ДЕ ЗБЕРІГАЮТЬСЯ КНИГИ З КОЛЕКЦІЇ ІЛЬЇНА?

0
1257
views

З відкриттям в обласному краєзнавчому музеї нової експозиції «Колекція Олександра Ільїна» вже не один рік розум відвідувачів збуджує перший аркуш документа про обмін книгами між Олександром Борисовичем, завзятим книголюбом, та бібліотекою музею. В часи післявоєнного відновлення роботи музею подібні обміни відбувалися тільки з ним, і тільки тричі. Вперше – 1949-го року, інші – у 1954-му.

 Цей процес стає зрозумілим, якщо переглянути відповідні документи. Бібліотека музею позбувалася старих церковних богослужебних книг різного віросповідання. Натомість, для роботи науковців від колекціонера вона отримувала доволі цікаву та потрібну літературу історичного, енциклопедичного та довідкового напрямку. Необхідно зазначити, що це не суперечило, та й не суперечить зараз вимогам та нормам у бібліотечній сфері.

Передусім привертають увагу вже колекційні видання серії «Пам’ятки світової літератури» у трьох підрозділах «Античні письменники», «Народна словесність» та «Творіння Сходу» перших повних перекладів, що видавалися М. і С. Сабашніковими: Лукрецій «О природѣ вещей» (1913), Фукідід «Исторія. Т. І» (1915), фінський народний епос «Калевала» (1915), твори індійського драматурга Калідаса «Драмы» (1916). Серед книг релігійно-культурологічної думки виділяється видання астрономічного відділення Державного наукового інституту ім. Лесгафта, яке виходило невеликими тиражами від 2 до 5 тисяч у відповідності до тому.  Це п`ять із семи томів Миколи Морозова під інтригуючою назвою «Христос» (1926 – 1929) з альтернативним поглядом на еволюцію людської культури із застосування, за автором, у першу чергу астрономічних, геофізичних, матеріально-культурних, а вже потім етно-психологічних та статистичних методів дослідження. На сторінках книг – численні помітки читача з зазначенням в кінці 5-го тому «Закончил читать 27/ХІІ-1944 г.». Книги мають новостворені палітурки, які виготовлені, найімовірніше, вже за часів їх перебування у музейній бібліотеці.

Книга перекладених із французької мови записок державного міністра Г. Бурієнна про Наполеона (Т. 4, Ч. 7; 1834) за 1805 – 1807 роки до Олександра Ільїна, а у 1949 році й до музею, потрапила із книг Михайла Федоровича Красильнікова, який її придбав у 1904 році. Книга видана в друкарні Штабу окремого корпусу внутрішньої варти, має звичну для того часу «мармурову» обкладинку та водяні знаки на папері, якщо її сторінки переглядати на світло.

Іноземна історія також представлена гарно ілюстрованою книгою-путівником турецького автора, архітектора та рисувальника Джелала Ессада «Константинополь: отъ Византіи до Стамбула» (1919) із серії «Країни, століття та народи» вже згаданого видавництва М. і С. Сабашнікових (на титулі наявна кругла печатка міста Ярославль) та виданням книги Марко Поло «Путешествие» (1940) з відбитком французької печатки «La bibliotheque de R.K.A.I.».

Серед книг є й перекладений з французької мови підручник «Краткое начертаніе физики» (1787) з бібліотеки Пажеського корпусу з прізвищами учнів 1804 та 1805 років. Надрукований він в друкарні Імператорського сухопутного шляхетного кадетського корпусу на філігранному папері, має обріз блоку, який прикрашений коричневими бризками.  До нього приєднуємо й підручник «Руководство къ геометріи, для употребленія въ уѣздныхъ училищахъ» (1831), який надрукований в друкарні департаменту народної освіти на дешевому сірому папері. Його блоковий обріз прикрашений синіми бризками.

