Саме так живуть у Галицинівській сільській громаді на Миколаївщині, де нещодавно побували журналісти з Кіровоградщини. Роблячи ставку та дітей та молодь, тут облаштували бізнес-інкубатор, у кожній школі створили медіа-центр, навчають школярів гончарству та навіть власним прикладом виховують…справжніх гурманів.
Престур у громаду організував Український кризовий медіа-центр у рамках Програми USAID DOBRE «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність».
«Головне – дитиноцентричність»
Особливість Галицинівської сільської територіальної громади у тому, що тут зробили ставку на розвиток освіти та медицини. “Для нас головне – наші діти і літні жителі. Тому ми першочергово приділяємо увагу освіті, медицині. У громаді зберегли 5 шкіл, не переводячи їх у філії опорної школи. Сільська рада активно співпрацює з молодіжною радою та підтримує усі ідеї молоді. Сьогодні громада може похвалитися фестивалем короткометражних фільмів, які знімають діти – учасники медіа-центру, який працює на базі Галицинівської школи. У кожному населеному пункті громади є стадіон та спортивні майданчики”, – розповідає сільський голова Іван Назар.
У громаді налічується 9 тисяч мешканців на 6 сіл, за індексом спроможності вона входить у першу тридцятку громад України. А за кількістю унікальних «родзинок» може претендувати у топ-10. По-перше, твердження про увагу до освіти тут – не пусті слова. Іван Назар наголошує: сільські діти не мають відрізнятись від міських ані за можливостями для розвитку, ані умовами навчання, ані амбітними планами на майбутнє. Дійсно, те, як працюють місцеві школи, змушує заздрити навіть заклади багатьох обласних центрів, якщо не столиці. Не вірите? Ось і ми перевірили.
Перша локація – Галицинівська опорна школа, в якій зробили акцент на STEАM-освіті. Тут також створено медіа-центр та бізнес-інкубатор, де навчають швейній справі старшокласників і дорослих жителів громади. Ці проєкти були реалізовані спільно з Програмою DOBRE та іншими партнерами. Але про все – своїм чином.
Директорка Галицинівської школи Тетяна Вітвіцька охоче демонструє гостям унікальні родзинки свого закладу. Найперше – це центр STEAM-освіти, укомплектований найсучаснішою технікою. Тут діють одразу кілька гуртків, у тому числі – робототехніки. Керівник лабораторії Сергій Сторжук, який переїхав сюди з Миколаєва, захоплено розповідає про проєкти, які розробляють та втілюють його вихованці, демонструє складні, але реально діючі моделі («Безпечний перехід» тощо), які виконали школярі.
Не менш цікавими були й відвідини шкільного медіа-центру, де під орудою Олени Ляшенко, яка навчає тут майбутніх журналістів, школярі знімають справжні тематичні телепрограми, створюють випуски новин, знімають кліпи про рідну школу, навчаються керувати дронами тощо. Знову ж таки, комплектація центру (як і в усіх інших школах громади) найсучаснішою технікою, а також навчання співробітників відбулася завдяки співпраці громади з Програмою DOBRE. На власні очі ми побачили своєрідну репліку на відому програму «Ревізор», де школярка-журналістка Адріана перевіряла…сільраду… Заповітну табличку заклад зрештою отримав.
Потреба у створенні Клубу кіномистецтв, який отримав назву «The SAMe», виникла декілька років тому. Ще в 2016 році активна молодь громади провела відео-школу та еко-школу для молодих журналістів. Виявилося, що багато юнаків та дівчат зацікавлені у фото- й відеозйомках. Тож представники молодіжної ради взяли участь у конкурсі «Місцеві ініціативи для розвитку громад», який в рамках програми DOBRE проводив БФ «Ласка». За виділені кошти вони придбали проектор, екран, квадрокоптер, фотоапарати, ноутбуки, графічні планшети, які допомагають знімати та монтувати ролики про життя Галицинівської громади.
Унікальним, без перебільшення, проєктом, який, знову ж таки, реалізований у цій же школі, є бізнес-інкубатор на базі Центру освіти дорослих. Це, до речі, неабияк стало у пригоді під час карантину.
Свого часу Програма USAID DOBRE допомогла громаді придбати для бізнес-інкубатору швейні машини та інше обладнання. Мета проєкту полягала у створенні консультативно-інформаційних, освітніх і технічних умов для сприяння професійного розвитку, для індивідуальної або колективної підприємницької діяльності мешканцями Галицинівської ОТГ. У результаті в ОТГ діють чотири філії бізнес-інкубатору: три швейного спрямування і один з гончарства. Але про все – по порядку.
