Шістдесят років тому я листувалася з болгарською дівчинкою Катеринкою Станіловою. Може, це був провісник долі, у якій нині знов – болгари?
А з минулого року, видавши разом з колегами першу на Кіровоградщині українсько-болгарську книгу перекладів сучасної поезії та прози «Подвійна райдуга», я листуюся з відомою болгарською письменницею Генкою Богдановою з Ямбола. Ми взаємоперекладаємо наші вірші.
За шість років, відколи вперше прийшла на недільне зібрання організації болгар «Нашите хора», я пригорнулась душею до Болгарії й болгар, ставши болгаролюбкою. Такими ж зробила з десяток своїх друзів, колег, письменників, журналістів, краєзнавців.
А першим допоміг наблизитися до болгаристики ще в 2009 році письменник Олександр Кердіваренко.Він родом із болгарського села Станкувате на Вільшанщині – маленької української Болгарії, де перші болгарські переселенці з Балкан з’явилися 245 років тому. Із власної бібліотеки він вибрав збірку поезії народного поета Болгарії, академіка Матея Шопкіна і зробив три підрядники до його ліричних віршів, які я переклала українською та включила до своєї першої книжки перекладів та переспівів «Стежками століть» (2010). Через рік книга була відзначена літературною премією імені Євгена Маланюка в номінації «переклад».
У 2016 році ми з поетом, прозаїком, перекладачем, гумористом і бардом Володимиром Стафідовим (на знімку праворуч від авторки), керівником болгарської общини із м. Дніпро, видали в Кропивницькому спільну книгу «Архіпелаг дружби». Паралельно народився новий задум: видання сторінки сатири й гумору в «Первой городскойгазете», адже українці й болгари – веселі народи. За три роки при підтримці головної редакторки Людмили Макей вийшло більше тридцяти випусків «Міжнародно-кропивницького шарварку», де звучали й болгарські теми та імена. (Мріється колись видати веселий альманах, бо з нового року «Шарварок» прихистило «Народне слово»).
… Коли Росія загарбала Крим і почала зазіхати на Донбас, ми з керівником болгар Кропивниччини Сергієм Осадчим (на знімку) здружились навколо ідеї: коли в Україні йде війна, особливо необхідно зміцнювати і позиціонувати дружбу народів, які тут живуть. Почали планомірно вести громадську діяльність, залучаючи до неї все нових симпатиків. Наприклад, молоду болгарку, письменницю Інну Немировану з Вільшанки. На наше прохання вона опублікувала в газетах «Роден край» та «Первой городской» серію статей: про видатних українських болгар нашої області Л. Горячко, В. Григор’єва, С. Владова;про книжку «Нариси з історії, мови і культури вільшанських болгар» (3-е видання), упорядковану С. Осадчим і керівником болгарської общини «Алфатар» у Вільшанці В. Опрею.
З доповіддю про творчість Лідії Горячко – відомої перекладачки майже півсотні романів з болгарської – Інна Немирована виступила на Куценківських читаннях у літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого та в районній бібліотеці Вільшанки, де «Нашите хора» ініціювала захід, присвячений 100-річчю з дня народження
письменниці.
Чималий публіцистичний внесок робить у популяризацію діяльності та творчості болгар і болгаролюбів молода поетеса і журналістка Світлана Ніколаєвська (на знімку – праворуч).
Знадобилися в наших ділах великий досвід, багатогранні таланти, азарт і завзяття Людмили Макей. Вона з нами – в поїздках у Болгарію ів Бессарабію. Болгарський ансамбль з солістом В. Стафідовим запросила на свою малу батьківщину –Світловодськ. У місті Дніпро ми з нею на седянці (болгарські вечорниці) виступили.
Завжди підтримує заходи болгарської общини Творче об’єднання «Парус» на чолі з Оленою Надутенко. В одному з літературних альманахів «Паруса» вміщені переклади болгарської поезії.
Болгарську історію і літературу досліджували відомі історики й краєзнавці Сергій Шевченко і Федір Шепель,знані літературознавці Григорій Клочек (Т.Г. Шевченко і болгарська література) і Володимир Панченко (Леся Українка і Болгарія). Поет і громадський діяч з Канади, уродженець Долинщини Яр Славутич перекладав поезію Х. Ботєва.
Вдалося залучити до болгаристики членів Національної спілки письменників України: Валентину Кондратенко-Процун, Наталію Бідненко, Бориса Ревчуна, Олександра Кердіваренка, Антоніну Царук, Володимира Могилюка.
Серед найактивніших болгаролюбців: літератори, співаки, барди – Олександр Антоненко з м. Новоукраїнка та Володимир Яремчук з м. Долинська, які освоюють болгарську мову і фольклор, допомагають нам у творчих і музейнихзадумах, є членами редколегії «Шарварку» та активними його співавторами.
Не раз у музеї з літературно-музичними композиціями виступали учні недільної болгарської школи та співачка-болгарка Галина Димура, солістка ансамблю «Чиста криниця».
Для моїх творчих друзів – композиторки, літераторки, співачки, вишивальниці Ніні Бредихіної та її ансамблю «Чиста криниця», членкині Національної спілки народних майстрів України, вишивальниці Зінаїди Андреяшевської важливими подіями стали поїздки на собори Кубрата, на фести в Бессарабію та Болгарію. Після подорожей болгарські теми зазвучали у нових віршах, піснях Ростислава Климишина, Саші Петрова, Миколи Барабулі.