Великий корпус історичної та етнографічної літератури відкриває друге видання повного перекладу з німецької мови праці Ю. Ліпперта «Исторія культуры» (1895) від доісторичних до сучасних авторові часів. Тут же стоїть і рідкісна «Краткая исторія Россіи» (Ч. 1, 1815) Матвія Тализіна, що охоплює давній та князівський періоди історії України. Остання надрукована на дешевому сірому папері і походить з Новоладозького повіту, в кінці ХІХ століття належала вже згаданому Красильнікову.

Збереглися чотири томи з семи другого видання С. М. Соловйова «Исторія Россіи съ древнѣйшихъ временъ» (1897) та повний комплект ювілейного колективного видання в 6 томах «Великая реформа» (1911), в якій розміщена окрема стаття про українських селян з широкою палітрою ілюстративного матеріалу і портретом Т. Г. Шевченка.

Корпус продовжує 9 томів «Исторія Россіи въ ХІХ вѣкѣ» (1907 – 1911), яка вийшла  у 32 випусках для перших восьми томів, а останній – окремою книгою. Це колективне видання є дуже рідкісним із-за своєї нетривкості, але цінне своїми питаннями, що порушувалися. Це декабристський рух, стан у Польщі, прибалтійському краї, Кавказі тощо. Зацікавлює актуальна і для нас стаття М. П. Чубинського, сина відомого автора сучасного Гімну України, про судову реформу та прогресивна і україноцентрична публікація Софії Русової «Украинская литература» зі згадками про наших корифєїв театру та молодого ще письменника Володимира Винниченка. Вже у музейній бібліотеці випуски цього видання були наново переплетені – з незначними втратами та деякою плутаниною. Цікаво, що обкладинку цього видання розробив академік живопису Л. О. Пастернак, батько поета і письменника Бориса Пастернака.

Цікавим і корисним став безкоштовний додаток до газети «Биржевые вѣдомости» (1904 – 1905) ‒ «Дневникъ войны». Це літопис російсько-японської війни на усіх фронтах на суші і на морі (1904, № 1 – 105; 1905,     № 1 ‒ 24) із врахуванням старого і нового стилів літочислення. Також потрапив один із 306 томів журналу «Русскій вѣстникъ» за 1863 рік, який видавався протягом 1856 – 1906 років. У ньому освітлювалися питання загальноєвропейської історії та сучасності, як-то в статті Забеліна «По вопросу об улучшении тюрем».

У цей же раз рідкісним, другим, виправленим і доповненим виданням «Записки Сергія Григорьевича Волконскаго (декабриста)» (1902) із Синодальної друкарні поповнився бібліотечний фонд музею. Вони містять доволі багаті краєзнавчі факти, які пов’язані із рухом декабристів та родиною Раєвських.

Необхідним і цікавим стала четверта частина І-го відділення «Словарь географическій Россійскаго государства, описывающій Азбучнымъ порядкомъ» (1805) Московського університету в шкіряній обкладинці з розлогою, на 146-ти сторінках, статтею про Україну та інших географічних об’єктів і населених пунктів на літери «М – П», які з нею пов’язані. Книга виготовлена на папері з філігранями, який датується проміжком 1800 – 1806 років.

Букіністичним виданням вже стало п’яте прижиттєве видання «Игорь князь Сѣверскій» (1876) в перекладі Миколи Гербеля зі вставними ілюстраціями найвідоміших митців того часу А. І. Шармємана та М. О. Зічі (останній двічі перебував у нашому краї – 1884 та 1888 роках), що належало З. Щегловій, та перший переклад Г. П. Шторма і С. В. Шервінського «Слово о полку Игореве» (1934) із серії «Пам’ятки древньої руської літератури» видавництва «АCADEMIA» під редакцією згодом репресованих В. І. Невського та  Л. Б. Каменєва, імена яких в книзі витравлені разом із вартістю в 15 карбованців. На першому форзаці є і екслібрис книжкового магазину «Литфонд», із часом книга втратила суперобкладинку. До попередніх видань можна віднести і дві частини (без завершення) книги історичної белетристики «Вечерніе часы, или древнія сказки словянъ древлянскихъ» (1788) зі слідами реставрації аркушів, можливо, Олександром Ільїним.

