Мабуть чи не кожен мешканець Кіровоградської області чув про сумну статистику: регіон посідає перше місце за кількістю випадків онкологічних хвороб в Україні. Тобто навіть не Київська, де власне розташована Чорнобильська атомна електростанція. Чи не пов’язано це з урановими шахтами? А ще – як захиститися від радіаційного пилу, куди зливають очисну воду з шахт і до чого тут листяні дерева – «Народному слову» допомагали розібратися фахівці.
З шахти води не пити
Зараз у Кіровоградській області діють три уранові шахти: Інгульська (місто Кропивницький), Новокостянтинівська (село Олексїївка Маловисківського району) та Смолінська (селище Смоліне). Вони користуються спеціальними свердловинами та найближчими річками для очищення та скидання очисних вод. Як це впливає на водний ресурс? Це вирішили дізнатися фахівці громадської організації «Флора» та зробили відповідні аналізи в декількох точках у Кропивницькому, Смоліному та Компаніївці.
Стічні води з Інгульської шахти впадають, зрозуміло, в Інгул. За результатами аналізу на місці скиду вода містила чималу кількість сульфатів, що може свідчити про використання сірчаної кислоти в технологіях видобутку уранової руди. Крім того, шахтні води виявилися насиченими ураном і радієм. Питома активність Урану-238, з урахуванням невизначеності, склала майже 1,5 беккерелей на кілограм, питома активність Радію-226 була ще більшою – 1,63 Бк/кг. За даними Агентства по захисту навколишнього середовища США (EPA), довгострокове споживання води із вмістом радію 0,185 Бк на літр підвищує ризик появи онкологічних захворювань.
Водночас не варто панікувати – аналіз поверхневих вод річки Інгул нижче за течією від місця скиду з Інгульської шахти показав, що концентрація виявлених речовин значно зменшується.
Щодо урану, то джерела в Кропивницькому відзначилися у гіршу сторону, на відміну від компаніївських та смолінських, де вміст урану не перевищував норми. В усіх підземних джерелах обласного центру було виявлено перевищення гранично допустимої норми питомої активності урану, яка складає 1 Бк/кг. З урахуванням невизначеності, у «джерелі Святого Даниїла» питома активність урану досягла 1,06 Бк/кг, у колодязі по Мотокросній вулиці – 1,21 Бк/кг.
Звісно, забруднюють джерела переважно поклади урану в ґрунті. І скоріше за все, забруднення підсилюється роботою уранових шахт.
Випробування води в колодязях поблизу шахт показали, що найбільше серед шкідливих речовин у воду потрапляють сульфати. Наприклад, в обласному центрі в «джерелі Святого Даниїла» показник сульфатів досяг 750,04 міліграм на кубічний дециметр, у колодязі на вулиці Мотокросна, 45 цей показник сягнув 1149,65 мг/дм3. Для порівняння: гранично допустима норма сульфатів в колодязях з питною водою становить 500 мг на кубічний дециметр.
На думку фахівців ГО «Флора», основним джерелом забруднення води сульфатами можуть бути шахтні води. На це вказує те, що у криниці на Мотокросній, яка знаходиться поблизу шахти, кількість сульфатів набагато більша, ніж у воді «джерела Святого Даниїла» та в усіх інших криницях, де були взяті проби у Смоліному та Компаніївці.
Перевищення норми питомої активності Радону-222 (100 Бк/кг) було виявлено лише у «джерелі Святого Даниїла», де цей показник становить 248,6 Бк/кг.
Та чи є контролюючі органи, які би слідкували за впливом шахт на навколишнє середовище та здоров’я людей, які живуть поруч? Звісно, є! Наприклад, державна екоінспекція у період з 1 січня 2019 року по 1 липня 2020 року перевіряла, як дотримуються вимог природоохоронного законодавства шахти держпідприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Тоді на Інгульській шахті виявили порушення порядку здійснення викидів, недотримання водоохоронного режиму під час експлуатації водозабірних свердловин, нераціональне використання водних ресурсів, перевищення концентрацій забруднюючих речовин по скиду у водний об’єкт. За ці порушення склали декілька протоколів на загальну суму штрафів у 7480 гривень. За скидання забрудненої води у Інгул підприємство сплатило 221 933 гривень.