Програма DOBRE Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) взяла за мету навчити мистецтва місцевого економічного розвитку 100 громад, на досвід яких згодом могла б орієнтуватися ціла Україна. Навчання не обмежувалося лекціями та семінарами: практична частина курсу включала реалізацію 1-2 проєктів, на які Програма надала гранти від 90 до 180 тис. доларів. На ці кошти громади, відповідно до своїх стратегічних пріоритетів, купували різноманітні верстати, швейні машинки, обладнання для кухонь, гончарні пічі та багато іншого, що у майбутньому мало би стати засобом для розвитку місцевого бізнесу та людського капіталу.
Спочатку в селі Прибузьке Галицинівської об’єднаної громади у партнерстві з Програмою USAID DOBRE, Представництвом DVV International в Україні та громадською організацією «Клуб сталого розвитку «Південна ініціатива» відкрилася перша в Миколаївській області філія Центру освіти дорослих. Приміщення Центру освіти дорослих було оснащене за фінансової підтримки програми USAID DOBRE (310 тис. грн), Представництва DVV International в Україні (256тис. грн) і бюджету Галицинівської сільської ради (195 тис. грн). Центр має три зали: тренінгову, інформаційну та стратегічну.
“Відкриття такого освітнього центру свідчить, що ми розвиваємось і турбуємося про населення, прагнемо дати мешканцям додаткову можливість реалізуватися в своїй громаді. Центр освіти для дорослих, який створений у співпраці з програмою DOBRE та представництвом DVV, доводить, що в партнерстві можна втілити всі заплановані проекти”, − наголошує голова Галицинівської громади Іван Назар.
Коли виникла загроза поширення коронавірусу, Галицинівська громада разом із громадськістю, представники місцевого бізнесу та тренери Центру освіти дорослих вирішили шити захисні маски. Жителі громади долучились до пошиття масок на волонтерських засадах. Першу партію пошитих масок розповсюдили по шести населених пунктах громади серед працівників соціальних закладів та органів місцевого самоврядування. Розповсюджували маски через соціальних працівників та старост сіл.
Наразі найбільшим замовником майстерні є Галицинівська сільська рада. На її замовлення тут виготовляють у тому числі постільну білизну для дитячих садочків, шиють шкільні наплічники для першокласників тощо.
У Лупарівській школі – свої (теж в рамках бізнес-інкубатору, створеному у партнерстві з Програмою DOBRE ) напрямки: гончарство, декоративно-прикладне мистецтво, водійська справа. До речі, у громаді, за словами старости сіл Лимани та Лупарево Наталі Панашій, вже замислюються над тим, щоб створити туристичний маршрут, одним із пунктів якого стане майстер-клас з гончарства. Тут планують відродити старовинне українське ремесло – гончарство, при цьому у своїй роботі хочуть дотримуватися ольвійського стилю кераміки. Про це нам розповів місцевий художник, гончар, викладач, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Сергій Глушко, який якраз проводив заняття зі своїми вихованцями. “За кошти громади придбали два електричні гончарні круги та однофазну піч для обпалу виробів. Згодом таке ж обладнання надала Програма DOBRE. Тепер маємо все необхідне, щоб навчати дітей гончарству. Але у планах громади є і навчання дорослих, тож у перспективі це може стати справжньою гончарською артіллю. Стосовно асортименту, то я вважаю, що насамперед треба мати за зразок традиційні українські вироби: глечики, макітерки, мисочки, ще один напрям – кераміка в античному стилі. І тут важливо не просто копіювати вироби античних майстрів з Афін або Салонік, а притримуватися саме ольвійського стилю. Адже в Ольвії кераміка була добре розвинута і набула певних канонів”, – розповів майстер. Саме він є ідейним натхненником цієї справи, досконало володіє професією і намагається залучити до неї якомога більше людей. Глину для виробів привозять зі Слов’янська, оскільки місцева має домішки вапняку, що може викликати подразнення шкіри. Символічно, що Лупареве розташоване на лівому березі Бузького лиману. Якщо стати обличчям до води, то на протилежному боці можна побачити руїни стародавньої Ольвії.
Майстер стверджує, що розгадав секрет “античного лаку”. Ним покривали вироби в стародавній Ольвії, і він був таким стійким, що ці вироби й досі мають привабливий вигляд. “Можна сказати, що це звичайна глина, але сама технологія приготування лаку потребує спеціальної печі, яка працює на дровах, а не на електриці. Це трохи схоже на сучасну порцеляну”, – зазначив він.