Цікавим є три томи з дев`яти колективної праці «Исторія русскаго искусства» (1910) під редакцією знавця архітектури, живопису, скульптури, декоративного мистецтва Ігоря Грабаря. В них ‒ назва нашої країни «Украйна», згадується зараз вже відновлений палац Кирила Розумовського в Батурині, українська вишивка, зокрема полтавський рушник, храми Києва та Чернігова тощо. Разом із цим, цікавими є видання і про окремих художників. Це книга Сергія Глаголя «Михаилъ Васильевичъ Нестеровъ. Жизнь и творчесто» (1914) із серії Ігоря Грабаря «Російські художники» ‒ збірки ілюстрованих монографій із гаслом в розробці Е. Лансере «Скована жизнь – свободно искусство». Саме Михайло Нестеров розписував Володимирський собор у Києві та підготував ескізи розпису для однієї із церков у Сумах. Друга – книга Сергія Ернста «Илья Ефимович Репин» (1927). Це рідкісне видання (тираж – 1500), прижиттєве як для художника, так і для автора, яке побудоване на спогадах головного героя та його дружини.

До попередніх приєдналися і матеріали, пов’язані з О. С. Пушкіним: ноти Михайла Глінки «Романсы и песни на стихи А. Пушкина» (1936) та журнал «Огонёк» (1937) до 100-річчя смерті поета в новому переплетенні, яке виконав сам О. Б. Ільїн. Це засвідчено його особистим написом про це від 5 грудня 1946 року з автографом та фірмовим фарбуванням обрізу у червоний колір.

Через цей обмін до музею потрапили і книги з особистої бібліотеки колекціонера часів навчання: книга чеського професора Моріца Вількома «Чудеса микроскопа» (1900) з написом на титулі «Ильин А.» та два томи німецького автора К. Гюнтера «Происхожденіе и Развитіе Человѣка» (1909) зі штампами фундаментальної бібліотеки Рибинського комерційного училища.

До розділу довідкової літератури увійшли: третє видання 20-ти томів (з двома додатковими томами) «Большая Энциклопедія» під редакцією С. М. Южакова (1903 – 1905) та не повне (47 книг) видання «Энциклопедическій словарь Русскаго Библіографическаго Института Бр. А. и И. Гранатъ и Кº» (1910 – 1948) з першого тому по 50-й (1932) із пропусками. Саме вони стали, та й є, корисними для музейної роботи з огляду на ті відомості з усіх галузей знань, більшість з яких вже на той час пішли в забуття.

Під час переінвентаризації початку 50-х років минулого століття з комплекту 1949 року до бібліотечного фонду вже не увійшли три томи Соловйова, десять томів історичних монографій Костомарова, книга П. І. Пестеля «Русская правда», Еразма Роттердамського «Похвала глупости», В. В. Вересаєва «Жена Пушкина» (1935), О. С. Пушкіна «Евгеній Онѣгинъ». Одна книга із серії «Пам’ятки світової літератури» ‒ Асвагоша «Жизнь Будды» (1913) була вилучена у 1977 році, а дві (Коротка історія Росії, 1815 та Ігор князь Сіверський, 1876) переведені до фондів обласного краєзнавчого музею.

