дендра́рій, від грец.déndron – дерево) або арборетум (від лат. Arbor – дерево) – територія, на якій на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини. Парк з колекцією різних порід дерев, (…) частково призначений для наукових досліджень.

(…) Розміщення рослин здійснюється за систематичною, географічною, екологічною, декоративною або іншими ознаками.

Територія дендрологічних парків позначається на місцевості межовими охоронними знаками».

Оникіївський дендрарій, який займає площу 0,8 гектара, був створений за ідеєю директора Оникіївського держлісгоспу Володимира Єрмолаєва навесні 2001 року. За його проєктом територія була розбита алеями бирючини звичайної на вісім секторів, тож з висоти пташиного польоту дендрарій має вигляд британського прапора з колом всередині. Нині в дендрарії росте понад дві сотні видів та форм дерев, чагарників та ліан. Погодьтесь, не в кожному парку вам зустрінуться цукристий клен, ведмежий горіх, канадський бундук, ялівці різних видів і форм,  японська модрина та інші екзотичні рослини, що проходять тут шлях від зернинки-зародку до саджанця.

Є в дендрарії і невеличкий «зоосад» – не плутайте з «зоопарком». Саме з метою збільшення поголів’я фазанів у мисливських угіддях державного підприємства «Оникіївський лісгосп» на базі Оникіївського мисливського лісництва у 2009 році було побудовано фазанарій на 16 секцій. Нині тут мешкають фазани, павліни, цесарки, гуси, страус, голуби тощо. Крім фазанарія, був збудований вольєр для парнокопитних на п’ять гектарів зі штучною водоймою. У вольєрах мешкають лані, козулі, дикі кабани, єнотовидний собака та нутрії.

Вирощувати декоративні породи в лісгоспі почали у 2004 році. Сьогодні пропонується на вибір покупцям 60 різних видів. На території лісгоспу діє майданчик для реалізації, деякі рослини можна придбати прямо там. Для потенційних покупців вхід безкоштовний.

Зізнаюсь відверто, ароматерапія теренами дендрарію вражає. Втім, дендрарій може похизуватись і виставкою давнього сільгоспзнаряддя, і дерев’яними фігурами казкових та мультиплікаційних героїв, і своєрідною рекламою колишніх адмінрайонів області, лісові терени яких нині у складі підприємства, і нарешті, найсвіжішим – експозицією «Ленінопад», де зібрані погруддя комуністичних діячів, знятих з постаментів у навколишніх населених пунктах.

В шаленій ейфорії рушаю далі, і невдовзі зустрічаю залишок радянської епохи – оздоровчий комплекс «Лісова пісня». Захаращена бур’яном та чагарниками територія, розбиті вікна та шибки, скручена дротом вхідна брама та полущена фарба на стінах будиночків та дитячих майданчиках… Прикро за власників, якщо такі взагалі на сьогодні є – адже напрочуд чисте від автівок та промисловості повітря, водойми в лісовому масиві могли б стати гарним місцем релаксу від буденного міського гомону. А це неповні пів сотні кілометрів від центру Кропивницького…

Тож робимо висновки. При бажанні Мар’янівська влада змогла б створити свої туристичні «магніти» і гідно їх презентувати попри деякі вищезгадані складнощі. Адже туристичний потенціал цих теренів неабиякий – ми розповіли лише про деякі природні принади. Тож доки громада й посадовці міркують, ми мандруємо далі. Шляхів, як відомо, вистачить на всіх.

Максим ГУЦАЛЮК, фото автора та сайту Мар’янівської сільради

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here