“Гончарство – це моя мрія з дитинства. Ще хлопчаком знаходив на березі черепки, переважно ольвійських амфор, серед них були і витвори мистецтва. У 1991 році став членом спілки майстрів народного мистецтва України. Згодом взяв учнів і почав їм передавати ази цієї неповторної професії. Потім викладав в університеті ім. Сухомлинського у Миколаєві. Але у місто їздити далеко. Тому зараз перейшов на роботу до нашого клубу, де навчаю дітей гончарства і малювання”, – розповів майстер, дякуючи за міцну підтримку директорці Лупарівської школи Валентині Кондратюк. А наостанок подарував гостям дивовижне дійство, сповнене незбагненної прадавньої магії – одночасно зі своїм учнем на гончарних кругах випустивши з-під рук глиняні горщики.
Цей бізнес – не для ледачих!
Саме на цьому наголошують власники екоферми “Пан Равлик” Костянтин і Ольга Пономаренки.
Тут, на березі Бузького лиману, вони заснували та успішно розвивають справжню равликову ферму. Для всіх охочих тут проводять екскурсії та пригощають стравами з равликів. Зараз це обов`язкова туристична локація, серйозний та складний бізнес. А починалося все, без перебільшення, з «нуля».
Пані Ольга розповідає: «Пан Равлик» – це молоде фермерське господарство, яке активно розвивається та збільшує об’єми виробництва. Ми спеціалізуємося на повному циклі вирощування равликів Helix Aspersa Muller.
Чому саме равлики? Перед тим, як зупинити свій вибір на цьому бізнесі, ми проаналізували безліч варіантів. Вивчали роботу більше 10 фермерських господарств в Україні та Європі. Досліджували споживчі ринки. В результаті ми зрозуміли, що поєднання сприятливого клімату півдня України, родючих земель, працьовитості наших людей і постійно зростаючого попиту на світових ринках – зробить цей бізнес дуже успішним.
За кілька місяців ми адаптували 500 кв.м. наших приміщень під всі процеси розведення равликів. Розробили систему опалення і вентиляції, побудували і сертифікували холодильне приміщення об`ємом 60 куб.м. Обладнали інкубатор для малька. Автоматизували систему зміни циклів вологості і осушення. Наші перші 2 тони маточного стада приїхали до нас з найкращих равликових ферм Європи.
Ми розвиваємо нові напрямки: виробництво делікатесної ікри равликів, виділення і консервація слизу равликів, заготівля м`яса та печінки равликів у вигляді напівфабрикатів. Наша команда проходить навчання за системою HACCP (ХАССП). Це система, що дозволяє передбачити оцінити ризики і запобігти випуску небезпечної харчової продукції, тим самим, забезпечити споживачам гарантії безпеки продукції. Впроваджуємо сертифікацію ISO 22000@.
Ольга Пономаренко розповідає, що в країнах Євросоюзу споживають 300 тисяч тонн равликів Мюллер в рік. Європейські фермери вирощують 200 тисяч тонн. Тому був попит на равликів українських фермерів. Втративши ринок збуту, українські виробники змушені утилізувати равликів, тому що протягом року вони знаходяться в сплячому стані в холодильниках. А це енерговитратний процес.
– Основне наше завдання була виростити равлика і в сплячому стані відправити її на експорт до Європи. Але зараз в Європі не всі ресторани працюють. Тому равликів вони, звичайно, закуповують менше. Тому ми адаптувалися до цієї ситуації, – розповіла Ольга Пономаренко.
В 2020 році на равликовій фермі виростили 50 тонн равликів для експорту в Європу. Однак зробити це не вдалося через карантинних обмежень. На фермі переорієнтувались і розробили власну методику виробництва муцина – зі слизу равликів. З муцину і виготовляють натуральну косметику.
За її словами, на підприємстві розробили власний унікальний метод збору равликового слизу – муцину, з якого почали виготовляти косметику. Орієнтувалися в розробках на китайський муцин, чистота якого складає 68%.
– Коли ми його здобули, профільтрували – відправили до Бельгії. І з Бельгії нам прийшов сертифікат якості, там було сказано, що муцин, який ми отримали, має чистоту 96%. Ми ще відправили до Ізраїлю наші зразки. Вони нам не прислали відповідь з параметрами. Але вони вже зараз ведуть переговори про замовлення ста кілограмів сухого муцину, – каже Ольга Пономаренко.
