Минулого тижня у приміщенні обласної бібліотеки для юнацтва пройшов триденний прем’єрний показ вистави Сучасного Театру Сатири «Королева краси» за п’єсою Мартіна Макдонаха.
В основі матеріалу, що обрав для постановки Роман Бутовський, начебто дуже побутовий сюжет. У маленькому містечку в Ірландії жінка на імя Меґ ізолювала себе від світу і робить все можливе, аби втримати тут і свою доньку Морін. Молода жінка тим часом мріє про повноцінне життя, кохання, але… Протягом усієї вистави ми бачимо, що її бажання вирватись із цього побутового і психологічного «зашморгу» наражається спочатку на приховану, а потім і відверту протидію матері. Чим це закінчилося, ми бачимо вже на початку дії. Для цього режисер використав прийом «флеш-форвард», тобто поставив фінальну сцену на початок.
Скажу відверто, по закінченні вистави не я один відчував внутрішню пригніченість, розгубленість і невдоволеність. І кілька днів думав, чому так. Потім зрозумів: тому що у ній немає позитивних героїв. Є лише бажання вирватись із злиднів, покинути незручну батьківщину в пошуках кращого життя. І це дуже нагадує ситуацію в Україні останнього десятиліття. Гадаю, цю паралель Роман Бутовський і прагнув вивести на перший план. Хто тут заручник обставин, а хто жертва, кожен глядач мусить розібратися сам. Таким є ментальний парадокс, що притаманний, зокрема, українському суспільству: прагнути кращого, але не робити зусиль задля його досягнення, натомість ми видаємо бажане за дійсне і живемо ілюзією (про що свідчить і результат першого туру виборів президента).
Як режисер Роман Бутовський приділяє серйозну увагу не лише побутовим деталям, а понад усе – почуттям персонажів, їхнім бентежним душам. Певно, тому п’єса і сприймається більше як «темна комедія», де смішне споріднене з трагічним. А як актор він вкотре показав свій талант перевтілення, зігравши роль матінки Меґ. Не менш важка роль дісталася Олені Франтасовій, яка втілила в образі Морін страхи й муки травмованої душі, що шукає останній шанс знайти кохання, вирватись з липких обіймів побутових сварок з матір’ю, не з’їхати з глузду. У цій «позиційній війні» вона здатна покласти заради цього все, але програє. І все завершується божевіллям. Їхнє протистояння – це образи і біль, жага і нездатність полюбити, зрозуміти один одного, дикий відчай від вимушеного співіснування. Цікаві знахідки є і у чоловічих ролей, які виконали Ілля Литвиненко (Рей) та Олександр Тесля (Пато).
Роман Любарський