З нещодавно проведених аналізів стає зрозуміло, що шахта просто сплачує до державного бюджету штраф за брудну воду, яку так і продовжує скидати в річку, але не встановлює очисні споруди.
У Смолінській шахті екоінспеція також виявила, що внаслідок неефективності очисних споруд здійснюються скиди забруднених зворотних вод у ріку Кільтень. За це було сплачено 26 тисяч гривень – мабуть, це значно менше, ніж вартість оновлення тих самих очисних споруд, чи не так?
Та найбільший перелік порушень екоінспектори виявили на Новокостянтинівській шахті. Тут і проблеми з облаштуванням полігону для відходів, і викид забруднюючих речовин в атмосферу,і здійснення спеціального водокористування без дозволу та багато іншого. За все це керівництво шахти сплатило «аж» 6239 гривень штрафів! Окремо шахту оштрафували за скидання недостатньо очищених шахтних вод у басейн річки Мала Вись – на суму 40 тисяч 914 гривень.
Варто зазначити, що штрафи за скидання забруднених вод є «відшкодуванням збитків державі», тобто сплачуються у державний, а не місцевий бюджет. Водночас за погіршення екологічних показників здоров’ям розплачується аж ніяк не держава, а мешканці Кіровоградської області.
Смертельні камінці та радіаційний пил
У Кропивницькому, а тоді ще Кіровограді, розташовувалася геологорозвідувальна партія №37 казенного підприємства «Кіровгеологія». Будівля цієї ГРП знаходилася в селищі Гірничому (що наразі є районом обласного центру), на вулиці 5 лінія, будинок 26. Фахівці цієї партії за допомогою спеціальних бурових установок брали проби з глибин ґрунту по області. Потім ці зразки доправляли в селище Гірниче, де ці проби (на вигляд як кам’яні циліндри) зберігалися у спеціальних дерев’яних боксах.
Наразі на місці будівлі ГРП №37 – цегляна руїна, яка потроху заростає чагарником. Всі ці проби побитими камінцями з округлими краями валяються купами під ногами. Поруч побудували нові житлові будинки, тут часто граються діти та проводять час підлітки. Камінцями граються, їх розбивають або приносять додому через незвичну форму.
Та, як пояснив аналітик ГО «Флора» Володимир Бочаров-Туз, ці зразки кристалічного щита є небезпечними. Він розповів, що відповідальними за розбиту вже будівлю та розкидані проби несе балансоутримувач, а саме підприємство зареєстроване в Кривому Розі – тому їм там витрачати кошти на безпеку мешканців Кропивницького зовсім не цікаво.
Народословці разом з фахівцями «Флори» виміряли сертифікованим портативним радіометром ці кам’яні зразки. Він показав від 1,67 до 3 мікрозівертів на годину у різних точках поблизу куп зі зразками при гранично допустимій нормі у 0,5 МкЗв на годину. Зіверт відображає біологічний вплив іонізаційного випромінювання на організм – на відміну від фізичного, котрий характеризується поглиненою дозою випромінювання та вимірюється в греях. Наприклад люди, які живуть на рівні моря, одержують у середньому через космічні промені еквівалентну дозу приблизно 300 мікрозівертів на рік. Для людей, які живуть вище 2000 метрів над рівнем моря, ця величина у кілька разів більша.
– Уявімо, що ви візьмете ось цей зразок породи, принесете додому і покладете поруч із собою – наприклад, під подушку. Тоді за одну ніч ви отримаєте річний рівень радіації, максимально допустимий для людини, яка працює в ядерній промисловості. За п’ять ночей з таким зразком біля себе ви отримаєте гранично допустиму дозу опромінення на рік для людей, які через важкі захворювання змушені проходити різноманітні радіологічні процедури. Вже через 45 ночей з таким зразком біля себе ви матимете перші симптоми променевої хвороби, – підкреслив Бочаров-Туз.
