ПАТРІОТ БОЛГАРСЬКОГО НАРОДУ З ЄЛИСАВЕТГРАДА

0
821
views

Історія життя Петра Габе та його сім’ї на Україні мало досліджена. Є над чим ще працювати, адже його внесок до скарбниці українсько-болгарських відносин надзвичайно вагомий.

 Петро (Пейсах) Габе – єврей за походженням, який народився на території сучасної Кіровоградщини і більшу частину свого життя присвятив Болгарії – стоїть поза якоюсь певною нацією, бо він завжди відстоював загальнолюдські цінності.

Громадський діяч, публіцист, бізнесмен, агрономіст-аграр народився 18 лютого 1857 року в Єлисаветграді Херсонської губернії. Брав участь добровольцем у російсько-турецькій війні 1877-1878 роках Він був людиною демократичного розуміння, популістом, через це йому довелося покинути Росію в 1884 рлці, просячи притулку в Болгарії.

Він прибув до Південної Добруджі і оселився там пізньої осені 1884 року зі своєю дружиною Катериною Самойлівною Дуель, з якою він був одружений з 1881 року та своїм однорічним сином Ізраїлем (на ім’я Сеня). Друга дитина в сім’ї – Ісідора (майбутня поетеса Дора Габе), 1886 року народження, третя дитина – Емануель (Манол), 1889 року народження, четверга дитина – Ізабелла (Белла Габе), 1893 року народження.

Петро Габе став одним із найбільших фермерів у Добруджі, використовував на той час найсучасніше обладнання, імпортував спеціальні сорти, створив першу у Болгарії ферму буйволів.

У 1891 році він отримав болгарське громадянство. У Болгарії він пише про економічні та ділові питання, виступає проти лихварства та експлуатації чорбаджіями. У 1894 році у серії статей у журналі «Болгарська колекція» він вказав на відсутність економічних досліджень, які вплинули на розвиток болгарського сільського господарства. Він розкритикував систему оподаткування за Стамболова, що гальмує розвиток сільського господарства. Допомагав у підготовці бізнес-програми уряду доктора К. Стоїлова.

Петро Габе є автором газет «Мир», «Воля», «Радикал», «Балканська зоря», «Свобода», «Незалежність», «Буря», «Народ», «День» та інших.

У 1894 році він був обраний у Балчику депутатом парламенту з великою перевагою у тогочасного прем’єр-міністра Болгарії і склав присягу в Національних зборах, але згодом його обрання було скасовано через інтриги можновладців.

Коли Румунія відкрито заявляла про свої претензії до Південної Добруджі, Габе написав заяву до Ради міністрів (25 червня 1913 року). У ній він назвав цю частину країни «Болгарською Каліфорнією» і передбачив великі втрати для економічного розвитку країни, якщо Добруджу відібрати. Після першого завоювання Південної Добруджі Румунією, сім’я переїхала до Софії.

Автор 13 книг, переважно пов’язаних з долею Добруджі. У 1917 році він опублікував своє опитування «Румунія в Добруджі 1913 – 1916 рр.», яке, за деякими даними, є «найбільш болгарською книгою про окупацію Румунією Південної Добруджі», поєднанням сумлінного викладу економічних фактів, проникливого та далекоглядного тлумачення політичних, економічних реалій та глибокого людського зображення переживаних труднощів та стійкості населення в цих складних умовах. Через цю книгу румунський суд заочно засудив його до смертної кари та конфіскував його нерухоме майно, особисті архіви та багату бібліотеку, залишену в Південній Добруджі. У 1925 рлці він опублікував свій найвідоміший твір – «Добруджанське питання за своєю суттю (З нагоди безземелля добруджанського населення)», який також був надрукований французькою мовою.

Петро Габе помер 1927 року в Софії.

Його особистий архів зберігається у фонді Центрального державного архіву і складається з 581 архівної одиниці періоду 1872-1951 років.

Катерина Дуель

Наближається Різдво – Катя вітає та відправляє колядників, запрошує їх до пісень, слухає їх благословення, коли доїть корову. Після неділі – це Сурвакі, а у дворі повно сервакарче … Хороша, весела, дуже весела людина – Катерина Габе, кажуть люди.

Це правда, що вона має багату і красиву душу, але посеред її душі палає печаль. Вона не може змиритися зі смертю Еммануїла, молодшого з її дітей. Він помер від тифу, дорогий, звідки взялося це прокляття, звідки його знайшла ця хвороба – тільки Бог знає. А йому всього дев’ять років, білявий, з кучерявим волоссям і світлими очима. Згодом, у 1921 році – ще одна втрата, ще одне горе. Сеня, старший син, помирає від короткочасного туберкульозу. Катя поховала його у Варні…

Катерина Самойлівна Дуель – дочка багатого торговця олією та пшеницею в Україні. Вона закінчила школу і мріє вивчити медицину, ставши лікарем. Вона купує книги, читає, готується, так би мовити, заздалегідь для професії. Ніяких ліків, заперечує її батько, у нашому місті жінка не може бути лікарем, каже він їй. Мрія згасає, але її схильність до ліків залишається на все життя.