Прилучили ми до своєї творчої родини одеситів Дмитра Шупту і Віталія Бошкова – письменників-перекладачів з болгарської; заслуженого діяча мистецтв України,кропивничанина Бориса Притулу. Сімейний дует Валентини і Бориса Притул «Лебедина вірність» прикрашає чисельні мистецькі заходи в музеї, в т. ч. і українсько-болгаро-вірменські (міцну вірменську гілку в нашій дружбі підтримує керівник Спілки вірмен України Тигран Хачатрян).
За роки співпраці я познайомилась із багатьма митцями-болгарами з України: художниками Земфірою Штерєвою, Олександром Карою, Анатолієм Янєвим; співаками й музикантами: Галиною Карагяур (переможницею конкурсу «Степова красуня»), Галиною Димурою, Сашою Корпусовою, Олегом Карєвим; літераторами Володею Стафідовим, Сергієм Танасовим, Олегом Бондарем, Миколою Балабаном, Сергієм Пєтковим, Дмитром Степаненком, Сергієм та Тетяною Дзюбами, Сергієм Дмитрієвим, Валентином Кир’язовим. А ще –з митцями з Болгарії: художником Іваном Стояновим та літераторами Генкою Богдановою, Захарі Івановим, Анжелою Димчевою.
Яскраві нові люди – болгарські громадські діячі і благодійники заполонили моє життя: Ірина Андрєєва, Дора Костова, Сергій Новак, Володя Стафідов, Веселин Сотіров (на знімку – праворуч), Василь Стоянов, отець Віталій і отець Геннадій (з Арциза), отець Василь Стойков–вільшанець, який досяг духовних висот у С.-Петербурзі, професор Іван Русєвз Варни і керівник клубу «Байгород» Віктор Холявко, сім’я педагогів Русєвих із Болграда.
У трьох літературних конкурсах «Роден краю» маємо нагороди, призи. У кропивницькій недільній болгарській школі, де Валентин Кончаков та Інна Озерянська вчать дітей з ансамблю«Зоряниця» болгарським пісням, танцям і мові, я вела гурток поезії. Чимало відзнак одержали учні недільної школи та інші активісти «Нашите хора» на конкурсах і фестивалях в Україні, в Болгарії та Іспанії (у 2020 році – до двох десятків дипломантів-дітей із Кіровоградщини).
За розуміння і підтримку «Нашите хора» дякує постійним партнерам і друзям: дирекції й колективам літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого міста Кропивницького; обласного краєзнавчого музею; Варненського технічного університету; педуніверситету імені Володимира Винниченка; ОУНБ ім. Д. Чижевського, ОЮБ ім. Є. Маланюка; БК «Авіатор»; кропивницьких коледжів – машинобудівного і торгівлі та харчових технологій; ЗОШ №№ 22, 31, 32, 35; редакціям усіх місцевих газет, які друкують наші матеріали, однодумцям із Вільшанки, Новоукраїнки, Добровеличківки, Олександрії.
Щорічно беремо участь у міжнародних фестивалях на Кубратівських соборах;у Днях міста та Днях музеїв; в онлайн-фестивалях під час пандемії (у м. Рені) і у творчих конкурсах, які проводить болгарська газета «Роден край» (Одеса). На періодичні курси підвищення кваліфікації посилаємо в Болгарію активістів.
Продовжуємо літню практику кропивницьких студентів у пансіонатах Болгарії. Болгарська делегація на наше запрошення вперше взяла участь у міжнародній сільськогосподарській виставці «АгроЕкспо».
З успіхом проведена в Болгарії та Україні унікальна виставка стендових моделей військової техніки відомого колекціонера Ігоря Шатохіна (на знімку). Користувалася 
успіхом в Україні й Болгарії виставка фоторепродукцій «Російсько-турецька визвольна війна 1877-1878 рр. та спогади її учасника, корифея українського театру Миколи Садовського» (Каварна, Болград, Ізмаїл, Одеса, Дніпро, Кропивницький, Новоукраїнка, Вільшанка, Помічна, с. Мала Перещепина на Полтавщині).
Запорукою успішної громадської діяльності українських болгар та їх симпатиків є Центр національних культур «Єдина родина» під керівництвом Олени Арутюнян.
Болгарська община постійно ініціює корисні справи: прилучення до болгарської культури сільських жителів; створення болгарської кав’ярні в обласному центрі; перевидання книги спогадів М. Садовського; видання щорічних літературних альманахів «Подвійна райдуга»; встановлення пам’ятника видатному вченому-славісту В. Григоровичу; реконструкцію меморіалу хана Кубрата на Полтавщині. Але, на жаль, достатньої фінансової підтримки від України немає, а республіка Болгарія фінансує лише діяльність болгарської недільної школи.
На Кропивниччині проживають більше п`яти тисяч етнічних болгар, найбільше – на Вільшанщині. Тож діяльність «Нашите хора» спрямована в першу чергу на підтримку розвитку болгарської мови і культури. Серед наших подальших завдань – багатогранне зміцнення дружніх українсько-болгарських відносин у багатьох галузях, як у межах області, так і між Україною і Болгарією.
Антоніна КОРІНЬ, відповідальний секретар «Нашите хора»,
науковиця літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого,
м. Кропивницький