Другий обмін, як вже зазначалося, відбувся у 1954 році, коли одну книгу під назвою «Евангеліє» обміняли на значний пласт історичної літератури, а також з питань світової культури та природничих спрямувань. Серед них: перше прижиттєве видання німецького автора Оскара Іегера «Всеобщая Исторія въ четырехъ томахъ» (1894) із незвичним рожевим обрізом книжкового блоку; примірник історичної белетристики в шкіряні обкладинці «Кадмъ и Гармонія, древнее повѣствованіе» (1807); четверте видання Н. А. Полевого «Исторія князя италійскаго, графа Суворова-Рымникскаго, генералиссимуса россійскихъ войскъ» (1893) із 100 картинами, в тому числі й руки Тараса Шевченка, яка на 1906 рік належала Дмитрові Жабо; ювілейне, подарункове, колективне видання із золотим обрізом в 4 томах «Исторія правительствующаго Сената за двѣсти лѣтъ» (1911); 3 та 4 томи ґрунтовного видання Н. К. Шильдера «Императоръ Александръ Первый. Его жизнь и царствование» (1897 – 1898) із золотими обрізами та штампами бібліотеки Філіпа Ѳ. Теодоріді; сім томів ювілейного колективного видання «Отечественная война и русское общество. 1812 – 1912» (1911 – 1912); перші 2 томи другого видання із незначними тиражами «История гражданской войны в СССР» (1938, 1943) з позначенням в Акті «розкішне видання … потрібне для музею», яке пізніше були доповненні ще трьома томами в суперобкладинках за часом їх виходу в 1957, 1959, 1960 роках. Завдяки Олександру Борисовичу Ільїну в музеї склався повний їх комплект.

Культурологічні видання відкриває переклад з французької мови М. Курочкіна книги П. Ж. Прудона «Искуство, его основанія и общественное назначеніе» (1865); багато ілюстроване видання німецького автора Генріха Вельфліна «Классическое искусство» (1912) про італійське Відродження та його яскравих представників ‒ Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Фра Бартоломмео, Андреа Деля Сарто; раритетне видання Валеріана Светлова «Современный балетъ» (1911) із залишками золотіння обрізу та лясе; двотомник перекладеної з німецької мови монографії Георга Брандеса «Шекспиръ, его жизнь и произведенія» (1899, 1901). Необхідним для музейної бібліотеки було визнано і прижиттєве третє видання лекцій із доповненнями К. Тимирязева «Жизнь растенія» (1894).

Окремо необхідно виділити друге фотолітографічне видання «Остромирово Евангеліе. 1056 – 1057 г.» (1889), яке має неординарну історію свого створення та вишукане оздоблення із використанням сусального золота в оригіналі.

Декілька книг із комплекту 1954 року були списані у 1963 та 1967 роках: Парфенія Єнгаличова «О физическомъ и нравственномъ воспитаніи…» (1824), двотомна монографія Ігоря Грабаря «Репин» (1937), перші два томи «Императоръ Александръ Первый» (1897). Декілька книг загубилися під час інвентаризації: Олександра Пушкіна «Братья разбойники», «Старина малороссійская, запорожская и донская» та невизначена книга під умовною назвою «Книга по етнографії України, Білорусії і Росії».

Примітно, що до перелічених книг у 1954 році додавалися і деякі речі (сережки, портмоне, чубук, чаша), які  у різні роки чи закуповувалися, чи просто передавалися до фондів краєзнавчого музею. Але це окрема розмова та дослідження, їх частина і зараз експонується у стаціонарних експозиціях відділу історії.

Наостанок згадаємо й «Уложеніе, … Алексѣя Михайловича…» (1737), яке одразу від Олександра Ільїна, який за це отримав розірвану Тору, надійшло до фондів музею. Перші й останні аркуші книги – з водяними знаками. Вони мають чимало написів про її приналежність, зокрема, в них згадуються й розкольники. Книга хоча і має сліди ремонту та нині потребує професійної реставрації кожного окремого аркуша із 294-х та шкіряної палітурки.

Відкритим залишається питання подальшої долі книг із музейної бібліотеки, які отримав Олександр Борисович. А це три Євангелія, дві Тори, Іоанна Златоуста, Сократа, Йосифа Флавія та «Путешествие по святым местам».

                                                                                       Павло РИБАЛКО

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here