– Основний напрям його реалізації – це були країни Південної Європи, але ковід вніс свої корективи. Під час локдаунів готельний, туристичний і ресторанний бізнес там були повністю закриті і не працювали, – про це докладніше під час презентації розповів її чоловік Костянтин Пономаренко, співвласник равликової ферми.
За його словами, крім виробництва муцина на експорт на підприємстві розробили лінію натуральної лікувальної косметики з муцину: крем-мило для вмивання, гель для душу і мило для рук. У планах – проводити шампуні, креми для обличчя та іншу продукцію.
– Ми витратили багато часу, щоб її розробити, отримати, і зараз у нас дуже добре виходить. Ми хочемо зайняти таку ланку і виробляти такий продукт, яким би пишалися всі українці, – сказав Костянтин Пономаренко.
За його словами, він розробив навчальну програму для фермерів з метою розвивати виробництво равликів на території громади та регіону.
– Хочемо зробити школу, щоб навчити місцевих фермерів Миколаївщини та Галицинівщини вирощувати равликів на своїх присадибних ділянках, паях, землях громади і гарантовано не мати проблем зі збутом, – розповів Костянтин Пономаренко.
Що стосується туристичної складової, то ми охоче розповімо, як сюди доїхати, що побачити та скуштувати (до речі, дегустацію нам зорганізували під… виступ саксофоніста наживо!).
Фермерське господарство “Пан Равлик” розташоване в селі Галицинове. Якщо їхати автомобілем з Миколаєва, то потрібно рухатися трасою через Корабельний район. Вам треба буде проїхати приблизно 27 кілометрів. Дорога займе менше години часу.
Якщо їхати громадським транспортом з Миколаєва, то до Галіцинового курсує маршрутка №102. Вона відправляється від зупинки “Фуршет”, а зупинка в селі розташована майже біля самої ферми.
У будні тут багато роботи, тому власники проводять екскурсії тільки на вихідних. Їх тривалість становить до 2 годин. За цей час вам розкажуть і покажутьвам все, починаючи від процесу репродукції, відкладання ікри до процесу збору равликів з поля. Ви побачите, де сплять равлики, як їх годують і миють. Вам покажуть, як видобувається цілющий муцин, який застосовується в косметології. І взагалі, ви дізнаєтеся багато нового про цих незвичайних «інопланетних» молюсків.
Господарство розташоване недалеко від узбережжя Чорного моря, тому сюди можна приїхати на один день під час відпочинку на морі. Тут можна замовити звичайну екскурсію або екскурсію з дегустацією. Під час кожної з них Ольга і Костянтин розповідають про равликів, показують, в яких умовах їх вирощують і як годують. Екскурсії відбуваються у вихідні дні, якщо тепла погода. А як тільки позначка термометра опускається нижче +12-15 градусів, равликів відправляють у сплячку. Це приблизно від середини жовтня до середини листопада. Тому планувати екскурсію варто у теплий період. Екскурсія з дегустацією триває близько 2 годин. Вартість без дегустації – 150 гривень. Якщо ви оплачуєте дегустацію, то екскурсія безкоштовна. Вартість дегустації – від 200 до 350 гривень залежно від типу страв. Діти до 10 років можуть відвідати екскурсію безкоштовно. Власники ферми наголошують, що бронювати місця для екскурсій та дегустацій треба завчасно. Для цього телефонуйте за номером: 093 304 49 67.
Дегустації відбуваються на замовлення шляхом бронювання. Зараз екскурсії проводяться по вихідним о 10:00, 13:00 і 16:00. Аби скуштувати делікатеси з равликів, потрібно замовити дегустацію. На дегустаційному майданчику можна спробувати такі страви: ескарго по-бургундськи, равлик з пряними травами у вершках, равликове філе, мариноване у соєвому та бальзамічному соусі з зеленню та кампілло, канапки з паштетом з печінки равлика і часниковою олією, жульєн з равликів з грибами, запечений під пармезаном. До страв подають бокал вина. Він входить у вартість дегустації.
Замість післямови.
Ось така вона, звичайна й незвичайна, креативна та натхненна, мотивована та «просунута» Галицинівська громада. Тут завжди раді бачити гостей та охоче демонструють власні досягнення та здобутки. Які стали можливими завдяки небайдужості громади до власного життя, комфорту та розвитку. І, звичайно, корисному та ефективному партнерству.
Оксана ГУЦАЛЮК, фото авторки