А вона з заможної родини, Катя вже ходить на бали і грає на фортепіано. На балу вона зустрічає Пейсаха і розуміє, що закохана. Однак вони познайомилися до цього на незаконному зібранні молодих популістів в Одесі.

Вони закохуються, як це називається, з першого погляду і з першого слова. Він закінчив торговельне училище і працює вчителем. Незабаром вони повінчалися, і через рік народився Ізраїль, якого також називають Сеня.

Хлопчику ледь виповнилося два роки, коли Пейсах і Катя виїжджають до Болгарії. Батько Каті знову виступає проти, але молоді сильніші і все вирішують самі.

Дорога довга, виснажлива, але вони, нарешті, досягають села Гарманлак (нині Дабовик, Добрицька область), залишаються там і починають фермерство. У них є перевага, вони привозять до Добруджі перший залізний плуг, але все дізнаються у місцевих жителів села: як орати та сіяти, як збирати урожай та молотити, як місити та пекти хліб. Пізніше вони читають сільськогосподарські книги і показують селянам, що є більш результативнішим і кращим.

Минув час. На четвертому році шлюбного життя (1888) народилася Дора. У сім’ї додалася ще одна турбота. Цілий день Катя не присідає, бідолаха, вона зайнята до пізньої ночі, коли всі засинають.

Але вона не скаржиться, не нарікає, ні про що не шкодує. Така її доля – сім’я, робота, діти.

«Моя мати дуже добре грала на гітарі і дуже добре співала», – сказала Дора Габе пізніше, у старості. – Вона навіть вірші писала, але так, для сміху. Я не пам’ятаю, щоб вона колись сиділа, схрестивши руки…»

Рідні та сусіди Каті задаються питанням – коли вона знаходить час почитати книги, зустріти гостей з Добрича – найчастіше це кілька вчителів, але іноді й російські емігранти.

Вони дивуються, як вона може проводити так багато часу з дітьми, співаючи та малюючи з ними. Дорі було п’ять років, коли мати навчила її читати і писати. Їй було ледь 6 років, коли вона вступила навчатися у палатах.

У той же час Катерина одержима вченням Дарвіна і кількома тонкими книжками про птицю. Вона вирішила змінити тип домашньої птиці, яку люди утримують у цій зоні.

А її чоловік каже їм, що вони такі слабкі і кволі, ніби їх запрягли, щоб тягнути плуг. Але Катя схрещує різні породи півнів та курей, і врешті-решт її робота закінчується успішно.

Вона з’являється на щорічній сільськогосподарській виставці в Добричі, і її птахи відзначені першою премією. Півні червоні, з кривавим гребінцем і гарним опереним хвостом, а кури великі, важкі, як гуси, і несуть червонуваті яйця.

Катерина Самойлівна лише одного разу поскаржилась в листі до батька, старого одеського купця. Вона написала йому в рік, коли їхнє майно було вкрадено, пограбовано і нещастя охопило їх: «Ми дужо щасливі, коли можемо покласти кілька кульок тіста в киплячу воду».

Батько Катерини здогадався, яка біда прийшла до молодої родини – лист говорив про повне руйнування, безнадійність та погибель… Він приїхав до Гарманлака, купив їм ще землі та обладнання, залишив їм трохи грошей…

І вона, мати, дуже засмутилася, коли Боян Пенев та її донька Дора розлучилися.  Вона залишилася з великим горем до останнього дня.

І завжди, якщо є можливість, вона казала Дорі: «О, моя дівчинко, ти не могла знайти спокою в цьому житті… Якщо це так, терпи, мамо, терпи, можливо, настануть кращі дні».

Дора Габе

«Якщо я маю в собі щось хороше, то це маю від матері. Моя мати була надзвичайною особистістю», – часто повторювала Дора Габе…

А яке милосердя, яку щедру душу має Катя, яку готовність допомагати людям, які цього потребують! Вона відома своєю схильністю до лікування, тому і з навколишніх сіл, і здалеку до неї збігаються люди.

Вона лікує всіх, хто до неї приходить – і людей, і тварин. Прибувають і породіллі – на Бабин день у них велике свято. З усієї Добруджі ще до світанку приїжджають діти та жінки, яким вона допомагала при народженні та пологах.

Кожна жінка приходить її напоїти, як це було прийнято з незапам’ятних часів. Приносить у подарунок мило, рушник, пучок базиліка, бренді та трохи закуски, а також хустку або фартух. Жінки збираються у дворі з дітьми. Один за одним вони вітають Катерину Самойлівну зі святом, цілують її руку, прикрашають базиліком, а потім поливають, щоб вона вмилася.

Нарешті вони накривають загальний стіл посеред двору, дістають тістечка, пироги, варених курчат, вино … Потім Катя, бабуся, палить кадило і кадить стіл, спідниці жінок і благословляє. Музикант надуває волинку, жінки жартують, співають і танцюють …

Наближається Великдень, і щороку Катя готується до цього знаменного свята. Вона фарбує яйця, замішує паски, оскільки болгарські та козацькі родини в селі змагаються за свято. Це на радість дітям. Сені, Дорі та Беллі та всім, з якими вона грає та грається.

Сергій ОСАДЧИЙ, Тетяна РОТАР

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here