30 років тому, 1 грудня 1991 року, Україна на референдумі підтвердила проголошений парламентом Акт проголошення незалежності України та обрала першим очільником незалежної держави Леоніда Кравчука. «Як це стосується Кіровоградщини?» – запитаєте ви. А все просто – адже саме на теренах нашої області іменем Кравчука назвали вулицю, декомунізувавши вулицю Леніна ще наприкінці 90-х років минулого століття. Отже, наш шлях – до Федорівки Кропивницького району.
Чим відома Федорівка взагалі? Звісно ж, розташованим неподалік польовим аеродромом, де постійно відбуваються польоти малої авіації, парашутні стрибки та на якому до війни наші спецпризначенці гучно відзначали День ВДВ – адже тоді вони носили блакитні берети. Більш зацікавлені знають про витік в околицях села річки Лозоватка – біля одного з військових полігонів. Але ім’я першого президента прославило це село на всю країну.
Історія ж населеного пункту почалася з 1896 року (за офіційними даними, коли майор російської армії на прізвище Соколов-Бородкін розпочав на тих теренах житлове будівництво), хоча окремі відомості з’явились ще на початку ХІХ століття. Село складалося з двох частин -Сирітського та Драчевки, донині збереглася лише друга назва (як вважаєте, чому?). Ідея ж уславити Леоніда Макаровича виникла у 1998 році. Місцевий нардеп від СДПУ(о) Сергій Пересунько, який був одним з керівників однойменної парламентської фракції, вирішив запросити експрезидента, що очолював передвиборчий список партії та привів її до парламенту навесні 1998 року, до себе в гості. Звісно ж, запросили максимальну кількість партійців та прихильників.
Сказано – зроблено, село трохи впорядкували, встановили пам’ятну дошку на фасаді сільської школи та запросили Самого. Леонід Макарович таки приїхав 20 вересня 1998 року, ще й на місцеве весілля потрапив, та не з порожніми руками, а з чайним сервізом для молодят. На його честь, як згадують місцеві, й артисти виступали, і військові з парашутами стрибали (попередники нашого 3-го полку з 9-ї окремої бригади спецпризначення). Решті ж селян пообіцяв посприяти газифікації села, що невдовзі в цілому виконав. Поталанило й тамтешній школі – вона отримала найкращий на той час в області комп’ютерний клас, а її котельня – німецьке обладнання, що й досі справно працює. Одному з селян Леонід Макарович особисто посприяв у лікуванні, організувавши операцію на серці в столиці України.
Звісно ж, в кращих традиціях ділянку від траси до села вкрили асфальтом, а далі чи то коштів не вистачило, чи то політичної волі. Так і існує вулиця імені першого президента незаасфальтованою до сьогодні – дякуючи радянським «папєрєднікам», хоч гранітною бруківкою вимостили. А от таблички доволі хутко оновили, хоча деінде й досі можна відшукати згадку про «найдобрішого дідуся»(після Діда Мороза, звісно).
Нині в селі «громадоутворюючою» є агрофірма «Технополь», завдяки якій і центр села облаштували, й ресторанно-готельний комплекс збудували, й стадіон трохи менший за кропивницьку «Зірку» обіцяють. Є навіть база відпочинку неподалік села – з простою, але романтичною назвою «Дубки». Втім, відпочивати там краще, звісно, влітку – утеплених будиночків та ресторанчиків наразі немає, та й повеслувати та порибалити не дуже комфортно. 
Але у теплу пору року, особливо у вихідні, і на пляжах, і в альтанках доволі гамірно. Розцінки цілком прийнятні – стіл з лавцями на компанію від 4 до 8 осіб коштує 150 гривень, крита альтанка на 6-12 осіб – біля 300 гривень, альтанка на 45-60 осіб – вже 1200 гривень. Прокат катамаранів – 50 гривень за пів, а риболовля – від двох сотень (щоправда, лише з берега).
Тим, кому подібна масовка не дуже цікава, можемо порадити просто помандрувати околицями села – там напрочуд чудові краєвиди. А ми, заселфившись з пам’ятним обличчям Леоніда Макаровича, мандруємо далі. Шляхів, як ми неодноразово констатували, вистачить на всіх.
Максим ГУЦАЛЮК, фото автора
Автор дякує старості села Федорівка Віталієві Тарану за допомогу в підготовці матеріалу
