Цього тижня, 10 січня, відзначили чергову річницю заснування Кіровоградської області. Така собі область, насправді, одна з самих непевних.
Ось взяти Харківську – всі знають, що це Слобожанщина. Миколаївська область – край корабелів. Запорізька – це козаки. Івано-Франківська – Прикарпаття. Львівська – Галичина. Херсонська область – кавуни. Черкащина – Шевченків край. А що кажуть про Кіровоградську? Придніпров’я. Так Дніпропетровська область – набагато більше Придніпров’я, ніж ми! Центр України? Ну так і Черкащина така сама… Степовий край? Так пів України – степовий край: «Вышел в степь Донецкую парень молодой» Уран? Так історія українського урану не менш пов’язана з Миколаївською та Дніпропетровською областями.
Якось не пощастило Кіровоградщині з будь-яким яскравим ідентифікатором. Для багатьох жителів інших регіонів країни наша область досі – якась сіра пляма. Не забуду, як колись, під час служби в Радянській армії, один знайомий з Донбасу запитав: «А Кіровоград це де, у Дніпропетровській області?» Так було дошкульно. Треба з цим щось робити!
Але не тим шляхом, яким ведуть нас деякі патріоти степового краю. Які читають нашу історію з часів скіфів, і Геродот нібито про наш край писав, Екзампей тощо.
Звісно, вплинуло те, що ця територія більшість часу була частиною Новоросійської, Херсонської, Миколаївської, Київської губерній, а також Київської, Одеської, Черкаської областей. Складно з такою історію набути самобутності за короткий термін, області лише 83 роки.
Не дивно, що час від часу необхідність її існування ставиться під сумнів. Звучали пропозиції, і не на кухонних посиденьках, а від дуже поважних людей, поділити нашу територію між сусідніми областями. Чи утворити нову, Криворізьку, область, до складу якої включити більшу частину Кіровоградщини. Щось подібне було в головах співробітників віце-прем’єр-міністра з адміністративної реформи часів президента Ющенка, Романа Безсмертного.
Ну а що? Треба чесно визнати, що Світловодськ під набагато більшим впливом Кременчука, ніж Кропивницького. Долинська входить до ареалу Кривого Рогу. З Кропивницького до Долинської ходить десь чотири автобуси на день, а з Кривого Рогу – двадцять!
Далі. Гайворон – це майже Вінницька область, люди з цього міста багато питань частіше вирішують у Бершаді, або Умані на Черкащині, або взагалі в Одесі, до якої простіше добиратися, ніж до нашого обласного центру.
Це об’єктивна реальність, незнайома багатьом іншим областям України. А те, що тепер в нас лише чотири райони, навіть спростить завдання, якщо хтось з можновладців захоче погулятися з мапою України.
Та не бути цьому! І все одно ми тебе любимо, наш край. За твою скромну красу, спокійну вдачу. І навіть за те, що ти далеко від кордонів з «братським народом». З днем народження, Кіровоградщино!
Геннадій РИБЧЕНКОВ