При цьому ділянка зі зразками нічим не огороджена – та навіть жодного вказівника про небезпеку немає. За десятки років на захоронення цих зразків не виділено жодної копійки з бюджету.
В мікрорайоні Завадівка знаходяться відвали породи Інгульської шахти. Просто поруч розташоване невеличке кладовище. Звісно, камені із випроміненням у приблизно 2 МкЗв на годину ніяк не вплинуть на вже мертвих, а от на живих, які сюди приходять – ще й як. Але ще страшнішим є близькість житлових будинків до відвалів та відсутність санітарної зони. Варто зауважити, що на відвалах є камені різних фракцій – від великих брил до піску і пилу. І у санітарній зоні, гідно нормативів, мають бути щільно висаджені дерева та чагарники, які б утримували радіоактивний пил і захищали легені мешканців міста. Народословці побували разом з фахівцями ГО «Флора» і там, і можемо впевнено констатувати – жодних насаджень дерев чи хоча би чагарників між відвалами та населеним пунктом немає. Хоча в місті і так зелених насаджень все менше: задля магазинів і просто через недалекоглядність вирубують листяні породи дорослих дерев, які якраз і захищають наші легені від пилу з шахт, а затінком – нашу шкіру від радіоактивності Сонця.
Чорнобиль на Київщині, а онкологія – на Кіровоградщині
Інститут раку США і Національний центр радіаційної медицини України провели спільне дослідження, щоб визначити – чи є зв’язок між радіацією і онкологічними захворюваннями у людей. Для цього провели епідеміологічні дослідження у більш ніж 110 тисяч учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Сьогодні доведено, що кожен третій випадок лейкемії у ліквідаторів спричинений дією опромінення, що з радіацією пов’язане зростання числа випадків раку щитоподібної залози, що радіаційна катаракта ока може розвиватися за значно менших доз, ніж вважалося раніше.
Звісно, коли до лікаря звертається окремий пацієнт із діагнозом «рак», то неможливо встановити, чому саме він захворів і чи справді причина – в опроміненні. Але зрозуміло, що опромінення (особливо тривале) підвищує ризики стати пацієнтом онкологічного центру.
Лікар-онкогінеколог вищої категорії із 30-річним стажем, медичний директор Кіровоградського онкологічного центру Ігор Макарук підкреслив, що Кіровоградщина займає перше місце по Україні за кількістю онкологічних захворювань. Спочатку це приймали просто як факт, але тенденція з роками не змінювалася, що почало тривожити фахівців і спонукати шукати причину – чому саме Кіровоградщина?
– Наша область перевищує на 30 відсотків середній рівень онкозахворювань по країні, а місто Кропивницький – взагалі на 50 відсотків. Як виявилося, фон радіації в нас вищий, ніж в інших містах України. Це пов’язано з урановими закладами в породах кіровоградських земель та концентрації радіоактивного газу радон. Все це негативно впливає на наше здоров’я, насамперед на природній поділ клітин в організмах, – пояснив Ігор Макарук.
Онколог пояснив, що найбільше уражень онкологічною хворобою у мешканців Кіровоградщини зазнають органи дихання та шкіра. Як виявилося, рак шкіри і рак легень займанями перші місця серед інших онкозахворювань в області по кількості випадків. На третьому місці – рак молочної залози.
«Рак шкіри ми навчилися швидко виявляти і маємо гарні результати лікування, а рак легень і виявляється на пізніших стадіях, і набагато небезпечніший», – додав лікар.
Зрозуміло, що на легені впливають ряд причин, серед яких і радіаційний пил, і радон. Щодо шкіри, то область є аграрною, а заліснення Кіровоградщини становить всього 7 відсотків – а тривале перебування під дією прямого сонячного випромінювання також підвищує ризики отримати рак шкіри.
