«ОТАКУ, ЯК МАЮ, УКРАЇНУ І ЖАЛІЮ, І ЛЮБЛЮ ЇЇ…»

0
352
views

Днями літературно-меморіальний музей І.К. Карпенка-Карого міста Кропивницького презентував на своїй вебсторінці віртуальну виставку «Отаку, як маю, Україну і жалію, і люблю її…», присвячену 85-річчю від дня народження Анатолія Загравенка – відомого українського поета, прозаїка, драматурга, члена Національних спілок письменників та журналістів України.

Народився майбутній письменник у Новоархангельську на Кіровоградщині у 1938 році. Закінчивши десятирічку, навчався у Львівському технічному училищі. Згодом, відчуваючи своє літературне покликання, вступив до Літературного інституту ім. Горького.

        Журналістський шлях розпочав у редакції районної газети у рідному Новоархангельську. Понад сорок років працював на різних посадах, найбільше – редактором районної газети «Знам’янські вісті». Перші поетичні публікації Анатолія Загравенка з’явилися у 1957 році у львівській молодіжній газеті. Відтоді його вірші друкувалися у колективних збірках та періодиці.

У 1990 році побачила світ перша поетична книга «Іскрини дощу». Потім були збірки «Спадок» (1997), «Дике поле» (1998), «Меди полинові» (1999), «Доля» (2000), «Сповідь» (2001), «Часослов» (2002), «Щастя» (2003), «Майдан» (2004), «Пошук» (2006), «Ностальгія» (2007), «Поеми» (2010), «Твори у двох томах» (2012), «Вкраїна зачекалася на Вас…» (2013).

Журналістська та літературна діяльність Анатолія Загравенка удостоїлася високої оцінки культурної спільноти. У 1988 році  він став лауреатом обласної журналістської премії імені Юрія Яновського. Вивчав досвід роботи неприбуткових громадських організацій у Канаді.Як переможець Всеукраїнського конкурсу «ЗМІ – громадянському суспільству» відзначений грамотами фондів «Євразія» та «Відродження» (1998).  У 2013 році 2-й том «Творів» був удостоєний обласної літературної премії імені Євгена Маланюка в номінації «Проза».

На виставці представлений творчий доробок нашого земляка, журналістські публікації, документи та листи з особистого архіву. Чисельні світлини з фондів літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого ілюструють роботу ювіляра у ЗМІ, його участь у літературному та громадському житті Кіровоградщини, спільні з музеєм заходи. Віртуальна виставка надає можливість ознайомитися з аудіозаписом віршів Анатолія Романовича в авторському виконанні у програмі «Мистецький салон» обласного радіо «Скіфія-Центр».

      Анатолій Загравенко був активним учасником Народного Руху за утвердження в Україні повноцінного громадянського суспільства, палким прихильником державної незалежності, відродження української мови, духовності, європейського шляху розвитку.

Серце краянина перестало битися 10 листопада 2018 року. За поданням фракції ВО «Свобода» Знам’янська міська рада присвоїла Анатолію Загравенку звання «Почесний громадянин міста Знам’янка» посмертно.

Пророче звучить вірш, написаний поетом ще у 2012 році:

Коли, як у розтерзану Чечню,

прийде мочити нас імперський молох,

в степах каховських і Карпатських горах

ворожу будем плавити броню.

 

Ні смертоносні кулі, ні фугас,

ніщо не залякає нас, не спинить,

ніщо не змусить нас зігнути спини,

ніщо в неволю не поверне нас.

 

Бо ми вже в тій неволі відбули,

бо ми вже старшобратством зверхнім терті,

бо нам ота неволя гірша смерті,

де ми лиш малороси і хохли.

 

Ми надто древній на землі народ,

щоб власної не вистраждать держави.

Ні Переяслав більше, ні Полтава

не привнесуть трагічних перешкод.

 

Нас доля наша більш не підведе.

Отож як що, то між вкраїнських прерій

остання в світі із жахних імперій

кінець ганебний свій таки знайде.

 

З виставкою можна ознайомитися за посиланням:

http://www.karpenkokarymuseum.kr.ua/kar268_u.html

 

Наталія МЕЛЬНИЧЕНКО,

науковиця літературно-меморіального

музею І.К. Карпенка-Карого

міста Кропивницького

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here