Щороку до обласного онкоцентру потрапляє приблизно 5000 нових пацієнтів. Водночас за час пандемії і карантину число пацієнтів дещо скоротилося – але не через те, що захворювань поменшало. Скоріш за все, через завантаженість медичної системи, острах людей бувати у місцях скупчення призводить до того, що онкохворі відтягують прийом у лікаря, тим самим ризикуючи проґавити початкові стадії раку.
Наразі в обласному онкологічному диспансері впроваджують нову послугу – огляд шкіри через відеозв’язок. Це дозволить пацієнтам з усієї області отримати консультацію лікаря просто з дому і дізнатися, чи невус на шкірі викликає підозру і слід їхати в обласний центр, чи причин для занепокоєння немає. Це буде платна для пацієнтів послуга, але її ціна коливатиметься в межах сотні гривень – дешевше, ніж їхати з віддалених районів до обласного центру.
Також для пацієнтів віком від 50 років тут проводять безкоштовне обстеження легень – бронхоскопію.
– Ми зі свого боку робимо все, аби покращити епідситуацію. Та ми – лікарі, тож боремося вже з наслідками, а не з причинами, – зазначив Ігор Макарук.
Звісно, від впливу іонізуючого випромінювання населення потрібно захищати комплексними і масштабними заходами. Щодо ж особистої профілактики, то онколог порадив насамперед поменше контактувати з джерелами випромінювання, збалансовано і повноцінно харчуватися, вживати якісну чисту воду, вести активний спосіб життя та відмовитися від шкідливих для здоров’я звичок. Крім того, важливим є не палити опале листя, дим від якого викликає захворювання легень і є канцерогенним.
– Звісно, кожна з цих причин окремо може і не привести до раку. Але в купі всі ці фактори значно посилюють ризики утворення злоякісних пухлин, – додав Ігор Макарук.
Обласне радіоактивне забруднення: чи є рішення?
Вже не вперше на обласному рівні порушується питання радіаційного забруднення на Кіровоградщині. Наприклад, дослідження в рамках програми «Стоп-радон» протягом 2011-2012 років, а також у 2018 році в обласному центрі продемонстрували невтішні результати. Виявилося, що 70 відсотків дитячих закладів та 20 відсотків будівель приватного сектору мали перевищення нормативу концентрації Радону-222. При цьому 10 відсотків будівель мали десятикратне забруднення, а 26,6 відсотків обстежених будівель – п’ятикратне. В обласному центрі 86,2 відсотки обстежених будівель мали перевищення нормативу навіть після протирадонових заходів.
До речі, на сайті ГО «Флора» є інтерактивна мапа області із зазначеними на ній місцями радіоактивного забруднення (flora.kr.ua/радіація/).
Тож прояви проблеми, її причини та наслідки для населення області більш-менш зрозумілі. Та чи є рішення?
На початку цього тижня в обласному центрі відбувся круглий стіл «Що буде з радіаційним захистом на Кіровоградщині?». У ньому взяли участь представники облдержадміністрації, громадські активісти і фахівці, представники Держслужби з надзвичайних ситуацій. Під час дискусії обговорювали зокрема і проєкт «Комплексної програми захисту населення Кіровоградської області від впливу іонізуючого випромінювання на 2021-2025 роки», важливість її ухвалення та виконання.
Виконавча директорка «Флори» Людмила Шестакова підкреслила, що до 6 червня вони чекатимуть на пропозиції щодо цієї програми.
– Вже 11 червня наша команда звернеться до новообраної очільниці облдержадміністрації з листом щодо зібрання робочої групи. А далі вже вийдемо на фінансування програми. Тому чекаємо на вашу підтримку і сподіваємося, що програму ухвалять, – підкреслила Людмила Шестакова.
Допомогти у розробці, ухваленні, виділенні коштів на втілення комплексної програми захисту населення Кіровоградщини від опромінення мають насамперед представники профільних департаментів ОДА та обласна рада. Але від активності громадян та уваги до цієї проблеми залежить (хоч і опосередковано), скільки ще наших земляків стануть пацієнтами онкоцентру та чи перестане Кіровоградщина мати таку страшну першість в країні.
Ірина ТРЕБУНСЬКИХ